Фото: Колаж: Фокус
У листопаді 1708 року російські війська з особливою жорстокістю зруйнували козацьку столицю – місто Батурин. Загарбники, що прийшли з московської землі, нещадно вчинили розправу над беззбройними мешканцями: за розповідями свідків, ще кілька днів по тому річкою пливли скалічені тіла замордованих батуринців. Фокус проаналізував, як козацьке вільнодумство, котре цілком обґрунтовано могло вважатися найвільнішою державою Європи, опинилося у підпорядкуванні однієї з найжорстокіших деспотій.
Навесні 1687 року до козацького гетьмана Івана Самойловича прибули московські посланці, які сповістили його про рішення князя Василя Голіцина виступити в похід на Крим. Підготовка до кампанії розпочалася ще восени, але здійснювати перехід через степ до півострова саме у травні-червні було з військової перспективи вкрай небезпечно. Адже татари могли використати головний аргумент безводного степу – підпалити траву, що зробило б неможливим пересування великої армії.
Іван Самойлович, щоб стати гетьманом, у 1672 році зрадив свого попередника Дем"яна Многогрішного Фото: Вікіпедія
Досвідчений гетьман чудово це усвідомлював. Він, як і більшість козаків, відмінно знав степ та місцеві особливості, однак суперечити впливовому князю не міг. Василь Голіцин був фаворитом царівни Софії – фактичної правительки Московії при хворому царевичі Івані V та юному Петрі. А козацький гетьман вже давно не мав реального суверенітету, якого прагнув його попередник Богдан Хмельницький, укладаючи договір з царем Московії у ще не такому й далекому 1654 році.
Союз з Московією: невиправдані очікування
За трохи більше трьох десятиліть Українська козацька держава пережила справжній занепад – її території були розірвані на декілька частин і по черзі захоплені усіма довколишніми державами. Поляки насаджували на українській землі католицизм та ополячували населення, московити – деспотизм азіатського типу, турки намагалися приєднати українські території до своєї трансконтинентальної імперії (проте зрештою віддали частину козацької землі під протекторат Молдові), а татари з Криму просто грабували все і вся, забираючи тисячі людей на невільницький ринок у Кафу. Козаки ж увесь цей час воювали між собою за гетьманську булаву, влада якої ставала все більш примарною.
Важливо У чому "винний" Богдан Хмельницький: яка була альтернатива Переяславській угоді з Москвою
Зрештою, кожен наступний козацький лідер укладав все менш вигідні для козаків угоди з московським царем. Відмова від суверенітету власної держави – такою була ціна за підтримку у боротьбі за владу. Разом з тим, площа території, якою фактично керували гетьмани, як і їх незалежність, постійно скорочувалися. Той самий Іван Самойлович, щоб стати гетьманом, у 1672 році зрадив свого попередника Дем’яна Многогрішного і ув’язнив його у московські в’язниці, звідки того згодом було вислано у Сибір. Однак, попри те, що він проголосив себе гетьманом обох берегів Дніпра, реально Самойлович отримав лише землі на лівому березі найбільшої української річки.
Землі сучасної Центральної України за десятиліття воєн перетворилися на справжню пустелю. Тих, хто був готовий залишитися в ній навіть попри усі негаразди та ризики, гетьман примусово переселив у свої невеличкі володіння. Він вчинив це на догоду московському царю, який волів бачити землі центрального українського Придніпров’я незаселеними, аніж віддати будь-кому із сусідів.
Падіння гетьмана Самойловича
Саме гетьман Іван Самойлович остаточно втратив контроль над Запорізькою Січчю, яка була офіційно оголошена окремою військово-політичною одиницею, що безпосередньо підпорядковується царю. Також у 1686 році Московське царство офіційно закріпило поділ України із Річчю Посполитою по Дніпру, уклавши з нею “вічний мир” (який насправді проіснував менше століття). У той же рік Україна (не тільки козацька, а й та частина, що залишилася у складі Польщі) втратила свою незалежну православну митрополію.
Важливо Степова демократія, перша у світі конституція та захист кордонiв — як українські козаки увійшли в історію
Більше 600 років, з середини XI століття Київська митрополія була автокефальною, тобто самостійною організаційною структурою, яка лише номінально визнавала духовну першість патріарха у Константинополі. У той час саме Церква формувала соціальну сферу – освіту, медицину, культуру та дозвілля людей загалом. Усе це координувалося з Києва на величезних просторах колишньої Київської держави. Тепер же, у 1686 році, контроль над усім цим отримала Москва.
Гетьману залишалося лише змиритися з таким становищем речей — і ось тепер він мав зазнати приниження ще й як військовий командувач, відправившись у заздалегідь програшний похід. Іронія долі полягає в тому, що коли татари, як і передбачалося, підпалили траву, зруйнувавши плани Кремля щодо швидкої окупації Криму, винним у цьому зробили самого гетьмана.
Князь Василь Голіцин вирішив зробити саме козацького очільника “жертвою”, поклавши на нього провину за свою поразку. Покарання було суворим – гетьмана заслали до Сибіру, позбавивши усіх титулів та власності, а сина, якого він готував собі у наступники, стратили. Такий сумний і дивний фінал п’ятнадцятирічної політики гетьмана Самойловича, яка полягала у поступках Московії з усіх питань.
Вибори гетьмана: нова надія
Вибори нового гетьмана були перетворені на буфонаду – московське військо оточило козацький табір і приборкувало усіх, хто виступав проти їхнього ставленика. А цим ставлеником став генеральний осавул (заступник) попереднього гетьмана – Іван Мазепа. Як і всі попередні претенденти, він підписав договір (Статті) з московським урядом, який знову обмежив суверенітет Гетьманщини. Однак якісна європейська освіта нового гетьмана та практичний досвід дипломатичної діяльності в сукупності із певним політичним везінням (куди ж без нього) дозволили перетворити правління Івана Мазепи на справжнє відродження Держави Війська Запорізького, яке згодом назвали Мазепинським ренесансом.
Гетьман зміг утриматися при владі найдовше з усіх козацьких ватажків – понад 22 роки. Однак міг втратити трон і голову вже через два роки. У 1689 році у Москві відбувся державний переворот – царівну Софію (а саме її фаворит просунув Мазепу на посаду гетьмана) відсторонили від влади й відправили до кінця днів у монастир.
Іван Мазепа: відданий радник царя Петра
Однак Іван Мазепа виявив надзвичайну політичну інтуїцію і своєчасно підтримав нову владу. Царю Петру тоді не було й двадцяти, а Мазепі вже було за сорок. Козацький гетьман, який свого часу багато подорожував Європою та знав чимало мов, став справжнім ментором для молодого царя.
Іван Мазепа мав реальний вплив на людину, як приймала остаточні рішення у Московській державі – на царя Петра
Молодий Петро прагнув перетворити свою відсталу та занедбану країну на могутню європейську державу, тому він прислухався до всіх, хто міг йому допомогти у цій справі — а у Московському царстві було небагато таких, хто бачив Європу на власні очі. Ось так Мазепа отримав реальний вплив на людину, яка приймала остаточні рішення у Московській державі – на самого царя Петра.
Цинічний, але реальний погляд: яка різниця, що Київською митрополією тепер керують з Москви, якщо у самій столиці царства дослухаються до слів гетьмана? Сам гетьман повністю підконтрольний московським воєводам – навіть у його столиці розміщено полк стрільців, аби козацький ватажок не надумав займатися самоуправством. Та що з того — якщо воєводи виконують усі забаганки царя, який сам питає поради у свого улюбленця Івана Мазепи? За умовами останніх договорів Українська козацька держава стала частиною Московського царства – держави, де провідну роль відігравав лідер козаків.
Важливо "Можем повторить": Про що забувають Путін і Мединський, коли згадують Петра I і Північну війну
Іван Мазепа був гетьманом, для якого влада та кошти були інструментом, а не кінцевою метою. Він був одним із найзаможніших людей краю – цар щедро нагороджував свого фаворита. Але гетьман витрачав значну частину своїх статків на благодійність. Він збудував та відновив десятки храмів, засновував та розвивав освітні установи, серед яких справжньою окрасою стала Києво-Могилянська академія, яка отримала свій високий статус саме завдяки зусиллям гетьмана. Завдяки Мазепі до Києва з’їжджалися студенти та науковці з усієї Східної Європи. У місті проходили найкращі вистави у регіоні, реставрувалися та будувалися храми, розвивалася торгівля. Гетьман щедро жертвував на потреби митців – живописців, скульпторів, літераторів, які у відповідь прославляли його ж самого. Іван Мазепа став чи не найвідомішим українським політиком свого часу та героєм світової літератури (про якого писав навіть Джордж Байрон).
Разом з тим Іван Мазепа був жадібним та ненаситним до влади правителем. Він страчував або й просто вбивав усіх, хто зазіхав на його владу чи майно.
Ще на початку правління розправився із лідером козацького повстання Петриком Іваненком. Коли Річ Посполита тонула у внутрішній боротьбі, яку посилила агресія Швеції, Мазепа, всупереч умовам Вічного миру, таємно підтримав та розпалив вогнище козацького бунту у цій країні — щоб отримати підставу вторгнутися, щоб “допомогти союзній державі його придушити”. І таки придушив, заарештувавши та відправивши московському царю лідера повстання Семена Палія. Мазепа став останнім гетьманом обох берегів Дніпра, а Семен Палій відправився до Сибіру.
“Допомагаючи” полякам у війні зі шведами, Іван Мазепа взяв під контроль ще й Волинь – так далеко не вдалося зайти навіть Богдану Хмельницькому. Усе — “заради розширення влади московського царя”. Насправді ж сам Мазепа усім керував. Проте старий і мудрий гетьман не передбачив одного – юний цар з часом все ж таки виріс.
Петро Перший бере своє
З початком Північної війни, яка врешті стала справою всього життя Петра I, цар став вимагати від Мазепи відправлення козаків на північ – для забезпечення потреб царського війська. Зрозуміло, що в Гетьманщині такі дії не викликали захоплення. З часом все більш очевидними ставали наміри царя відправити гетьмана на почесну відставку. Для цього московський правитель навіть виклопотав для Мазепи від австрійського імператора (єдиного на той час імператора в Європі) титул німецького князя.
Останньою краплею стала вимога царя до Мазепи відправитися з усім військом на територію Московії, в той час, як сама козацька держава була переповнена московськими військовими. Було зрозуміло, що це спроба замінити гетьмана і козаків на московських чиновників. В такій ситуації Іван Мазепа вирішив діяти.
Програшний ва-банк
Гетьман Іван Мазепа підтримував зв’язок із польським королем Станіславом Лещинським з моменту його обрання на престол (за допомогою сили шведської зброї). В ситуації, коли рішення потрібно було прийняти негайно, Мазепа вирішив спробувати повторити маневр Богдана Хмельницького, який теж під кінець життя уклав союз зі Швецією проти Речі Посполитої, на бік якої тоді перейшов московський цар.
Угода, яку уклали король Швеції Карл XII та гетьман Іван Мазепа, була значно вигіднішою для України, ніж статті, які гетьмана змусили підписати за два десятиліття до того московські бояри. Вона була схожа на ту, яку колись Хмельницький уклав із Москвою. Якщо коротко: у ті часи в Європі держава не могла існувати без монарха, тому як мінімум формально було потрібно визнати чиюсь владу. Хмельницький обрав московського царя, цього разу гетьман Мазепа обрав монарха Швеції, проте фактично територія козацької держави отримувала самоуправління та навіть право вести зовнішню політику, що завжди було ознакою незалежної держави.
Вчинок гетьмана, який з тисячею відданих козаків перейшов на бік короля Швеції, був зрозумілим, однак далі було важливо отримати підтримку решти козаків та звичайних (посполитих) людей.
Мазепа з тисячею відданих козаків перейшов на бік короля Швеції Росія демонструє звіряче обличчя
Цар Петро був приголомшений новиною про рішення гетьмана. І помста його була жахливою. Розлючений монарх наказав повністю знищити гетьманську столицю – місто Батурин. Цей наказ одразу ж виконав його відданий генерал, який сам претендував на гетьманство — князь Олександр Меншиков. Захопивши місто за допомогою зрадників, московські війська жорстоко розправилися не тільки із захисниками Батурина, а й з мирними жителями: це підтверджують сучасні археологічні розкопки. Московити вбивали навіть немовлят, а козаків страчували у вкрай варварський спосіб. Колесуванню піддали навіть заступника коменданта, який був німцем за походженням і на момент “страти” вже помер від ран. Тож під колесо кинули мертве тіло. Вниз за течією річки Сейм пустили плоти з понівеченими тілами оборонців столиці. Загалом у Батурині на момент штурму було близько 6 тисяч осіб.
Окрім емоцій у царя Петра, скоріш за все, був і жорстокий, холоднокровний та, варто визнати, дієвий розрахунок. Розправа з населенням Батурина мала стати актом залякування інших жителів козацької держави, щоб унеможливити підтримку гетьмана Мазепи.
Водночас розпочалося його очорнення через тогочасні засоби комунікації. Івана Мазепу піддали анафемі (церковному прокляттю) у збудованих ним же православних храмах. Далося взнаки перепідпорядкування Київської митрополії Москві. Лише у 2018 році Константинопольський патріархат офіційно визнав накладення анафеми на гетьмана Мазепу політично вмотивованим, отже, неканонічним (позбавленим юридичної сили та духовного сенсу).
Іван Мазепа власним коштом побудував 26 соборів, церков, в тому числі і за межами України
Іван Мазепа власним коштом побудував 26 соборів, церков, в тому числі і за межами України
Іван Мазепа власним коштом побудував 26 соборів, церков, в тому числі і за межами України
Іван Мазепа власним коштом побудував 26 соборів, церков, в тому числі і за межами України
І всі ці методи дали результат. Більшість козаків покірно прибули до Глухова, який цар визначив новою столицею, та обрали Івана Скоропадського – кандидата, на якого вказав особисто Петро I. Підтримати гетьмана Мазепу зважилися лише запорожці – хто як не вони міг вистояти перед погрозами?
У відповідь Чортомлицьку Запорізьку Січ було піддано тій самій екзекуції, що і Батурин – там теж руйнували козацькі могили й повторно карали на смерть померлих. Звісно, мирних жителів у козацькій фортеці не було, а от оборонці зазнали тих самих знущань, що й захисники Батурина.
Втрата державності та її наслідки
Руйнування Батурина стало переломним етапом в історії України. Воно ознаменувало остаточну окупацію Козацької держави й умови, на яких встановлювалася нова влада. А це — абсолютна слухняність та суворе покарання за будь-яку ініціативу. Влада у Москві будувалася не на силі переконання, а на самій силі. Такі ж методи впроваджували й на завойованих територіях. Ти повинен виконувати накази вищого за тебе: не тому, що вони правильні та обґрунтовані, а тому, що в іншому випадку тебе буде жорстоко покарано. І показова розправа над Батурином – перший крок у введенні таких норм поведінки на теренах України, які не просто звикли до волі, а були її уособленням.
Важливо У пошуках свободи: Чому Нідерланди добилися свого, а Богдан Хмельницький – ні
Козацька держава була збудована козаками – людьми, котрі повстали проти беззаконня та несправедливості в Речі Посполитій, і встановити деспотію у такій країні можна було лише найжорстокішим способом – через фізичне знищення усіх, хто наважиться чинити опір.
Поразка українсько-шведської армії у битві під Полтавою створила підґрунтя для закріплення московської окупаційної влади на території України на наступні два століття. Як саме відбувалося її впровадження в усі сфери життя українців — розповімо згодом.
Источник: www.focus.ua