Чорнобильська АЕС: із «зони відчуження» на територію відновлення Звіт 26.04.2025 09:00 Укрінформ Напередодні 39-ї річниці Чорнобильської катастрофи у Чорнобилі запустили першу сонячну електростанцію.
Нещодавно завдяки підтримці Уряду Іспанії в Чорнобильській зоні було урочисто відкрито перший сонячний енергетичний об’єкт потужністю майже 0,8 МВт і площею «дзеркальної» панелі 3941 квадратний метр. Незважаючи на наслідки окупації в цьому регіоні та потенційну загрозу російського нападу, ця нова установа знаменує собою перший крок у перетворенні регіону навколо Чорнобильської АЕС із зони відчуження в зону відновлення. Журналісти Укрінформу побачили цю трансформацію на власні очі.
ЧОРНОБИЛЬ, 39 РОКІВ ЧЕРЕЗ
Після прибуття в Чорнобиль першою цікавою точкою є знаменитий пост «Дитятки», головний в’їзд у зону відчуження. Воно розташоване неподалік від однойменного села Вишгородського району, яке раніше називалося Чорнобиль.
Черга для входу є, але вона значно коротша, ніж у часи до COVID або до початку повномасштабного вторгнення. «У минулому було багато туристів, особливо іноземців. Для них це є пригодою або спробою закрити гештальт — побачити Чорнобиль своїми очима. Однак після початку широкомасштабного вторгнення російських військ наплив, звичайно, припинився. Хоча частини території вже обстежені, завжди існує небезпека зіткнутися з небезпечними предметами, залишеними росіянами. Таким чином, посилюється. моніторинг – це принципово безпека», – пояснює Надія, яка керує нашою журналістською командою.
Цікаво, що село Дитятки згадується у праці історика Лаврентія Похилевича «Сказання про населені пункти Київської губернії» за 1864 рік. За переказами, тут колись були густі ліси, в озерах яких було багато тварин, птахів і риб. Після техногенної катастрофи 1986 року природа поволі відновлюється: навколо села з’явилися густі соснові ліси, на берегах річок Уж і Тетерів знову з’являється дика природа. Але експлуатувати природні багатства тут суворо заборонено – не лише через радіаційне забруднення, а й зараз через небезпеку наштовхнутися на вибухонебезпечні залишки, залишені російськими окупантами.
Техніка йде вглиб 10-кілометрової зони відчуження. До масштабного вторгнення типовим маршрутом відвідувачів Зони були місто Прип’ять, загоризонтна радіолокаційна установка «Дуга», село Лелів, звідки евакуювали жителів після аварії, село Копачі з відомим покинутим дитячим садком і, звісно, сама Чорнобильська АЕС із саркофагом, що накриває реактор. Зараз ситуація змінилася – трафік ще більш зарегульований, а доступ до цих сайтів значно обмежений.
«Вживати їжу і напої можна тільки в салоні автомобіля. Раніше доступ був більш м’який, навіть на саму станцію. Зараз все закрито. По-перше, особиста безпека. По-друге, потрібно врегулювати перебування людей у зоні», — повідомляє нам супроводжуючий, коли ми прямуємо до нашого першого пункту призначення — міста Прип’ять.
Колись це було зразкове місто для працівників атомної енергетики, а тепер воно є символом скорботи. До катастрофи 1986 року тут проживало приблизно 50 000 осіб, більшість з яких були чорнобильцями та їхніми родинами.
«Ця вулиця — одна з центральних магістралей Чорнобиля, тут проживають ті, хто зараз працює в зоні з чергуваннями по кілька днів або через день», — уточнює супроводжуючий.
Ми проходимо так званий «міст смерті», який набув популярності після виходу серіалу «Чорнобиль» (п’ятисерійний британсько-американський міні-серіал на Netflix, створений і написаний Крейгом Мезіном і режисером Юганом Ранком. Сюжетна лінія розгортається після вибуху реактора на Чорнобильській АЕС, – ред.). Надія зазначає, що насправді цей міст ніколи не був смертельним місцем для спостереження за трагедією. «У ті трагічні дні місцеві жителі могли спостерігати всю ситуацію з вікон дев’ятиповерхівок. Люди не ризикнули вийти на міст спостерігати за лихом, тому це вигадка, поширений міф», – уточнює путівник.
Источник: www.ukrinform.ua