Згадайте, як у дитинстві батьки розмахували перед нами ртутним термометром, вселяючи страх перед небезпекою, яку він становив. Однак, через мить вони підносили його нам під пахви, щоб перевірити температуру! Досить суперечлива ситуація, чи не так? Про це пише Ukr.Media.
Для початку почнемо з самих основ. Ртуть, або Hydrargyrum латиною, – це елемент, що знаходиться в шостому періоді періодичної таблиці Менделєєва. Він має атомний номер 80 і належить до підгрупи цинку.
Хоча багато хто називає ртуть металом, насправді це не так. Ртуть класифікується як перехідний метал, який існує у вигляді важкої сріблясто-білої рідини за кімнатної температури та виділяє дуже токсичні пари.
Хоча ртуть може здаватися абсолютно нешкідливою і навіть привабливою (уявіть собі блискучі краплі з розбитого термометра), це уявлення оманливе. Насправді ртуть виділяє отруйні пари, які при вдиханні можуть спричинити не лише пошкодження легень, але й серйозніші та часто незворотні проблеми зі здоров’ям.
Її небезпека особливо виражена на стадії внутрішньоутробного розвитку. Дійсно, ртуть може проникати через плаценту! Тому Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) зараховує ртуть до десяти найнебезпечніших речовин для здоров'я людини.
У 1956 році кілька мешканців Мінамати, міста в Японії, захворіли на незвичайну хворобу. Цей стан проявлявся порушенням моторних навичок та сенсорного сприйняття; пацієнти повідомляли про проблеми із зором та слухом, невиразну мову, а в деяких випадках – параліч.
Пізніше було виявлено, що джерелом цієї своєрідної хвороби був викид ртутьвмісних відходів у сусідню затоку. Мікроорганізми у воді перетворювали ртуть на метилртуть — найтоксичнішу сполуку для центральної нервової системи людини. Згодом метилртуть накопичувалася в рибі, яку споживало місцеве населення.
Інцидент у Мінаматі став значним каталізатором глобального скорочення використання ртуті. Ключовим моментом стало підписання Мінаматської конвенції про ртуть, яке відбулося за сприяння ООН у Кумамото, Японія, 10 жовтня 2013 року. Цю угоду, названу на згадку про трагічні події в Мінаматі, схвалили представники 128 країн.
Ця ситуація справді тривожна. Звичайно, я маю на увазі шкідливий вплив ртуті. Однак варто зазначити, що в минулому ртуть навіть використовувалася як засіб лікування! Так, століття тому вживання ртуті з метою оздоровлення було звичним явищем. Люди вірили, що ця важка рідина виведе зайві речовини та виправить кишкові проблеми.
Крім того, до 1967 року в СРСР і до кінця 1970-х років у США ртуть часто використовувалася для лікування сифілісу, оскільки ця хвороба була відомою своєю стійкістю до інших ліків. Щоправда, після такого лікування у людей спостерігалося випадіння волосся та інші порушення функції організму, але сифіліс було викорінено. І не забуваймо про зубні пломби, що містили ртуть.
Звісно, сьогодні такі практики застаріли, оскільки весь цивілізований світ визнає небезпеку ртуті. Як наслідок, її медичне застосування обмежується термометрами (і навіть то лише в кількох країнах) та як консервант у деяких вакцинах, хоча й у мінімальних кількостях.
Натомість у промислових умовах ртуть все ще використовується в різних секторах, хоча деякі значно скоротили або заборонили її використання. Наприклад, ртуть міститься у високоточних термометрах завдяки широкому діапазону температур. Вона також використовується у виробництві люмінесцентних ламп. Пара ртуті всередині цих ламп світиться під час розряду, виробляючи значне ультрафіолетове випромінювання. Щоб світло було видимим, внутрішня частина лампи покрита люмінесцентом, який запобігає випромінюванню нею шкідливого ультрафіолетового випромінювання.
Ртуть також присутня в певних компонентах електричних кіл, які обробляють високі середні струми (сотні ампер), датчиках положення, деяких хімічних джерелах струму та навіть як робоча рідина в деяких гідродинамічних підшипниках під значними навантаженнями.
Історично ртуть додавали до фарби, що використовувалася для покриття підводних частин кораблів, щоб запобігти росту морської води. До середини 20 століття ртуть широко використовувалася в манометрах, барометрах та інших метеорологічних приладах. Саме звідси виникла практика вимірювання тиску в міліметрах ртутного стовпа.
Однак сьогодні обставини суттєво змінилися, особливо після підписання Мінаматської конвенції. Зараз докладаються зусилля для пошуку альтернатив для мінімізації або навіть усунення використання ртуті.
Джерело: ukr.media