/ Інтерв'ю
У середині жовтня в прокат вийшов фільм “Трофей” – еротичний трилер про зраду, насильство та виживання. Головну роль у картині зіграв Федір Гамалея. HELLO! поговорив з актором одразу після виходу кінороботи, яку глядачі оцінили високо, відзначивши напруженість сюжету, що тримається до самої розв'язки.
Федір Гамалея відомий глядачеві за серіалом “The Телки”, фантастичним проектом “Спадщина”, фільмами “Гардемарини 1787. Світ” та “Гардемарини 1787. Війна”. А ще він – модель та праправнук видатного російського та радянського мікробіолога Миколи Федоровича Гамалії, який переміг чуму, холеру та тиф, на честь якого названо Центральний інститут епідеміології та мікробіології та вулиця на північному заході Москви.
Федоре, ви одразу погодилися зіграти у фільмі “Трофей”? Що зацікавило вас у ролі?
Залучила велика кількість екшн-сцен, погоні, стрілянини, бійки. Досвіду взаємодії з вогнепальною зброєю в мене до цього не було. Розуміючи, які сцени на мене чекають, я одразу записався до стрілецького клубу. Освоєння нових навичок для ролі – одна з найулюбленіших частин у професії.
Кадр із фільму “Трофей”
Розкажіть про свого героя, який він?
Я граю Дена – молодшого брата, якого протягом усього життя порівнювали зі старшим. Комплекс неповноцінності, який і є мотивом та першопричиною імпульсивних дій та проявів Дена, часто призводить до не дуже приємних результатів та наслідків. Ден – людина, яка не навчається на своїх помилках. Що привабило у ролі? Будь-які складнощі та проблеми персонажа для мене, як для актора, є підказками та додають азарту в гру. Чим складніше було персонажу – тим цікавіше його грати.
Як втілювали героя на екрані?
Мені дуже допоміг режисер Михайло Панік, він додавав невеликі нюанси для точного існування персонажа. Ден – звірюга в тілі людини, зі своєю ахіллесовою п'ятою.
Зйомки відбувалися у Карелії. Сподобалося вам у тих краях?
Так цього проекту я там ніколи не був. За своє життя досить багато подорожував: Африка, Штати, Європа, Азія, але такого враження, яке на мене справила природа Карелії, ще не отримував. Всім, хто там не був, наполегливо рекомендую. Ну а бігати величезними кам'яними валунами зі рушницею – чи це не мрія будь-якого хлопця? Важко, але мені подобається. Стає ще важче – і мені ще більше подобається. А якщо ближчі до реальності, то скажу, що зйомки проходили в екстремальних умовах, це додає видовищності картині. Потрібно було робити все по-справжньому та дуже конкретно. Глядач ніколи цього не дізнається і не побачить, але те, як один із членів групи зламав ребро під час зйомок у Карелії, – я пам'ятаю.
Якийсь випадок запам'ятався особливо? Окрім перелому…
Було багато цікавого. Наприклад, у перерві між сценами мене вкусила в губу бджола. Вона залетіла до банку газування і, коли я зробив ковток, одразу зрозумів, що сталося. Губа розпухла. Я став схожим на дівчину, яка невдало вколола собі в губу гіалуронку. Було смішно, але водночас і ні. Ми мали знімати складну сцену. За підсумком – сцену перенесли на пару годин, я випив антигістамінний засіб та почав бігати навколо озера протягом години для того, щоб зігнати набряк.
Ось це пригоди! А вас не збентежило, що фільм позначений як еротичний трилер?
Нещодавно я подивився фільм жахів під назвою “Зброя”. Зазвичай я не люблю такого жанру, але саме після перегляду цієї картини я змінив своє ставлення до хорорів. Мене вразило, як сучасно можна знімати та розповідати історії у жанрі жахів – з глибиною, атмосферою та сильною візуальною складовою. Саме це змінило моє сприйняття. У зв'язку з цим мені здається, що й наша картина буде сприйнята глядачем позитивно, тому що в ній теж є свіжий погляд і цікавий динамічний підхід до оповіді, а те, як це означатиме, вже має йти на другий план.
Отже, ви легко наважуєтеся на еротичні сцени?
Все залежить від стосунків. Коли еротика стає частиною драматургії, розкриває характери та взаємини героїв – складнощі в тому, щоб на це піти, у мене немає.
Як вам працювалося з колегами та з режисером Михайлом Паніком?
Легко, весело, складно, тяжко, бадьоро, цікаво, захоплююче.
Для Михайла це дебютна повнометражна робота. Ви ризикували, погоджуючись на проект?
Ризик є завжди, а якщо його немає, швидше за все, ти нічого не робиш. Виразився майже як Джейсон Стейтем (посміхається). Але думка, сподіваюся, зрозуміла. З Михайлом ми зловили спільну мову, і складнощів у комунікації не виникло. Ми просто робили спільну справу з азартом та великим бажанням зробити це круто.
Ви були моделлю, працювали редактором на спортивному телебаченні, вивчали маркетинг в університеті. Чи не вважаєте, що пізно почали зніматися у кіно?
Насправді я почав зніматися з 18 років, просто поєднував це з усім іншим. Зараз мені 35. Якщо говорити про велике кіно – дебют був 2019-го. Мені все подобається, мене все влаштовує.
Шанувальники називають вас російським Робертом Паттінсоном. Чи подобається вам це порівняння?
Мене багато з ким порівнюють. Паттінсон, до речі, не один із найрегулярніших акторів для порівняння, але й не без нього теж (усміхається). Люблю Роберта в Міккі 17. Круто зіграв.
У вас дуже відоме прізвище: і дідусь, і прапрадід були успішними у своїх сферах людьми. Це заважало чи допомагало вам у житті?
В акторській кар'єрі – ніяк не допомагало. Іноді в дитинстві, коли я відвідував лікарів, переважно літніх, вони з особливою поштивістю і увагою ставилися до мене, побачивши моє прізвище. Пам'ятаю це питання: “А ви випадково не родич …?”
Як рідні сприйняли те, що ви не пішли у науку, а пов'язали життя із творчістю?
У моїй сім'ї багато людей творчих професій. Мама закінчувала, до речі, ГІТІС. Тож жодних “належно” чи “треба” у моєму особистому виборі професії з боку сім'ї не було. Була завжди підтримка. Іноді – натяк. Пам'ятаю, бабуся знайомила мене з деканом режисерського факультету ВДІКу. Я ж закінчив Плеханівську академію, факультет маркетингу. До акторської роботи, як до серйозної професії, тоді, за часів студентства, не належав. Навчаючись в академії, паралельно підробляв на зйомках. Коли почали з'являтися проби в кіно, зрозумів, що навички та акторського ремесла, які на той момент належать, у мене немає. Почав відвідувати акторські студії, і світ акторства почав відчиняти для мене свої двері. Відбувалося це довго та непросто.
Ви стали батьком досить рано – у 20 років. У чому плюси та мінуси раннього батьківства?
Плюси – це велика кількість енергії та сил, можливість багато часу проводити з дітьми, коли вони були маленькими. Зараз – спільне проведення часу та схожі інтереси, за рахунок чого немає великого розриву поколінь. Мінуси – у моєму випадку це складність у вибудовуванні міжнародної кар'єри: коли народилися діти, я працював у Штатах та Азії, довгі відрядження були для мене випробуванням, давалися складно, тому я намагався скорочувати кількість днів у цих відрядженнях, що впливало на кар'єру.
Як любите проводити час із дітьми?
У мене тут є три напрямки. Спільне проведення часу – це перше. Далі – окреме із сином та окреме з донькою. З кожним своя програма, свої улюблені місця.
Чи лишається у вас вільний час на себе? Як його проводите?
Я люблю спорт, дивитись кіно, читати книги. Гуляти туди, сам не знаю куди, слухаючи музику. Люблю смачно та корисно їсти. Люблю танцювати. Люблю проводити час на природі. Люблю стрімко їхати один за кермом. Люблю спілкуватися з друзями, але й даю собі час побути у тиші та спокої.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
-
Павло Чинарьов із сім'єю, Ліза Шакіра, Ліза Моряк та інші на прем'єрі фільму “Мажор у Дубаї”
-
Сяюча Скарлетт Йоханссон, Брендан Фрейзер та інші на 26-му щорічному Кінофестивалі в Ньюпорт-Біч