Кримського незрячого політв’язня Олександра Сізікова, якого окупанти «засудили» до 17 років ув’язнення у «справі «Хізб ут-Тахрір», виписали з Крайової туберкульозної лікарні Красноярська в Росії. Його готують відправити назад до в’язниці в Мінусинську.
Про це він написав у листі, який оприлюднив телеграм-канал «Підтримка Олександра Сізікова».
У лікарні чоловік пройшов три медкомісії. Бранця Кремля виписали 10 червня. За його словами, 13-го або 18 червня його мали етапувати до установи, де він відбуває незаконне покарання.
«Заздалегідь дякую всім, як би там не вийшло», — написав Сізіков.
Олександр Сізіков – фігурант «четвертої бахчисарайської справи «Хізб ут-Тахрір». Народився 12 жовтня 1984 року в Сімферополі, згодом з родиною переїхав до села Тургенєвка Бахчисарайського району. У 2002 році вступив до Севастопольського національного технічного університету. Після закінчення працював на будівництві, потім – помічником оператора на заправці в Севастополі. 2006 року прийняв іслам.
У червні 2009 року Сізікова збила автівка, коли він їхав на велосипеді. Того ж року Олександр отримав першу групу інвалідності. Відтоді йому допомагали односельці та імам Едем Смаїлов, аж доки самого імама не затримала ФСБ і не звинуватила в тероризмі.
З арештом імама Сізіков не міг змиритися, тому з допомогою двох пенсіонерок виходив на одиночні протести у квітні 2019-го та травні 2020 року, а також відвідував судові процеси.
Олександра затримали 7 липня 2020 року після обшуків у помешканні його друзів. ФСБ вважає, що Сізіков «заснував 2015 року терористичний осередок «Хізб ут-Тахрір», а Алім Суф’янов і Сейран Хайредінов стали членами цього осередку. Як докази провини Сізікова російська спецслужба наводить знайдені під час обшуку книжки релігійно-політичного об’єднання, які, однак, не надруковані шрифтом Брайля.
Незаконна «суддя» Київського районного суду в Сімферополі Ольга Кузнецова в день затримання обрала запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
14 жовтня того ж року «суд» ухвалив рішення відправити Сізікова на місяць на стаціонарну судово-психіатричну експертизу до Севастопольської міської психіатричної лікарні.
Співробітники окупаційної поліції забрали Сізікова з дому 14 вересня 2024 року і відвезли його в невідомому напрямку. До цього чоловік перебував під домашнім арештом.
Напередодні, 13 вересня, апеляційний військовий суд підмосковної Власихи ухвалив політв’язню вирок – 17 років ув’язнення. Однак документів з мокрою печаткою силовики під час арешту Сізікова не показали.
У медсанчастині СІЗО-1 Сімферополя відмовилися прийняти документи про стан здоров’я політв’язня.
ZMINA повідомляла, що Сізікова, попри протести адвокатки Сафіє Шабанової та її вимоги призупинити етап за медичними показаннями, етапували з Криму до російської в’язниці.
Згодом стало відомо, що чоловіка доправили до в’язниці міста Мінусинськ Красноярського краю Росії – це понад 5 тисяч кілометрів від Криму.
У березні 2025 року кримчанина забрали з в’язниці до Красноярської туберкульозної лікарні №1 для обстеження.
Про те, що Сізікова можуть звільнити з ув’язнення через стан здоров’я, стало відомо наприкінці квітня 2025 року. Як розповіла мати засудженого Олена Сізікова, матеріали справи надійшли до суду 4 квітня 2025 року, після того, як її сина доставили на медичне обстеження до лікарні Красноярського краю.
Захист наголошував, що захворювання кримчанина входить до затвердженого урядом РФ переліку хвороб, які перешкоджають відбуванню покарання. Адвокатка надіслала відповідну заяву начальнику «УФСВП у Республіці Крим» Вадиму Булгакову з вимогою організувати медичну комісію та звернутися до суду з проханням про звільнення підзахисного.
Проте тоді голова кримського УФСВП повідомив, що не мав повноважень подати відповідне клопотання, оскільки Сізіков, за його словами, перебував на території Криму тимчасово.
У травні 2025 року Мінусинський міський суд Красноярського краю РФ усе ж таки звільнив політв’язня з в’язниці у зв’язку з хворобою засудженого.
Однак уночі 23 жовтня 2025 року «поліція» провела обшук і знову затримала Сізікова, щоб повернути його до в’язниці для відбування незаконного покарання.
У березні 2026 року хворий на затяжну застуду Сізіков поскаржився, що змушений проводити по 16 годин на ногах без можливості лягти у в’язниці Мінусинська Красноярського краю.