Протягом майже двох років війни президент України Володимир Зеленський принаймні раз на день звертається до українців із промовами, в яких хвалить ЗСУ, радіє просуванню українських військових на фронті і вкотре наголошує на рішучому опорі України російській агресії. Financial Times поговорила із прихильниками та противниками оптимістичних наративів українського президента і вислухала їхні «за» і «проти». Forbes переказує головне з матеріалу.
У своїх зверненнях до українців президент України Володимир Зеленський завжди говорить про рух вперед, намагаючись підтримувати оптимізм вдома і за кордоном. Три людини, які знайомі з комунікаційною стратегією Зеленського, кажуть, що акцент на оптимізм мусять робити всі – від міністерств і місцевих адміністрацій до військових командирів.
Та дехто починає сумніватися в ефективності такої стратегії, адже великих воєнних перемог цього року в України не було, а західна підтримка зменшується.
Противники оптимізму
«Нам потрібно додати більше реалізму… Ми повинні бути в цьому такими самими сміливими, як були 24 лютого 2022-го», – сказала FT людина, повʼязана із комунікаційною стратегією президента України.
А військові лідери вважають, що ситуація на фронті робить офіційну комунікаційну стратегію непереконливою, а отже, не мотивує українців і західних партнерів України. Різниця між реальністю і наративом проявилася минулого місяця, коли генерал Валерій Залужний сказав The Economist, що наземна війна зайшла у глухий кут.
Відвертість головнокомандувача ЗСУ здивувала багатьох українців, а деякі західні лідери навіть телефонували українському президенту, щоб запитати, що означає колонка Залужного та чи стали переговори пріоритетом. Про це FT розповіли знайомі із ситуацією українські чиновники.
За словами Ірини Золотар, радниці й очільниці з комунікаційних питань колишнього міністра оборони України Олексія Резнікова, спочатку оптимістична стратегія допомагала, бо вона підтримувала моральний дух українців. Але сьогодні, вважає вона, цей підхід створює хибний наратив, який не збігається з реальністю, а надто райдужні офіційні заяви звучать порожньо і неправдиво.
Золотар вважає, що уряду краще перейти на «збалансований реалізм», який не носить рожеві окуляри і не боїться казати правду. Вона пояснює, що наратив «ми ось-ось переможемо» збиває іноземних партнерів з пантелику: навіщо їм витрачати гроші своїх платників податків, якщо перемога вже за крок?
Комунікаційні радники кажуть, що така оптимістична стратегія справді не дає західним країнам відчути нагальність ситуації на фронті для України і підриває до неї довіру.
Як приклад наводять ситуацію із Бахмутом, наратив навколо якого називають «контрпропагандою» щодо російської пропаганди. Багато місяців жорстоких боїв за місто описували у героїчному світлі без будь-якого негативу, попри величезні втрати, сказав один колишній співробітник публічних комунікацій.
Зеленський так і не визнав офіційно відступ від Бахмута, а бої на околицях міста Міноборони представило як доказ того, що українська армія не програла битву за місто. Відсутність поганих новин в офіційних повідомленнях за кордоном сприймалося, як «два пропагандисти протистоять пропагандистським наративам», вважає той самий колишній співробітник комунікацій.
Але війна зачепила майже кожного в Україні: у когось є родичі на фронті, а у когось – друзі, і військові діляться інформацією, навіть негативною. Якщо ж із офіційних каналів не буде поганих новин, про які люди вже чули від близьких, це руйнує довіру до уряду.
FT пише, що нещодавнє опитування американського Міжнародного республіканського інституту показало зниження народної підтримки Зеленського.
Прихильники оптимізму
Зеленський вважає оптимістичні меседжі єдиним способом заспокоїти тих, хто сумнівається в Україні на Заході, а також підвищити впевненість українського бізнесу, щоб той не боявся працювати і надалі платити податки в держскарбницю.
За словами одного чиновника, песимістичні новини стануть на заваді розвитку бізнесу в Україні, без податків якого буде неможливо продовжувати боротьбу проти Росії.