За останні тижні Росія захопила Очеретине, намагається прорватися до Часового Яру і сипле погрозами та ракетами у бік Харкова. Що відбувається? Розмова з полковником Віктором Кевлюком, експертом Центру оборонних стратегій.
Велика війна пришвидшила вихід жінок на лідерські ролі. Вже 15 травня на форумі «Вільна» Forbes пропонує подивитися на це явище крізь нову, чітку оптику. Спікерки та спікери з Superhumans, Google, ENKO, Diia.City United, G. Bar та інших. Купуйте квитки за посиланням.
Віктор Кевлюк віддав службі в армії понад 34 роки. До звільнення у запас у 2020-му був у званні полковника та керував цивільно-військовою співпрацею Обʼєднаного оперативного штабу ЗСУ. У 2019-му брав участь у міжнародних навчаннях НАТО Combined Resolve разом із 93-ю бригадою «Холодний Яр».
Нині Кевлюк – військовий експерт Центру оборонних стратегій, який створив ексміністр оборони Андрій Загороднюк. Один із напрямів його роботи – щоденний аналіз подій на лінії фронту.
Forbes Ukraine поговорив із ним про останні події на передовій російсько-української війни, можливий літній наступ Росії та воєнні перспективи України.
Про Очеретине
Які найгарячіші напрямки фронту?
Максимального успіху противник досягнув у районі Очеретиного. Друга гаряча точка – Часів Яр. Останні 10 діб противник активізувався на куп’янському і лиманському напрямках. На цих чотирьох точках зосереджуються головні зусилля.
Завдяки чому Росії вдається просуватися?
Біля Очеретиного ворог вдало скористався заміною [українських] військ. Виявив не заміновані ділянки, раптово атакував через них свіжу бригаду і здобув тактичний успіх. Далі використовує перевагу у живій силі, авіації, боєприпасах, поглиблює прорив і намагається трансформувати тактичний здобуток в оперативний. Це йому вдається.
Вдається й розширити ділянку вклинення у напрямку флангів. Противник зрозумів, що атакувати зі сходу на захід важко, бо лінії оборони там непогано укріплені. Легше – на південь і північ. Йому непогано вдається саме на північ.
Фронт у районі Очеретиного.
У районі Часового Яру тактика як у Бахмуті. Ворог намагається захопити місто з флангів, а потім «вичавлювати» сили оборони міста ударами з трьох напрямків. Йому це поки не вдається зробити. Але й тут зосереджено найбільш боєздатне угруповання армії РФ – 98-ма повітряно-десантна дивізія.
У напрямку Куп’янська і Лимана противник має найбільше угруповання на театрі воєнних дій. Поки що у них там мало що виходить. Відмовилися від просування на Сеньківку, основні бої – в районі Кислівки і Табаївки. На лиманському напрямку – бої в районі Серебрянського лісництва, де противник поки що не може виконати ні тактичних, ні оперативних завдань.
Що дає захоплення Очеретиного?
Тут вдалося досягти найбільшого вклинення в тактичну зону оборони угруповання «Таврія». Російське командування це розуміє і поповнює підрозділи 30-ї та 74-ї окремих мотострілецьких бригад, щоб вони продовжували рух.
Якщо ворогу вдасться захопити й навколишні села, це буде непоганий плацдарм для розвитку наступу на захід. «Таврія» буде змушена відійти на новий рубіж оборони. А противник створить непогані умови, щоб почати захоплення Слов’янсько-Краматорської агломерації та розвинути успіх у районі Торецька, Курахового, Вугледара, ліквідувавши Вугледарський виступ українських сил.
Які інші оборонні рубежі після Очеретиного? Друга лінія оборони часів АТО через Карлівку, Євгенівку?
Систему оборонних рубежів визначають у стратегічній директиві Генштабу. Ми можемо лише гадати. Завчасно підготовлена лінія оборони має величезну перевагу – вона готова до оборони.
Величезний мінус – противник знає, де вона. Обирати її чи ні – вирішують командувачі.
Про Часів Яр
Наша влада каже, що Росія хоче захопити Часів Яр до 9 травня. Це реально?
З військового погляду дата великого сенсу не має. Чи зможе – питання ціни. Якщо вони готові покласти там дивізію і бригаду десантно-штурмових військ – це хороша ціна для нас. Для росіян після таких втрат буде питання, де взяти наступне угруповання.
З початку повномасштабної війни противник втратив до 80% угруповання вторгнення. Це були найбільш підготовлені, боєздатні, озброєні новітніми зразками частини. Зараз десь 20% – це залишки професійного війська зразка 2022-го, доповнені добровольцями, мобілізованими, колишніми в’язнями та іншими. Професіоналізм такого війська викликає багато запитань.
Навіть підтверджені ворогом втрати техніки на Oryx вражають. Потенційне захоплення Часового Яру ставить перед командуванням противника завдання розвинути успіх в оперативну глибину.
А як це робити? Пішки, на велосипедах, на самокатах, на конях? Понад 10 000 втрачених бойових машин, близько 15 000 вантажівок різного призначення. Без техніки не посунешся на оперативну глибину.
Тому ціна захоплення Часового Яру поставить перед командуванням противника необхідність узяти тривалу оперативну паузу. Щоб перекинути туди війська.
Ця пауза дає ЗСУ час підготуватися на наступному оборонному рубежі та організувати сюрпризи для ворога.
Зараз можна, навпаки, багато почути, що Росія поспішатиме, поки не стала відчутною допомога США.
Допомогу отримуємо і від інших країн. Щодо оперативної паузи: коли закінчується горілка на дні народження, хтось біжить у магазин під час святкування. Тут та сама логіка – треба бігти. Це природа війни: якщо немає чим і ким виконати завдання – його не виконують.
Яке воєнне значення має Часів Яр?
Останнє місто на височині. Надає можливість створити плацдарм для наступу на Костянтинівку та Дружківку. Ці два міста – південна околиця дуже добре підготовленого й укріпленого району оборони, яким є Слов’янсько-Краматорська агломерація.
Часів Яр дає низку переваг для боротьби за Дружківку та Костянтинівку. З нього можна підтримувати вогнем, розташовувати у прихованих місцях вертольоти, поставити далекобійні засоби, тили системи ППО.
Одна із потужних переваг – не потрібно буде форсувати канал Сіверський Донець – Донбас.
Битва за Донбас. Наступ Росії на Часів Яр та Лиман, підконтрольні ЗСУ Слов’янсько-Краматорська агломерація та Сіверський виступ.
Про Лиман та Куп’янськ
Але Часів Яр – лише південний край агломерації. Росіянам треба підійти до неї з півночі?
Абсолютно правильно уявляєте операцію в Луганській і Донецькій областях. Це ціль противника. Угруповання «Центр» через Часів Яр намагається вийти на агломерацію з півдня, через Лиман – з півночі.
Але на лиманському напрямку існує Сіверський виступ українських сил оборони. Там б’ється другий армійський корпус росіян, але на сьогодні нічого у нього не виходить. Позиційні бої – 200 м уперед, 200 м назад.
Той, хто контролює Сіверськ, створює загрозу флангового удару для російської 25-ї армії. Це для нас дуже вигідна позиція. Противник відчуває загрозу, тому і кинув цілий корпус на населений пункт розміром 3х3 км.
Без розвʼязання проблеми Сіверська противник нічого не може зробити на лиманському напрямку. Думка через Лиман вийти на Слов’янськ у них є, але обмаль можливостей зробити це.
Якщо йти ще північніше – куп’янський напрямок, міцний залізничний вузол. Яка перевага цього міста?
Перша приваблива риса – річка Оскіл, яка тече з півночі на південь. Вихід на береги дасть зручний рубіж, щоб зафіксувати статус-кво на випадок переговорів.
Друге – вся російська логістика привʼязана до залізниць. Противник без постачання залізницею абсолютно не може тривалий час діяти автономно.
Третє – контролюючи північ Харківської області, можна знущатися з міста-мільйонника. Сіяти страх, паніку, зневіру, проводити інформаційно-психологічні операції.
Про південь
Про загрозу для Харкова ще запитаю окремо. Для чого нам плацдарм у Кринках?
Утримуємо і за можливості намагаємося розширити плацдарм. Було обрано слушний момент, коли противник абсолютно не був готовий до того, що морська піхота форсує Дніпро в нижній його течії та щось захопить.
Морській піхоті вдалося обʼєднати кілька дрібних плацдармів у потужний тактичний плацдарм. Також ми контролюємо підходи до Антонівського мосту.
Коли буде створено зручні умови, нам є куди та чим перекинути ударне угруповання, яке буде рухатися в напрямку кримських перешийків. Роль плацдармів – це форпост, який буде використано під час наступальної операції з визволення Херсонської області та створення передумов для звільнення Криму.
Форсувати Дніпро реалістично в майбутньому?
Абсолютно. Цей плацдарм – інвестиція в майбутню операцію зі звільнення України.
Що на напрямку Роботиного?
У нас там непогана оборона.
Завдання 58-ї загальновійськової армії РФ – повернути вихідне положення станом на червень 2023 року. Бої ведуть 42-га мотострілецька дивізія противника, 710-та десантно-штурмова дивізія і частини 7-ї десантно-штурмової дивізії.
Три полки 42-ї дивізії отримали для поповнення втрат порядку вісім-девʼять полків мобілізаційного резерву «ДНР». Тобто люди фактично спалюються в цій боротьбі, та формально розгромлений полк отримує постійно надходження піхоти. Формально одна дивізія спалила людей як чотири.
Про Харків та літній наступ Росії
Ви кажете про формуючі операції РФ. Що це? Удари по інфраструктурі – їхня частина?
Формуюча операція – це термінологія НАТО, якою ми користуємося для зручності. У росіян такої термінології немає, але вони займають вигідні для розвитку наступу вихідні рубежі.
Удари по інфраструктурі стосунку до цих операцій не мають. Це окремі стратегічні дії, щоб зламати опір України й створити незручні умови в тилу.
Удари по залізницях – намагання порушити нашу військову логістику?
Створити умови, щоб зупинити постачання західної допомоги. І максимально зруйнувати логістику.
Виходячи з формуючих операцій, які напрямки літнього наступу ви бачите?
Це видно із заяв керівництва нашого противника. Вони внесли частину наших територій до конституції РФ. Із Запорізькою областю все дуже складно, однією операцією не обійдеться. Тому залишається заволодіти рештою Луганської та Донецької областей. Для цього потрібно захопити Слов’янсько-Краматорську агломерацію, тому це напрямок №1.
Щоб провести наступ для захоплення Запорізької області, ворогу треба щось зробити з Вугледарським виступом. Для цього противник розвиває наступ у напрямку на Курахового, щоб обійти нашу вугледарську групу з півночі.
Думаю, Краматорськ і Курахове будуть напрямками двох головних ударів противника влітку.
Керівництво РФ погрожує і Харкову «санітарною зоною». Наскільки ймовірним є наступ на Харків?
На думку хворим людям, які дипломатичною поштою передають кокаїн, може спасти будь-що. Але сьогодні на харківському напрямку в противника фізично відсутнє угруповання, яке було б здатне не те що захопити, а принаймні оточити місто-мільйонник із площею 350 кв. км.
За маленьку Авдіївку воювали три армії. Де взяти у десятки разів більше армій для Харкова? Їх немає фізично.
Щоб принаймні ізолювати місто-мільйонник, їм знадобиться все угруповання з південно-західного театру воєнних дій. Близько 400 000–420 000 осіб, за різними оцінками.
Будуть продовжувати та, можливо, нарощувати обстріли прикордонних населених пунктів, удари по цивільній інфраструктурі. Та нагнітати інформаційні пристрасті.
Але я не бачу фізичної можливості провести наступальну операцію з оточення чи захоплення Харкова на сьогодні. І навряд чи противник буде готовий це зробити до кінця літа – до початку осені.
Рішення про мобілізацію у РФ не ухвалено. А від цього дня щонайменше шість місяців треба витратити на процедури, підготовку, формування частин військовозобовʼязаних та формування нових військових частин. Виходить листопад. Раніше не встигають.
Якщо вони зважаться на таку дурницю, це може бути кінець жовтня або початок листопада.
Переміщення угруповання «Север» – це і є нарощуванням на харківському напрямку, про яке казав Сирський?
Швидше за все. Але він не казав, що це ударне угруповання. Надалі противник може трансформувати угруповання прикриття кордону в щось інше.
Таке нарощування може бути спробою змусити нас тримати багато військ на Харківщині, а не задіювати в іншому місці?
Це нормальна тактика дій. Ми теж проводимо певні дії, щоб змусити противника тримати війська у певних регіонах. Походи російських формувань у РФ – власне про це.
Якщо у РФ бракує на літо ресурсів для захоплення або оточення Харкова, то чи може вона піти на менше? Захопити прикордонні території, підвести ствольну артилерію до міста?
У них розпочнеться величезна операція із заволодіння Слов’янськом і Краматорськом. Друга – Вугледаром. Троє командувачів стоятимуть перед начальником Генштабу з простягнутою рукою і проситимуть снаряди, авіацію, нові ракети, їжу, пальне, поповнення.
Де це все брати? Можливості РФ величезні, але не безмежні. Зараз противник, щоб проводити дві скромненькі в оперативному масштабі операції, то активізує дії на одному напрямку, припиняючи на іншому, то навпаки. Вже зараз йому не вистачає ресурсів, щоб бути ефективним на двох-трьох напрямках одночасно.
Ми це починали спостерігати в Авдіївці. В перші дні боїв противник наступав на 14 напрямках, а закінчував на двох. Постійно перекидав сили туди, де найбільший успіх.
Літній наступ – зовсім інші масштаби. Три величезних угруповання, які щодня їдять і спалюють паливо, – просто колосальні цифри. Не думаю, що офіцери й генерали РФ настільки недалекоглядні, щоб запропонувати ще й дії на Харківщині.
Гадаю, все обмежиться локальними зіткненнями, провокаціями на кордоні, але навряд чи чимось більшим.
У Сумській області на сьогодні не відбувається нічого. Угруповання прикриття кошмарить прикордоння, але на більше не здатне.
Є ще цікаве спостереження. Перед тим як вирушити на гарячі напрямки, війська відвідують прикордоння, щоб набути бойових навичок в умовах, наближених до бойових. Такий собі полігон для молодих пілотів, артилеристів перед відправленням на схід.
Про мобілізацію та перспективи України
Скільки нам треба мобілізувати людей до ЗСУ?
Залежить від планів. Не знаючи цілей, які ставлять перед собою ЗСУ, можемо гадати. Якщо обороняємося – мова має йти про 100 000. Наступ – 300 000.
Якщо ми збираємось наступати, то куди саме? Крим – одна кількість, Маріуполь – інша.
А 500 000? Це звучало від президента.
Президент і про шашлики розповідав, і на каву в Ялту запрошував. Не думаю, що на цифру 500 000 треба зважати.
Це величезна маса людей, котру система підготовки ЗСУ фізично не здатна проковтнути. Навіть за умов підтримки цих дій союзниками.
Британія минулого року для нас підготувала 30 000 військовослужбовців. Де ще 470 000 хоча б просто поселити, щоб у них не прилетів «Кинджал»?
Мобілізація залежить від завдань. Якими вони можуть бути?
На це питання немає відповіді в жодного посадовця. Питання – яка стратегія перемоги України в цій війні? Ви щось про це чули?
У законі Конгресу про необхідність стратегії теж згадується.
Це про стратегію американської перемоги у війні, а стратегії української немає. Ніхто в державі на сьогодні не знає, яким чином Україна досягне перемоги у війні. Поки на це політичне питання не дасть відповідь український політикум, військовим це питання ставити дуже передчасно.
Все ж таки чого цьогоріч очікувати від ЗСУ?
Крім оборони, нам немає ким робити щось інше. Ми можемо утримувати те, що у нас є.
Більша частина допомоги США передбачає закупівлю у промисловості. Це все ще слід виготовити. До кінця року сили оборони отримуватимуть необхідне для оборонної операції, підтримання поточних спроможностей та нарощення ППО.
Це максимум, що слід очікувати від цього року. Жодних передумов для проведення успішних наступів не бачу абсолютно.
Про стратегію. Задекларована мета – кордон 1991 року. Це багато великих міст, як Донецьк, Луганськ, Горлівка та інші. Якщо росіянам для наступу на Харків треба 400 000 осіб, то скільки нам на кордон 1991-го?
Справа не лише в людях. При грамотному проведенні військових операцій ми бачили, як противник тікає на свою територію і кидає все, що під руками. Звільнення Харківської області, яке показав Сирський, привело до того, що противник покинув величезні запаси в Ізюмі. Це, як і Куп’янськ, немале місто.
Ніхто не намагався там оборонятися. Бо у російського солдата відсутнє розуміння того, що він робить у цій війні. Історії про нацистів, демілітаризацію – балачки російських політиків. Солдат армії РФ не розуміє, нащо він тут і що має здобути.
Так само з відступом противника з Херсона. Теж немаленьке місто. Але було правильно обрано напрямки дій, використання ситуації у логістиці.
Донбас увесь перекреслений ярками й річками з півночі на південь. Наступати на схід, без кінця долати перешкоди – збиткова дія. Як саме діяти – Генштаб знає.
Кордони України 1991-го – священний обов’язок сил оборони і всіх українських політиків. Тому ми на державний кордон вийдемо. Питання – як швидко і яку ціну за це віддасть Україна.