Уявіть собі царство, де роботи, створені для допомоги людям, повстали проти своїх творців, залишивши пустку, де колись процвітало суспільство. Саме в цьому ретро-футуристичному безладі розгортається сюжет нового блокбастера Netflix «Електрична держава», передає Ukr.Media .
Цей фільм, створений братами Руссо з бюджетом у 320 мільйонів доларів, мав на меті показати епічну подорож, але чи справді він захопив глядачів так само, як його захоплюючі пейзажі CGI?
“CGI декорації” англійською мовою означає “зображення, створені комп'ютером”. У кінематографічній сфері це позначає пейзажі, сцени або об’єкти, які повністю або частково створені за допомогою комп’ютерних технологій, на відміну від знятих у реальності. Наприклад, CGI-ландшафти можуть відображати віртуальні пустелі, міста, гори або навіть фантастичні сфери, які виглядають реалістично, але існують виключно в цифровій формі.
Область, де машини встановлюють правила
«Електрична держава» переносить нас у альтернативні 1990-ті, де після невдалого повстання роботів людство має пристосуватися до нової реальності. Захід Америки перетворився на зону відчуження, де живуть роботи-вигнанці, а люди прагнуть вижити серед залишків технологічного прогресу. Сюжетна лінія розгортається навколо Мішель (Міллі Боббі Браун), відважної дівчини-підлітка, яка вирушає на пошуки свого зниклого брата. Її супутники — чудернацький контрабандист на ім’я Кітс (Кріс Пратт) і маленький робот із загадковою історією — відіграють вирішальну роль у розкритті цієї постапокаліптичної таємниці.
Фільм, заснований на графічному романі Саймона Столенхага, зберігає його характерний стиль: гострий ретрофутуризм, де технологія викликає водночас подив і страх. Однак, хоча оригінальна робота Столенхега була тонким дослідженням втрати та ізоляції, адаптація Руссо схиляється до сімейного бойовика, наповненого вибухами, погонями та гумором Кріса Пратта, який не завжди влучає в ціль.
Виживання: Людство проти машин
Однією з найцікавіших тем у «Електричній державі» є боротьба за людство в умовах, коли машини еволюціонували за межі простих інструментів, ставши інтегрованими в суспільство. Мішель, яка зазнала втрати свого брата у війні з роботами, втілює надію та рішучість. Її подорож — це не лише фізичне виживання серед небезпек зони відчуження, а й пошук мети в розколотому світі. Робот, який супроводжує її, вносить елемент інтриги: чи може машина мати душу, чи це лише ілюзія, породжена людським бажанням?
На жаль, у фільмі ці теми не досліджуються послідовно. Критики відзначили його поверхневий сценарій, який, здається, більше обслуговує звичайну аудиторію, а не спонукає до глибоких роздумів. Там, де він міг досліджувати філософію життя з машинами, «The Electric State» обирає візуально вражаючі сцени з величезними роботами та передбачуваними поворотами сюжету.
Візуальна феєрія та харизматичні виступи
Хоча розповідь може залишати бажати кращого, візуальні ефекти «The Electric State» — це радість для очей. Постапокаліптичні обстановки, безлюдні парки розваг із іржавими роботами та безплідні автомагістралі американського Заходу виглядають так, ніби вони зібрані прямо з ілюстрацій Столенхага. Кожен кадр наповнений деталями, які викликають захоплення, від ретро-естетики машин до дивних розбійницьких пристосувань.
Акторський склад також підвищує привабливість фільму. Міллі Боббі Браун знову демонструє свою здатність зображати сильних і вразливих персонажів, а Кріс Претт додає легковажності та гумору, хоча інколи заходить занадто далеко. Ке Хуей Цюан і Стенлі Туччі додають глибини своїм ролям другого плану, але їхня присутність на екрані, на жаль, обмежена.
Цей фільм вартий вашого часу?
«Електрична держава» — це не посібник із виживання у світі, де панують машини, як може здатися спочатку, а скоріше легка пригода, яка підходить для сімейного перегляду. Він не дає глибоких відповідей на запитання про майбутнє технологій чи людської природи, але пропонує дві години захоплюючого дійства та підбадьорливе повідомлення про те, що навіть у світі, де машини вийшли з-під контролю, людські стосунки залишаються найціннішими.
Для шанувальників Столенхега фільм може здатися спрощеним переказом його оповіді, але для тих, хто шукає приємного видовища з вражаючими візуальними ефектами, це може бути чудовою знахідкою. Отже, якщо ви готові поринути у ретрофутуристичний всесвіт і не чекаєте від нього філософських інсайтів, «The Electric State» точно вартий вашої уваги.
Джерело: ukr.media