Вирушаючи до лісу за грибами, ми рідко замислюємося, що навіть найзнайоміші їстівні сорти можуть становити значну небезпеку. Це занепокоєння пов'язане не з отруйними схожими грибами чи помилками ідентифікації, а радше з зовсім іншим видом загрози, який залишається невидимим неозброєним оком, як повідомляє Ukr.Media.
Схоже, що гриби можуть перетворюватися на справжні «токсичні губки», накопичуючи радіоактивний цезій та важкі метали в концентраціях, що значно перевищують нормальні рівні забруднення навколишнього середовища. Це явище виникає через унікальну структуру міцелію та специфічні метаболічні процеси грибів, які дозволяють їм активно поглинати різні речовини з ґрунту.
Здатність грибів концентрувати шкідливі речовини справді вражає — рівень радіоактивного цезію, що міститься в їхніх плодових тілах, може перевищувати рівень навіть у найбільш забруднених ділянках лісової підстилки у двадцять разів! Це пояснюється екстенсивним розростанням міцелію на великій площі, що дозволяє йому «збирати» токсичні елементи з величезної кількості простору.
Особливо цікавим є механізм накопичення цезію-137. Гриби активно поглинають калій як необхідну поживну речовину, і оскільки радіоактивний іон цезію має близьку хімічну схожість з іоном калію, він також потрапляє в клітини грибів через ті ж транспортні системи. По суті, гриб «плутає» небезпечний цезій з корисним калієм.
Не всі гриби однаково схильні до накопичення радіації. До цій категорії найбільше належать жовтці, підберезники, білі гриби та білі гриби. Рожеві вовняні гриби, грузді та темні підгрудки також демонструють сильну схильність до накопичення радіоактивних речовин. Це значною мірою пояснюється тим, що їхній міцелій розташований переважно у верхніх шарах ґрунту, де концентрація радіонуклідів найвища.
І навпаки, деякі гриби можна вважати відносно безпечними. До них належать лисички, опеньки, лісові гриби, сироїжки та гливи. Як правило, ці види накопичують цезій-137 у значно менших кількостях. Гриби з родин печериць та грибів також демонструють відносно низький рівень накопичення, хоча вони все ще трохи не належать до категорії найбезпечніших.
Важливо усвідомлювати, що забруднення грибами може відбуватися навіть у районах, які здаються екологічно чистими. Небезпечні речовини можуть переноситися повітрям на великі відстані та осідати з опадами навіть у віддалених лісових районах. Отже, висока концентрація токсичних елементів у грибах не завжди означає місцеві екологічні проблеми.
Слід бути особливо обережним під час збору грибів у надмірно вологих ділянках лісу, оскільки вологість підвищує доступність іонів для поглинання міцелієм. Крім того, слід бути обережним з першими грибами, що з'являються після тривалої посухи — початкові опади можуть активно мобілізувати речовини ґрунту, що призводить до посиленого накопичення токсинів.
Перестиглі гриби становлять додаткову небезпеку через підвищену концентрацію шкідливих речовин. Оскільки вода випаровується з грибів, а деякі компоненти розкладаються, концентрація потенційно небезпечних елементів зростає.
Настійно не рекомендується збирати гриби вздовж автомагістралей, у промислових зонах та в міських умовах. Такі місця є постійними джерелами забруднення не лише радіонуклідами, а й важкими металами, а також викидами від транспорту та промисловості. Навіть якщо гриби виглядають корисними та привабливими, вони можуть містити неприйнятно високі концентрації токсичних речовин.
Джерело: ukr.media