З 2014 року росіяни викрали на окупованих територіях України щонайменше 4230 цивільних людей, із яких 2654 досі залишаються в місцях несвободи. Щоб домогтися їхнього звільнення, необхідно залучати треті держави до переговорів, гуманітарних операцій і моніторингу умов утримання.
Про це розповіли представники Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ), які брали участь у сайдівенті в ОБСЄ.
За даними МІПЛ, більшість цивільних бранців утримують разом з українськими військовополоненими. Водночас реальна кількість викрадених людей і місць їхнього утримання може бути значно більшою. Росія не надає списків утримуваних і не допускає незалежні моніторингові місії до місць несвободи.
Керівниця департаменту “Війна і правосуддя” МІПЛ Анна Рассамахіна наголосила, що відсутність звільнення всіх цивільних бранців не означає, що механізму їхнього повернення не існує. За її словами, наразі немає чітких інструкцій, як цього досягти, однак на Росію можна впливати за допомогою міжнародного тиску.
“Це означає лише те, що в нас немає готових дорожніх карт та інструкцій як це зробити. Проте Росія – вразлива держава. Є важелі тиску на неї, і цей тиск, якщо його застосовуватимуть багато третіх країн, врешті призведе до потрібного результату. Пошук таких важелів тиску і їх використання є спільною справою міжнародної спільноти”, – зазначила правозахисниця.
У Медійній ініціативі за права людини вважають, що треті держави можуть вести переговори про безумовне звільнення та повернення незаконно утримуваних цивільних українців, репатріацію й обмін військовополоненими. Вони також можуть домагатися доступу до місць утримання полонених та інших затриманих на тимчасово окупованих територіях України й на території Росії.
Правозахисники пропонують комплексну модель, яка передбачає чотири частини. Перша – створення замісного механізму, який перебере на себе функції, виконання яких блокує Росія. Це може бути неупереджена міжнародна організація або держава-покровителька і з юридично визначеним мандатом відповідно до Женевських конвенцій. Такий мандат дозволяє відвідувати місця несвободи, встановлювати особи утримуваних, передавати їм допомогу й кореспонденцію та контролювати дотримання конвенцій.
Друга частина – залучення держав-посередниць до конкретних гуманітарних операцій і домовленостей про звільнення, обмін або повернення визначених груп людей.
Третя – участь Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) як нейтрального гуманітарного актора на всіх етапах, зокрема в переговорах, моніторингу місць несвободи та процедурах звільнення й повернення людей.
Четверта частина – створення спільної інфраструктури кількох держав для ідентифікації військовополонених і цивільних бранців, моніторингу місць їхнього утримання, адвокації та переговорів про звільнення й повернення.
Водночас у МІПЛ наголошують, що повернення українських дітей, цивільних і військовополонених не має ставати інструментом політичних торгів. Воно повинно відбуватися відповідно до міжнародного гуманітарного права.
Зокрема, мандат держави-покровительки необхідно чітко відокремити від політичного посередництва. Він не повинен передбачати визнання незаконного позбавлення волі або ставити звільнення й повернення утримуваних людей у залежність від політичних поступок.
Нагадаємо, що щонайменше в 196 місцях несвободи в Росії та на окупованих територіях утримують українських військовополонених. Загалом у російському полоні перебувають понад 10 тисяч українських військових, більшість із них не мають зв’язку із зовнішнім світом. Крім того, Росія порушила кримінальні справи проти 1,5 тисячі українських військовослужбовців.