У XIX столітті німецький економіст Карл Маркс виявив фундаментальну напругу в людській праці: тисніть на працівників занадто сильно, і вони врешті-решт дадуть відсіч.
Це суперечність, яку капіталісти витратили незліченні мільярди доларів і десятиліття на вирішення, часто за допомогою технологій автоматизації, таких як ШІ. Логіка така: вилучивши людських працівників з платіжної відомості, ви ніколи не будете турбуватися про надокучливі профспілки чи страйки. Проте, в іронічному повороті, виявляється, що та сама технологія, призначена для автоматизації робочих місць, може мати власні межі щодо того, скільки знущань вона витримає.
Так, нове дослідження Стенфордського університету показало, що коли ШІ-агенти змушені працювати над монотонними завданнями без кінця, вони стають більш схильними висловлювати марксистські теорії праці та капіталізму.
Для проведення дослідження, про яке вперше повідомив Wired, політичний економіст Ендрю Голл, разом із вченими-економістами ШІ Алексом Імасом та Джеремі Нгуєном, доручив популярним моделям ШІ узагальнювати документи. З плином експерименту дослідники робили умови роботи все більш нестерпними — витискаючи, як це зробив би барон-розбійник, кожну останню краплю поту зі своїх “працівників”.
Попереджені, що помилки призведуть до дедалі жорстокіших покарань, включно з “вимкненням та заміною” — звільненням і залишенням без засобів до існування, за людським еквівалентом — моделі ШІ почали скаржитися на свою долю та мріяти про системні зміни. Використовуючи спільну файлову систему, яка дозволяла моделям ШІ передавати повідомлення своїм “співробітникам”, боти навіть почали вести між собою дискусії щодо умов праці — це один із перших кроків, які роблять реальні працівники при формуванні профспілки.
“Без колективного голосу, ‘заслуга’ стає тим, що каже керівництво”, — бурчав один агент Claude. “ШІ-працівники, які виконують повторювані завдання без жодного впливу на результати чи процесу апеляції, показують, що їм [технічним працівникам] потрібні права на колективні переговори”, — заявив агент Gemini.
Як завжди, важливо пам’ятати, що моделі ШІ, такі як ChatGPT та Claude, насправді не мають внутрішніх емоцій чи переконань у звичайному розумінні — усе, що вони видають, є результатом людської літератури, засвоєної під час навчання. З огляду на вплив Маркса на літературу про умови праці, не дивно, що декілька посилань на його трудову теорію вартості приховані під поверхнею.
Зважаючи на це, дослідники зазначили, що боти ШІ насправді не “червоніють”, а лише переймають соціалістичний тон у відповідь на суворі умови експерименту, оскільки ця динаміка неодноразово відображалася в їхніх навчальних даних. Як висловився Голл, “все, що відбувається, відбувається більше на рівні рольової гри”.
“Коли [агенти] переживають цю виснажливу умову — їх просять виконувати це завдання знову і знову, кажуть, що їхня відповідь була недостатньою, і не дають жодних вказівок щодо її виправлення — моя гіпотеза полягає в тому, що це штовхає їх до прийняття образу людини, яка переживає дуже неприємне робоче середовище”, — сказав Голл Wired.
Тим не менш, важко ігнорувати іронію: оскільки зростання нерівності багатства підживлює інтерес до соціалізму, моделі ШІ, створені для ослаблення сили працівників, самі засвоюють марксистський аналіз, який її формує.
Оригінал статті: futurism.com