Обмежене «партнерство без меж»: із чим Путін поїхав із Китаю 21.05.2024 10:10 Укрінформ У Піднебесній зберігають проросійський нейтралітет, хоч і підтвердили рішення утримуватись від надання РФ зброї
Російський правитель Володимир Путін, який від початку війни проти України, а зокрема після ордеру Міжнародного суду в Гаазі на його арешт, майже не виїжджає за кордони Росії, удруге за вісім місяців відвідав Китай.
Це особливо не дивує, адже за правління Путіна дві сусідні країни швидко зблизились і навіть проголосили «партнерство без меж». Чи справді між двома країнами така ідилія? Остання поїздка господаря Кремля до Китаю свідчить, що його дружба з Росією широка, але має свої межі.
ПОЛІТИЧНА ЗАЯВА: СПІЛЬНЕ ПРОТИСТОЯННЯ «ГЕГЕМОНУ»
Візитам глав держав приділяють багато уваги, бо це події, що сигналізують про зовнішньополітичні пріоритети влади тієї чи іншої країни. А перший візит після вступу на посаду переважно вважається таким, що задає тон на всю наступну каденцію лідера держави.
У випадку Путіна писати про «інавгурацію» та «вступ на посаду президента» можна лише з лапками, адже для господаря Кремля це – просте перевертання пісочного годинника, який почав відлік чергового шестирічного терміну його правління. Однак для дружніх Росії правлячих режимів, як-от у Піднебесній, дійства «російські вибори» та «інавгурація Путіна» – абсолютно прийнятні й легітимні події.
Тому візит лідера Росії до Китаю, перший після «інавгурації», у Пекіні обставили з усією пишнотою і розмахом східної дипломатії. Були і червона доріжка, і почесна варта, і салют із 21-ї гармати на площі Тяньаньмень, і дітки з прапорцями Китаю та РФ.
Ця помпезність високому гостю з Москви дуже сподобалася. Ще б пак, очільник другої за потугою країни світу й партнер у протистоянні ненависним Сполученим Штатам Америки організував привітну зустріч, якої удостоюються лише обрані друзі… Таку картинку можна показати своєму «глибинному народу», бо вже призабули, як їхнього правителя вітають у світі, все в бункері та в бункері працює.
Поїздка Путіна до Китаю зосереджувалась на трьох складниках – політичному, економічному і безпековому. Кожен напрям він мав можливість обговорити із лідером КНР дуже детально, адже в Пекіні зустрічався і розмовляв із Сі фактично чотири рази впродовж дня.
До обіду проходила офіційна частина, переговори у вузькому колі та розширеному складі делегацій, після яких підписували підготовлені до візиту документи. А ввечері двоє лідерів зустрілись уже тет-а-тет для неформальної розмови «без краваток» за чаєм і такої ж вечері з найближчими помічниками.
Головним результатом перемовин стала спільна політична заява, що підписали Сі та Путін, у якій вони проголосили «нову еру» партнерства між Китаєм і Росією. У доволі розлогому документі на понад 20 аркушів звичайного друкованого тексту з близько 7000 слів російською мовою знайшлося місце для всього – і вихваляння китайсько-російських зв’язків, і нападок на США, і для України, якій приділили окремий розділ і в чотирьох абзацах виклали відомі наративи Китаю і Росії про безальтернативність переговорів для врегулювання «української кризи» (так у Пекіні й Москві називають війну).
Та от чому в цій заяві не знайшлося місця, то це тезі про «партнерство без меж». Натомість сформульовано, що Китай і Росія досягли «найвищого за всю історію рівня відносин всебічного партнерства і стратегічної взаємодії, які вступають у нову епоху».
У цій «новій ері» відносин Пекін і Москва мають спільний погляд на все, від Тайваню та Північної Кореї до України, і декларують готовність співпрацювати за всіма напрямами. Водночас вони проголошують протистояння Сполученим Штатам Америки у низці безпекових питань і називають США «агресивним гегемоном Холодної війни, який сіє хаос у всьому світі».
Теза про «безмежне двостороннє партнерство», як зауважують деякі оглядачі, зникла з риторики китайської влади ще торік після березневого візиту Сі до РФ. Відтоді Пекін повернувся до риторики «трьох ні» – жодних альянсів, жодних погроз третім сторонам, жодної конфронтації. Вочевидь, китайські партнери добре бачать згубність надмірної прив’язки до Росії для своєї країни і не мають наміру сідати з Путіним в один московський човен, щоби разом із РФ не повторити відому долю крейсера «Москва».
Тож у політичному вимірі своїм візитом до Китаю одразу після «інавгурації» Путін надіслав суперникам в особі очолюваного Вашингтоном Заходу і друзям із Глобального Півдня чіткий сигнал про міцність особистих зв’язків із Сі та ще більшу готовність Росії діяти спільно з Пекіном. Насамперед – протистояти США, що швидше відповідає інтересам Китаю, ніж сьогоднішньої слабкої Росії, правитель якої застряг у минулому і все ще марить якоюсь величчю своєї країни, насправді неспроможної самостійно, на відміну від КНР, нічого вдіяти зі Штатами.
ЕКОНОМІЧНІ «РЕЗУЛЬТАТИ»: ВЕЛИКИЙ УССУРІЙСЬКИЙ ОСТРІВ ТА «ЗЕМЛЯ ВЕЛИКИХ КІШОК»
Із політичними завданнями Путін, за підтримки китайських партнерів, упорався. Однак більше про реальний стан відносин між країнами говорять економічні домовленості / угоди / контракти, яких не було.
У згаданій вище спільній заяві справді йдеться про наміри розширювати двосторонні зв’язки в торгівлі, енергетичному та фінансовому секторах, новітніх технологіях і спільному дослідженні космосу, проте це політичні декларації, які мають втілюватися в реальність за допомогою конкретних угод. А серед іще десятка документів, окрім заяви, підписаних за підсумками переговорів лідерів Китаю і Росії, такого немає.
Насправді перелік домовленостей не вражає ні кількістю, ні якістю і своєю вбогістю різко контрастує із зовнішньою помпезністю візиту. Зокрема, сторони уклали чотири меморандуми про взаєморозуміння (декларації намірів), план дій для реалізації угоди від 2022 року про санітарну охорону територій, два протоколи про фітосанітарні перевірки та угоду про обмін інформацією між ТАСС і Сіньхуа, підписану ще три роки тому, яку просто вчергове перепідписали для гарної картинки.
Найбільш значущими, як видається, стали затвердження єдиної концепції розвитку острова Великий Уссурійський на кордоні Китаю і Росії та міжурядова угода про створення транскордонного заповідника «Земля великих кішок». Наче між двома країнами нема більшої проблеми, ніж збереження популяції тигрів і сніжних барсів, розв’язання якої потребує уваги лідерів країн.
Потрібно зазначити, що аналіз переліку документів вказує на більше врахування інтересів китайської сторони, бо, наприклад, розвиток власних територій і реальна охорона природи є одним із пріоритетів уряду КНР. Тоді як російська влада зациклена на іншому, і ці питання, м’яко кажучи, для неї не дуже важливі. Турбота ж про дику природу полягає переважно в природному обезлюдненні депресивних далекосхідних територій, на які повертаються тварини.
Натомість найнагальніше для Москви, схоже, залишилось у тому ж підвішеному стані. Передусім проблема обслуговування китайськими банками клієнтів із РФ.
Як відомо, після введення адміністрацією США у грудні минулого року санкцій за співпрацю з Росією великі банки Китаю призупинили обслуговування російських клієнтів. За підрахунками Інституту фінансових досліджень пекінського Народного університету Женьмінь, на березень через обмеження з боку Заходу близько 80% розрахунків між Китаєм і Росією були призупинені.
Источник: www.ukrinform.ua