Бізнес-ландшафт ветеранів – це не лише пільги та квоти; він охоплює мільйони людей, які прагнуть працювати та робити свій внесок у податкову систему, як наголосив Юрій Гудименко, ветеран і голова Громадської ради з боротьби з корупцією при Міністерстві оборони. Як це можна використати для стимулювання економічного зростання: від доступу до ресурсів до створення доданої вартості?
Придбайте передплату зі знижкою 25% на 6 випусків Forbes Ukraine з цікавим контентом, рейтингами та аналітикою за ціною 1799 гривень замість 2400 гривень.
Триваючий конфлікт створює численні виклики для української держави. Адаптація законодавства до сучасних реалій є одним із них.
Україна зазнала значних трансформацій з початку повномасштабного російського вторгнення. Сьогодні, поряд з різними нагальними питаннями, запропонований закон про ветеранський бізнес став особливо актуальним. Ефективність цього документа визначатиме, чи дозволить держава ветеранам реалізувати свій потенціал та зміцнити економіку, чи створить ще один бюрократичний тягар, зводячи підтримку ветеранів до сущих формальностей, квот та порожніх обіцянок.
Популярна категорія Гроші Дата 18 червня Кешбек для клієнтів. Monobank планує відшкодувати підприємствам витрати на перехід на зарплатні проекти. Що мотивує банк нести непотрібні збитки, і скільки це може коштувати?
Не привілеї, а можливості
Дозвольте мені поділитися секретом, отриманим з опитувань: ветерани не шукають виплат. Вони не прагнуть жалю. Їхнє прагнення — працювати, інтегруватися в економіку та робити свій внесок у розвиток цієї країни після конфлікту.
Ветерани потребують не співчуття, а можливості відновити своє життя через працевлаштування та дії. Державі потрібні податкові надходження. Оптимальним варіантом для обох сторін є створення сценарію, за якого ветерани працевлаштовані, а держава отримує вигоду від доходу.
Йдеться не про патерналізм, а про співпрацю. Щоб держава справді підтримувала ветеранів, вона повинна створити середовище, в якому вони можуть працювати — індивідуально чи спільно — одночасно створюючи додаткову цінність для країни. Це і є справжньою підтримкою. Все інше — лише процедурна формальність.
Нашим ветеранам не потрібні квоти; вони прагнуть чітких вказівок, прозорості та можливостей, а також гарантій від держави, яку вони захищали.
Амбіції ветеранів щодо створення власного бізнесу зрозумілі: після років служби в армії, де вони переважно виконують накази, існує сильна мотивація розпочати власні справи та зробити самостійний вибір.
Згідно з опитуванням, проведеним Фондом ветеранів у 2023 році, 63,6% ветеранів прагнуть розпочати власний бізнес, а ще 6,2% вже зробили це. Це являє собою значний потенціал для економічного прогресу країни.
Щоб цей потенціал не зменшувався в бюрократичних установах, нове законодавство має охоплювати:
- спрощена реєстрація для підприємств, що належать ветеранам;
- усунення бюрократичних перешкод;
- податкові пільги;
- доступні кредити для започаткування ветеранських підприємств;
- наявні гранти;
- наставництво та консультаційна підтримка.
Нам потрібні практичні інструменти для реальних дій, а не просто черговий документ для подання. Це вимагає врахування як наших унікальних реалій, так і успішного досвіду інших країн, де ветеранів розглядають не як осіб, які борються з посттравматичним стресовим розладом та проблемами реінтеграції, а як окремий та помітний сегмент ринку.
Наприклад, у Сполучених Штатах діє програма VOSB/SDVOSB – правовий механізм сертифікації підприємств, що належать ветеранам, та забезпечення пільгових державних контрактів. Ветеранам пропонуються позики з низькими відсотками (до 50 000 доларів США через програми мікрокредитування), гранти та доступ до консультацій та наставництва через мережу SCORE.
Закон, час якого настав
Ветерани потребують реабілітаційних установ, психологічної допомоги та багато іншого. Це очевидно, терміново, але все ще недостатньо.
І навпаки, держава потребує фінансування. Це вкрай важливо для цих центрів, для психологів та для всієї системи підтримки.
Виникає ключове питання: чого потребують самі ветерани? Адже реінтеграція виходить за рамки простого отримання пільг. Вона охоплює залучення, працевлаштування, забезпечення того, щоб людина, яка вчора тримала зброю в руках, не стала просто «викресленим» записом у базі даних CCC і не опинилася на периферії існування.
Потреби ветерана виходять за рамки лікування; він повинен відчувати себе цінним.
Хоча центри підтримки можуть бути створені урядом або міжнародними донорами, відповідальність за реінтеграцію лежить на самих ветеранах. Це відбувається через щоденну працю, через підприємництво, через прості дії: прокидатися щодня з метою, взаємодіяти з іншими та створювати щось корисне. Працевлаштування означає повернення до життя.
У цьому контексті держава переходить від надання фінансової допомоги до отримання вигод. Податків. Нової доданої вартості. І найголовніше — енергійного, реінтегрованого громадянина, який не лише повернувся з конфлікту, а й заново відкрив свою ідентичність.
В Україні, попри понад 11 років конфлікту, все ще бракує адекватних законодавчих заходів, що стосуються професійної діяльності ветеранів. Попередні спроби – на щастя, невдалі – запровадити квоти для ветеранів вже робилися.
На щастя, чому? Тому що такий підхід не лише неефективний, а й шкідливий. У випадку ветеранів він може бути навіть принизливим.
Як свідчить застосування