Шок! Свавілля! Чи вкрали золото Полуботка, проклятий скарб України?

Ось стаття, переписана українською мовою відповідно до ваших вимог:

Легенди, що народжуються на зламі епох, часто стають символами надії та невичерпним джерелом для пошуків. Одна з таких легенд, що не дає спокою вже декілька поколінь українців, оповідає про неймовірні скарби гетьмана Павла Полуботка. Згідно з переказами, ці багатства, заховані десь у лондонських банках, чекають свого часу, щоб повернутися в незалежну Україну.

Чи є ця історія лише красивим міфом, що символізує національні мрії, чи вона має під собою реальні підстави? Ця загадка хвилює як простих українців, так і істориків. Не дивно, що саме у 1990 році, коли Україна стояла на порозі здобуття незалежності, ця легенда набула неймовірного розголосу. Вона ніби віддзеркалювала прагнення народу до відновлення власної державності та фінансової незалежності.

Хто такий Павло Полуботок?

Павло Полуботок — одна з ключових постатей української історії 18 століття. Він увійшов в історію як наказний гетьман, що наполегливо боровся за збереження автономії Гетьманщини. Його діяльність була спрямована на захист українських судових, податкових та адміністративних інституцій від поглинання Російською імперією. Для Москви Полуботок був небезпечною фігурою, яка втілювала загрозу централізованій владі.

У 1723 році гетьмана було заарештовано разом з його соратниками та відправлено до Петропавлівської фортеці. Там, не дочекавшись справедливого суду, він помер. Легенда оповідає, що перед смертю, змучений тортурами, Полуботок звернувся до російського царя Петра I зі словами: «Не знайдеш мого золота. Не потрібне воно мертвим. Дуже скоро там, на небесах, нас розсудить сам Господь…». Це пророцтво, за переказами, справдилося вже за місяць, коли Петро I пішов за своїм в’язнем.

Походження легенди про скарби

Легенда про золото Полуботка почала активно поширюватися після його арешту у листопаді 1723 року. Згідно з нею, перед арештом гетьман таємно передав на зберігання до англійського банку значну суму — 200 тисяч золотих монет, під 7,5% річних. Варіанти цієї історії різняться: дехто говорить про одну бочку золота, дехто — про дві. Фігурують різні банки, зокрема Банк Англії та Британська Ост-Індійська компанія.

Як Полуботок здобув своє багатство

Історик Акім Галімов пояснює, що статки Полуботка були результатом його успішної економічної діяльності. Він послідовно скуповував маєтності, вкладав кошти, зароблені з рангових земель, у приватну власність, що дозволяло йому не тільки збільшувати доходи, але й передавати багатство у спадок, обходячи імперські обмеження.

Окрім доходів від залежних селян та жвавої торгівлі, скарбниця полковника поповнювалася від численних млинів, корчем, кузень та інших промислів. Полуботок займався міжнародною торгівлею, експортуючи до Європи такі товари, як зерно та поташ (карбонат калію), який тоді був високоприбутковим продуктом, що використовувався у виробництві скла та мила.

«Це хімічна сполука, яка сьогодні має назву карбонат калію. Він є основою калійних добрив, а виготовляють його на багатьох підприємствах хімічної промисловості. Але у часи козаччини поташ можна було дістати лише через переробку деревного попелу», — зазначає дослідник.

Незважаючи на відсутність достовірних документальних підтверджень існування скарбів, народна пам’ять зберегла безліч переказів про таємні схованки, печери та навіть підводні скарби. За народними віруваннями, дістати ці багатства зможе лише людина з чистими намірами.

Де поділись величезні статки?

За переказами, перед своїм арештом Полуботок відправив до Банку Англії близько 200 тисяч фунтів стерлінгів під 7,5% річних. З часом ця сума мала зрости до мільярдів. Частина легенд стверджує, що ці кошти мали стати основою для розбудови незалежної України, інші — що вони призначалися для боротьби за відновлення її самостійності.

Легенда про скарб Полуботка особливо активно оживала в періоди великих соціально-політичних зламів. Про неї згадується в «Історії Русів», а в 19 столітті, під час піднесення українського національного руху, цей міф часто лунав на різних зібраннях. Навіть деякі політичні діячі та бізнесмени 20 століття зверталися до британського уряду з проханням перевірити можливість існування такого депозиту. Однак усі ці спроби не дали жодних результатів.

У червні 1990 року, під час візиту прем’єр-міністерки Великої Британії Маргарет Тетчер до України, поет Володимир Цибулько наголосив: якщо золото повернуть, кожен із 52 мільйонів українців отримає близько 38 кг. За сьогоднішніми розрахунками, це понад 53 кг на кожного громадянина, вартістю понад 150 мільйонів гривень, не враховуючи відсотків.

Що каже історик

Видатний історик козацької доби Дмитро Яворницький категорично спростовував легенду про золото Полуботка. У своєму листі від 1908 року він назвав її «повною нісенітницею, якою можна тішити лише надто довірливих людей». Вчений вважав, що подібні історії вигадували аферисти для виманювання грошей у нащадків козацької старшини.

За три століття пошуків не було знайдено жодного достовірного документа, який би підтверджував існування депозиту Полуботка в англійських банках. Відсутні банківські записи, заповіти гетьмана чи квитанції про внесення коштів. Уся історія ґрунтується виключно на усних переказах та пізніших публікаціях.

Цікавий випадок стався 15 січня 1908 року в місті Стародуб на Чернігівщині. Там відбувся з’їзд близько 600 осіб, які назвали себе родичами гетьмана Павла Полуботка і висловили претензії на частку його грошей, нібито збережених у Лондоні.

За рік до цього, у столичній газеті «Новое время», професор Олександр Іванович Рубець повідомляв, що нащадки Павла Полуботка мають можливість отримати грошові винагороди від Лондонського державного казначейства. За його словами, син гетьмана, Яків Полуботок, привіз капітал до Англії і здав його до Bank of England. Потім він передав синам код та заповіт діда, а сам залишився у чужій країні. Цей капітал, за чутками, зріс до 80 мільйонів фунтів стерлінгів.

Згідно з легендою, незадовго до смерті Павло Полуботок сховав частину скарбів на території Глухова. Місцеві мешканці вважають, що гетьманське золото в середині 19 століття знайшов Артемій Терещенко, завдяки чому його родина й розбагатіла.

Цікаве відкриття було зроблено в Чернігові під час земляних робіт біля Успенського собору Єлицького монастиря. Випадково виявили сімейний склеп Полуботків, проте жодних скарбів чи документів про золото там не знайшли. Поховання лише підтвердило багатство та високий статус цієї родини.

💥 Думка редакції Бомба Новини:

Легенда про скарби гетьмана Полуботка, як би фантастично вона не звучала, є важливим елементом нашої національної пам’яті. Вона нагадує нам про велич минулого, про прагнення наших предків до незалежності та про вічні пошуки справедливості. Навіть якщо золото ніколи не повернеться, сама віра в нього, як і віра в Україну, є безцінною. Варто пам’ятати, що найбільший скарб — це наша держава, наша свобода та наша здатність об’єднуватися заради спільної мети. Тож, шукаючи міфічні багатства, не забуваймо примножувати реальні — знання, досвід та єдність.

Source: tsn.ua