Або ж, чи отримували ви повідомлення з крапками після кожного слова, створюючи ауру крижаної відчуженості? Або, можливо, ви з нетерпінням чекали відповіді, вдивляючись у «стрибаючі крапки», а потім мовчали? У сфері цифрового спілкування правила не такі прості, як під час особистого спілкування. Ми не можемо бачити очі нашого співрозмовника, чути його тон або сприймати паузи в його мові. Навіть просте «добре» може бути інтерпретовано як ознака холодного роздратування, тоді як захоплене «привіт!» може здатися надто фамільярним. Здається, ніби ми пересуваємося мінним полем, де кожне слово або його відсутність може зіпсувати наше враження, залишити затяжне почуття або навіть поставити під загрозу стосунки, як зазначає Ukr.Media.
У минулому етикет регулював написання листів: який папір вибрати, яку ручку використовувати та як складати аркуш, щоб не збентежити одержувача. Сьогодні все змінилося, проте ввічливість у спілкуванні залишається фундаментальною соціальною навичкою. Однак з'явилися нові фактори: час доставки повідомлення, формат тексту, використання або відсутність емодзі, стиль відповіді та навіть швидкість реакції. Ось тут і виникають складнощі. Здається, люди втратили повагу до часу один одного. Миттєві повідомлення перетворили нас на бранців негайного спілкування, проте рекомендації щодо ввічливої взаємодії ніколи не були надані. Наприклад, якщо хтось щодня вітає групу словами «Доброго ранку!», це, безсумнівно, приємно, але чи потрібно перетворювати колективну розмову на низку тривіальних обмінів? Якщо комусь терміново щось потрібно, йому все одно доведеться переглядати численні повідомлення, щоб знайти відповідну інформацію.
Також є люди, які надають перевагу надсиланню одного слова за раз. «Привіт». (пауза) «Ви тут?» (пауза) «Я хотів би запитати…» (пауза) «Ви вільні завтра?» Кожне сповіщення відволікає увагу читача, перериваючи його хід думок. Набагато ввічливіше висловити ідею в одному, вичерпному повідомленні, ніж розбивати розмову на окремі фрагменти. З іншого боку, деякі люди надсилають голосові повідомлення без попереднього повідомлення. Чи прийнятно це? Це питання дискусійне. Звичайно, емоції можна ефективніше передавати за допомогою слів, але що робити, якщо одержувач не вміє слухати? Варто заздалегідь перевірити: «Чи можу я використовувати голос? Так легше пояснити». Це може здатися банальним, але такі нюанси сприяють комфортнішому спілкуванню.
Час також відіграє вирішальну роль у обміні повідомленнями. Сучасні технології розмили межі між професійним та особистим часом, але це не дає нікому права надсилати повідомлення іншим у будь-який час. Текстове повідомлення о 23:30 з нешкідливим «ти вже спиш?» схоже на дзвінок у чиїсь двері посеред ночі. Ділове спілкування поза звичайним робочим часом вимагає чуйності. Якщо опівночі вам спала на думку видатна ідея, краще записати її та надіслати наступного ранку, ніж турбувати колег повідомленням.
А як щодо групових чатів? Вони створюють цифрове середовище, де легко загубитися в морі повідомлень. Багато хто відчув розчарування від робочого чату, де обговорення стосується лише двох осіб. «Марино, ти вже замовила каву?» «Так, я думаю, я візьму двох». Решта десять учасників залишаються свідками цього безглуздого обміну репліками. Ще одна складна ситуація виникає, коли хтось раптово виходить з чату без пояснень. Особисто ніхто не встав би раптово після зустрічі та не пішов би, не сказавши ні слова, грюкнувши за собою дверима. Чому це вважається прийнятним у цифровому просторі? Набагато тактовніше сказати: «Колеги, дякую за обговорення, але мені більше не потрібно брати участь, тому я виходжу з чату».
Цікаво, що навіть пунктуація може впливати на сприйняття повідомлення. Чи знаєте ви, що крапка в кінці повідомлення може бути інтерпретована як ознака роздратування або відчуженості? Хоча вона необхідна в діловому спілкуванні, вона може здаватися занадто офіційною в невимушеному спілкуванні. Наприклад, очевидна різниця між «Добре» та «Добре.» Останнє виглядає напруженим або навіть незадоволеним. І навпаки, повна відсутність ком або крапок може зробити текст важким для читання, роблячи його схожим на затамований монолог.
Ще одним джерелом плутанини є статус «онлайн». Багато хто сприймає його як запрошення до спілкування. «Я бачив, що ти був онлайн!» призвело до розпаду багатьох дружніх стосунків. Однак, сам факт використання месенджера не означає, що він готовий до розмови. Можливо, він ненадовго зайшов у систему, щоб перевірити щось термінове, а не для тривалого спілкування. Етикет тут простий: поважайте кордони інших, не очікуйте миттєвої відповіді та не ображайтеся, якщо ваше повідомлення прочитали без відповіді.
Не менш важливою є мова невербальних сигналів: емодзі, стікерів, розділових знаків. Вони служать нашим цифровим еквівалентом інтонації. Наприклад, «Дякую» та «Дякую!» передають різні почуття, причому останнє виглядає більш дружнім. Так само «Привіт» та «Привіт :)» створюють різні враження. Однак, помірність є ключовою: у професійному листуванні доречність емодзі та GIF-файлів може бути сумнівною.
Мабуть, найактуальнішою проблемою цифрового спілкування є культура «скасування». У реальному житті ми не можемо просто видалити когось зі свого кола одним клацанням миші. Однак на платформах обміну повідомленнями блокування без пояснень, залишення повідомлення на прочитаному без відповіді або зникнення з чату стало звичайним явищем. Хоча ніхто не зобов’язаний продовжувати розмову, якщо вирішить цього не робити, набагато ввічливіше сказати: «Дякую за розмову, ми зв’яжемося пізніше» або «Вибачте, я не готовий обговорювати це зараз».
Цифрова комунікація охоплює більше, ніж просто текстові повідомлення. Це вид мистецтва, де кожне слово, знак пунктуації та час повідомлення мають значення. Ми оцінюємо людей на основі їхнього онлайн-етикету так само, як і за їхніми манерами за столом чи вітаннями особисто. Дотримання належного етикету робить спілкування комфортним для всіх учасників. Оволодійте цими навичками, і ваші повідомлення не лише будуть правильно інтерпретовані, але й вас вважатимуть приємною людиною у спілкуванні.
Джерело: ukr.media