CDTO Мінекономіки Олександр Циборт обіймає цю посаду майже два роки, прийшовши до міністерства у вересні 2024-го з успішного бізнесу у сфері e-commerce. За цей час він встиг впровадити платформу «Пульс» для збору відгуків підприємців щодо роботи держорганів, суттєво просунути цифровізацію видачі ліцензій та дозволів через «єДозвіл», а також розпочати запуск екосистеми ринку праці «Обрій». Це найбільш публічні та медійні проєкти, пов’язані з ім’ям Циборта, хоча він курує значно більше питань у міністерстві, і не всі вони безпосередньо стосуються цифровізації.
Ми поспілкувалися з Олександром Цибортом одразу після його офіційного перепризначення та чергових «великих перестановок» в уряді. Один із головних «цифровізаторів» країни розповів, що його мотивує втілювати масштабні проєкти, як він ставиться до роботи CDTO в різних державних органах, на яку команду спирається у міністерстві та хто допомагає поза ним. Також він поділився, де шукати грантодавців та як боротися з бюрократією.
Крім того, Циборт розповів про свій старт у e-commerce, причини пов’язати бізнес з аксесуарами для техніки Apple та чому в його кабінеті висить портрет Стіва Джобса. Про це та інше – у нашому інтерв’ю.
Зміст
Все в силі. Цифрові проєкти Мінекономіки триватимуть попри зміну уряду Зарплата «мідла», обов’язки — CEO. Чому Олександр Циборт змінив бізнес на держслужбу Допис Бородатюка і 5 співбесід після нього Хто втілює ідеї в життя — у Мінекономіки і поза ним Тримаємо руку на «Пульсі». Що у портфелі проєктів CDTO Мінекономіки Що на «Обрії»? Про реформу ринку праці, яка має дійти і до віддалених сіл Бізнес — на Apple, а в користуванні Samsung Власні сайти в 11 класі і перші 150 грн за інтерактивну карту. Як починалася ІТ-кар’єра Олександра Циборта і де вона зараз
Хто такий Олександр Циборт
Олександр Циборт народився у 1989 році в Нетішині Хмельницької області. Здобув вищу юридичну освіту в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (раніше – «Острозька академія»). Є серійним e-commerce підприємцем із понад десятирічним досвідом в онлайн-ритейлі. Заснував та очолював компанію iLounge (онлайн-магазин аксесуарів для техніки Apple), мережу сервісних центрів iLab, а також бренди Casexy.com (стильні чохли для iPhone) та Sleepets.com (трекери для домашніх тварин).
З вересня 2024 року Олександр Циборт обіймає посаду заступника міністра економіки та довкілля України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO). Він відповідає за цифровізацію економічного сектору, дерегуляцію бізнесу, реформування ринку праці та інші питання.
Все в силі. Цифрові проєкти Мінекономіки триватимуть попри зміну уряду
— Новим міністром економіки став Олександр Кравченко, змінивши Олексія Соболева. Чи існують ризики для ваших цифрових проєктів через можливу зміну бачення нового керівництва?
— Ми вже провели стратегічну сесію з новим міністром та мали індивідуальні розмови. Я впевнений, що розпочаті треки будуть продовжені. Звісно, нове керівництво матиме свої акценти та пріоритети. Новий прем’єр-міністр наголошує на стійкості, і в моєму портфелі це стосується програм, що допомагають бізнесу зберігати безперервність роботи незалежно від зовнішніх умов. Крім того, мені додали напрямки з відновлення бізнесу та його роботи на прифронтових територіях.
Таким чином, моя роль розширилася: окрім функцій CDTO, я займаюся питаннями функціонування бізнесу. Вже понад рік я курую напрямок регулювання малого та середнього бізнесу. Моя посада ширша за роль CDTO, це поєднання цифровізації та бізнес-сфери, що ми у команді називаємо Digital Economy.
— Чи пропонували вам інші посади під час урядових перестановок, можливо, очолити Мінцифри, враховуючи ваш досвід впровадження великих державних цифрових проєктів?
— Я продовжую працювати на своїй посаді, що свідчить про її актуальність. Пропозиції могли бути різними, але моя головна пропозиція була прийнята, і я надалі працюватиму заступником міністра економіки.
Зарплата «мідла», обов’язки — CEO. Чому Олександр Циборт змінив бізнес на держслужбу
— Давайте повернемося до вашого рішення піти на цю посаду. Що може спонукати успішну в бізнесі людину зайняти позицію, яка вимагає величезних нервових затрат, всього робочого та неробочого часу, але не приносить видимого особистого прибутку?
— Особистий прибуток я відчуваю, але він не є матеріальним. Мене привабила можливість створити щось, що працюватиме одночасно на мільйони людей. У бізнесі масштабування займає роки, тоді як державний продукт з першого дня охоплює всю країну. Крім того, зараз саме той момент, коли цифровізація держави формується, і є шанс закласти правильну архітектуру, а не виправляти чужі помилки.
Посада CDTO – це, безумовно, про ентузіазм та людей, які вірять у зміни в країні. Але це під силу не всім. Зарплата, яку я тут отримую, дозволяє підтримувати себе та сім’ю, але не відповідає масштабам завдань та ринковим умовам.
Для мене ключовим показником роботи є люди, які приходять до нас у команду. Це фахівці з навичками та компетенціями, які могли б «продати» себе на комерційному ринку за значно вищою ціною. Але тут йдеться не про цінник, а про цінності. Ця мотивація має величезну силу.
Проте, фінансовий аспект важливий. Якби ми могли запропонувати вищу зарплату, було б значно легше залучати нових людей до системи, що зараз вкрай необхідно.
— Якою є заробітна плата CDTO в одному з ключових міністерств?
— Зарплата CDTO – це відкрита інформація, вона є в деклараціях. Це приблизно 100 000 грн. Питання не стільки в конкретній цифрі, скільки в системному розриві: держава конкурує за тих самих людей, що й приватний тех-сектор, але не може запропонувати ринкові умови. Через це частина вакансій залишається незакритими місяцями, а сильні кандидати обирають місця, де платить ринок.
— Як ви загалом оцінюєте державний експеримент із запровадженням посад CDTO в різних органах?
— Як експеримент – вважаю його вдалим. З’явилися люди з чітким продуктовим мисленням, а не зі звичною логікою «як завжди робили». Однак результат дуже нерівномірний між органами – він залежить від конкретної людини та готовності міністра надати їй відповідний мандат.
— Коли ви йшли на цю посаду, ви приблизно так собі уявляли свій теперішній функціонал, рівень залученості та навантаження?
— Я взагалі не уявляв, як це буде, бо все було дуже спонтанно. На той момент я був за кордоном, але ми з родиною прагнули повернутися до України.
Під час співбесіди з Юлією Свириденко, яка тоді була міністром економіки, я отримав змогу оцінити виклики, що стояли перед Мінекономіки у сфері цифровізації, та зрозумів, як можу долучитися до цього трансформаційного процесу.
Мені було цікаво взятися за цифровізацію ліцензій, дозволів та інші кейси, безпосередньо пов’язані з бізнесом. Адже я маю досвід як у бізнесі, так і в IT-розробці. Я розробник, який створив власний успішний інтернет-магазин з нуля. За час роботи в уряді я також прокачався в розумінні бюрократії та механізмів роботи системи. Тому зараз мені легше долати перешкоди, які ставлять люди з «іншого табору», якщо так можна висловитись.
— Кого ви маєте на увазі під «іншим табором»?
— Загалом, це люди, які не підтримують сучасні цифрові зміни та Open Data. Їх чимало, і деякі з них мають суттєвий вплив. Я сам виступаю проти «цифрових концтаборів» – ми їх точно не будуємо. Але я за прозорість, відкриті дані, за те, щоб усі рішення ґрунтувалися на аналітиці, доступних та правдивих даних.
Допис Бородатюка і 5 співбесід після нього
— Ви згадали про співбесіду зі Свириденко. Скільки всього співбесід було на цю посаду?
— Було чимало претендентів, які подалися на конкурс. Здається, я пройшов до п’яти співбесід. Окрім спілкування з Юлією Свириденко, я мав співбесіду з Михайлом Федоровим, який загалом відповідав за напрямок цифровізації в уряді.
Процес працевлаштування зайняв тривалий час: своє CV я подав навесні 2024 року, а отримав офер вже під кінець літа. Втім, для мене це свідчило про те, що на високі посади в уряді можна потрапити прозоро, без тіньових домовленостей чи політичних ігор. Адже я тоді не мав жодного стосунку до політики і погано розумів, як там все працює.
— А зараз вже добре розумієте?
— Зараз – набагато краще. Це такі 3D-шахи – корисно для мозку. Раніше я існував у своїй закритій бульбашці e-commerce, де світ був значно меншим. А тут тебе викидає в океан! Щоб зорієнтуватися, мені знадобилося близько пів року. На початку на більшості зустрічей я просто мовчав і спостерігав. Втім, багато людей давали мені корисні поради, без яких я, напевно, не «дожив» би на своїй посаді до сьогодні.
— Куди ви надсилали резюме? Адже раніше Артем Бородатюк казав, що саме його агенція вас «захантила» на цю роль.
— Все почалося з того, що я побачив його допис про те, що уряд шукає «цифровізатора» для Мінекономіки. Допис зацікавив мене, але тоді я його просто прогорнув. Пізніше згадав про нього.
На той час ми з Артемом не надто спілкувалися, не були друзями. Ми були знайомі лише через те, що перетиналися на деяких бізнес-конференціях у Києві. Але я наважився написати йому і попросити зворотний зв’язок – що він думає про те, щоб людина на кшталт мене подалася на цю посаду? Ми почали активно спілкуватися, і зрештою я подався.
Хто втілює ідеї в життя — у Мінекономіки і поза ним
— Розкажіть про вашу команду всередині міністерства. Що саме робиться внутрішніми силами?
— У моєму підпорядкуванні є два департаменти, управління цифровізації та управління інтелектуальної власності. Це приблизно 100 людей, які формують політику: законопроєкти, постанови, їх юридичний супровід. Все, що стосується policy-making та нормотворчої роботи – зосереджено в міністерстві.
З іншого боку, все, що стосується продуктової частини, працює через програми донорів. У міністерстві дуже мало людей, які відповідають за продукт, знову ж таки – переважно через низьку заробітну плату. Тому продуктова команда у всіх проєктах складається приблизно з 30 людей.
У нас є CTO, який все це об’єднує, є PM-и, зокрема IT-PM. Також є BA, які розробляють візію, є Team Lead. Тобто, у нас є чисто продуктова структура, але без виконавців.
Ми розраховуємо на проєктні офіси, створені завдяки грантодавцям. Наприклад, у нашому кейсі з «Обрієм» Google надає грант, також проєкт підтримує Фонд «Партнерство за сильну Україну». Коли з’являються ці кошти, ти через українського імплементатора можеш будувати команду.
Наприклад, по «Обрію» зараз формуємо проєктний офіс під егідою Міністерства економіки. Люди, які працюють у ньому, формально не є державними службовцями, але працюють з нами в одній команді. В «Обрії» вже близько 10 людей, але ми плануємо нарощувати команду.
Щодо самих проєктів, то, як і будь-яка інша розробка програмного забезпечення для держави, все відбувається через тендери. Під час тендерів визначається, хто безпосередньо розроблятиме софт. В Україні це, як правило, зрозумілі гравці, і їх небагато. До речі, щодо «Обрію», то ми намагатимемося залучити різні команди, адже нам важлива швидкість. Треба якомога швидше написати заплановані модулі. Тому будуть різні команди, щоб охопити максимум govtech-ринку.
— Ви сказали, що зараз багато людей з чудовим професійним бекграундом приходять у вашу команду. Що, крім мотивації змін, може дати їм посада в держсекторі?
— Заробітні плати – це один із ключових блокерів, чому ми не можемо формувати крутий топ-менеджмент в країні. Але, здається, це більше політичне питання.
До нас прийшли навіть люди з освітніх програм, де я сам читав лекції. Почувши про проєкти, які ми будуємо, дві людини з KSE (Київська школа економіки) перейшли прямо до мене в команду – одна в Міністерство економіки, інша – в проєктний офіс по «Обрію».
Для них, здається, основна цінність – це соціальна прокачка та досвід, який неможливо отримати ніде інде. Крім того, їхнє CV виглядатиме зовсім інакше. Така робота дійсно сильно прокачує «харди» та «софти», які цінні на ринку. Після роботи в уряді буде значно легше знайти роботу в будь-яких компаніях чи корпораціях.
— Коли ви йшли на посаду, у вас вже була приблизна візія проєктів, якими ви зараз куруєте?
— У мене на робочому столі є папка CDTO, а в ній – one-pager від 7 червня 2024 року. Коли я йшов на посаду, я всім його показував.
У ньому визначені пріоритетні проєкти, які я хочу втілити. Я вже тоді працював за smart-цілями і хотів запровадити цю логіку в державні структури. Мої пропозиції стосувалися таких проєктів, як «єДозвіл», платформа публічних інвестицій Ukraine Facility та pulse.gov.ua.
Власне, все це запрацювало. Не всі проєкти є цифровими, тому деякі з них ведуть інші заступники міністра. «Пульс» ми перезапустили, і зараз він має чудовий ефект. Далі ми інтегруватимемо його в «Дію» та інші сервіси. Маємо намір створити окремий реєстр для цього та перейти до White Label, щоб інституції могли створювати власні бренди для зворотного зв’язку, але таким чином, щоб ми отримували ці дані в окремий реєстр.
У цьому файлі були прописані цілі – наприклад, цифровізувати 10 ліцензій і дозволів у 2024 році. Тому я вже йшов з баченням щодо багатьох питань. Проте «Обрію», наприклад, тут немає, ця ідея виникла вже в процесі роботи.
У Мінекономіки було бажання попрацювати з грантами на reskilling та upskilling і цифровізувати їх. З цього почався «Обрій», який переріс у масштабну реформу ринку праці. Коли я зустрічався з Михайлом Федоровим і ми обговорювали різні проєкти, він також акцентував, що ринок праці був найменш цифровізованим на той момент. Я вже не пам’ятаю, коли ми придумали назву «Обрій», але точно це було всередині команди.
— Як ви презентуєте свої проєкти? Припустімо, у вас є бачення, як вирішити певну державну проблему за допомогою цифрового продукту. Але де брати кошти?
— Я готую концепт, інфографіку щодо конкретної ідеї і вже розумію механіку, як це має працювати продуктово. І головне – який результат це дасть, навіщо це робити, яка цінність.
Щоб «продати» цей продукт, треба донести його цінність ключовим стейкхолдерам. А вже після цього думати про фінансування, бо всі наші проєкти побудовані не на бюджетні кошти. Зараз, коли фактично весь бюджет іде на оборону, створити навіть MVP (Minimum Viable Product) за бюджетні кошти нереалістично. Тому разом із міністром, якому ти вже «продав» ідею, треба «продати» її й донорам. Коли був USAID, було простіше, коли його не стало – стало важче. Але спілкування з грантодавцями – дуже важливий скіл для заступників міністра.
Тільки коли сходиться політична підтримка, гроші, розуміння, як побудувати команду і хто буде це імплементувати, це може перетворитися на проєкт. Тоді пишеться експериментальна постанова, яка виноситься на уряд і приймається. Це дає старт для MVP державного продукту.
— Ви кажете, що перед запуском MVP продукту потрібно юридично зафіксувати це через експериментальну постанову? Чи немає простіших шляхів?
— В державному секторі інакше просто неможливо. Я пам’ятаю одну з перших розмов з Михайлом Федоровим, і він мені тоді сказав: найцінніший результат роботи – це коли вже є результат у вигляді нормативки.
Вся наша діяльність вимірюється нормативкою, і мало що можна зробити з того, що не описано в нормативці. Все впирається саме в це. І це найважче, адже потребує фасилітації між усіма в уряді, а також у парламенті, якщо він також до цього дотичний.
— Але функціонал будь-яких цифрових продуктів, включно з державними, дуже плинний. Як нормативка має за ним встигати?
— Це найбільший блокер, який гальмує розвиток. Але завдяки цим експериментальним постановам ми маємо можливість бути відносно швидкими.
На практиці це відбувається через зміни до експериментальної постанови. Якщо зміни невеликі, це досить швидка процедура, особливо якщо це пріоритет міністра.
У постанові доволі часто є деталізація, наприклад, щодо суми чи технічного рішення. Окрім постанови, є технічне завдання, яке базується на постанові. На базі цього ТЗ вже здійснюється розробка самого продукту. Але якщо розробка не відповідає ТЗ і немає «елайну» з постановою, вона неможлива. Її не пропустять, і така функція просто не з’явиться в продукті.
Тримаємо руку на «Пульсі». Що у портфелі проєктів CDTO Мінекономіки
— Чи можете перерахувати всі проєкти, які ви зараз ведете? Можливо, згадаєте про якісь, що ще не анонсовані публічно?
— З того, що зараз у найбільшому фокусі – це 100% «Обрій». Я особисто тісно залучений, щотижня влаштовуємо брейншторми з командою. Окрім того, у нас є окремий стратегічний борд, куди я запросив представників бізнесу з пошуку роботи – Work.ua, Robota.ua, Jooble в Україні тощо.
Далі – «ЄЧек». Він також у фокусі, і ми працюємо над цифровізацією чеків у країні. «єДозвіл» – переводимо найбільш часті ліцензії та дозволи з паперу в цифру. До речі, в рамках цього проєкту нещодавно було перше застосування ШІ спільно з Google.
Ще один великий трек – дерегуляція. Пишемо закон, де хочемо перевести на декларативний принцип ще 150 дозволів, щоб зняти бар’єри для бізнесу та уможливити швидкий вихід на ринок.
Проєкт «Пульс», який ми вже згадували – це вирішення проблем бізнесу на основі власних відгуків підприємців. Там, до речі, є публічний дашборд, який можна переглянути. Ми побудували також внутрішній дашборд проблем бізнесу, де їх нарахувалося вже понад 500. Ведемо відстеження вирішених проблем – таких на сьогодні вже понад 130.
Зараз до наших проєктів додається RUKOPYS – проєкт з цифровізації рукописних документів, яких насправді безліч. Проблема рукописних документів у державних установах – це роки накопичених архівів, які фізично неможливо оцифрувати вручну. RUKOPYS – це датасет для навчання ШІ розпізнавати український рукописний текст, і перший крок до автоматизації обробки цих архівів замість людей, які роками вручну переносять дані в системи.
Євроінтеграція – це окремий блок, який включає багато нормотворчої роботи, зокрема великий напрямок щодо інтелектуальної власності. Також згадаю велику програму «Власна справа», яку ми зараз трансформуємо. З вересня вона буде змінена, і це будуть два стріми – один грант на започаткування бізнесу, а інший – на його масштабування.
Також ми розвиваємо сильну внутрішню інституцію по цифрі, будуємо ДП «Цифрове». Хочемо, щоб це ДП стало імплементатором та єдиною точкою входу-виходу для всіх цифрових проєктів Мінекономіки, які стосуються економічного сектору. Це також про побудову внутрішньої компетенції – щось писати та розробляти код.
Аналогічно працює, наприклад, ДП «Дія». На сьогодні нам до них, звісно, далеко, але це приклад того, що вже є добре побудованого в країні – коли одна інституція об’єднала і закриває багато державних проєктів.
Є й інші ініціативи, над якими ми працюємо, але це все стадія концепту, pre-seed. Тобто, це ще треба «продати» стейкхолдерам, і тому ще немає постанов.
— Бізнес-омбудсменка Анка Фельдгузен стверджувала, що платформа «Пульс» потребує вдосконалення, адже підприємці дають зворотний зв’язок надто загально. Чи були зміни з того часу?
— Фідбек Анни був справедливим на той момент. Відтоді ми доопрацювали механізм збору відгуків – додали більш структуровані питання замість вільного тексту, це дає командам конкретніші вхідні дані для роботи.
— Хто донори ваших найбільших проєктів? Чи було щось із них під загрозою після проблем з фінансуванням від USAID?
— Зміни у фінансуванні USAID торкнулися частини напрямків. Ми переглядали пріоритезацію та шукали альтернативні джерела – частину проєктів вдалося втримати за рахунок інших донорів та внутрішнього ресурсу. Критичних зупинок наразі немає. Зараз основні донори – це GIZ (Німецьке товариство міжнародного співробітництва), Фонд «Партнерство за сильну Україну», Google, UKDev (бренд міжнародної допомоги та партнерств уряду Великої Британії).
— Цифровізація здійснюється, в першу чергу, для економії трудових та фінансових ресурсів. Чи можете окреслити вплив та ефективність своїх продуктів у конкретних цифрах?
— Ми рахуємо це системно там, де вже є завершені продукти: скорочення часу обробки звернень, кількість переведених у цифровий формат процедур, число користувачів «Пульсу» та «Обрію». Наприклад, по «Пульсу» наразі маємо більше 600 000 оцінок та 40 000 відгуків. У дашборді проблем бізнесу – понад 500 системних проблем, значну частину вже вирішили, решта в роботі. По «Обрію» запустили голосового ШІ-асистента, який приймає дзвінки в неробочий час або під час повітряних тривог. За час тестування він прийняв 2 700 дзвінків, скоротив середній час відповіді громадянам до 18 секунд та забезпечив майже 100% покриття звернень у неробочі години та під час повітряних тривог. У робочий час асистент взяв на себе 20% типових звернень.
Що на «Обрії»? Про реформу ринку праці, яка має дійти і до віддалених сіл
— Стратегічною ціллю «Обрію» називають повернення понад 4 млн громадян до економічної активності. Але це лише цифровий продукт, тоді як причини безробіття – значно глибші. Я сьогодні повернувся з дуже віддаленого села, де немає нормальної дороги. Воно фактично відрізане від світу. Сумніваюся, що мешканці цього села повірять, що завдяки «Обрію» у них з’явиться робота…
Це найчастіше питання. Тому мені трохи прикро, що ми почали позиціонувати «Обрій» саме як цифровий продукт. По суті, він цифровий, але не в плані свого «фронту».
Ми починали працювати над реформою ринку праці з Deep Research. Це включало інтерв’ю з різними людьми, зокрема тими, хто живе у віддалених селах та невеликих містечках по всій Україні. Тож «Обрій» працюватиме, зокрема, і для тих людей, про яких ви сказали – вони і є наш таргет.
«Обрій», в першу чергу, передбачає внутрішню перебудову державних інституцій та взаємну інтеграцію реєстрів. Ми думаємо над тим, як залучити до цієї роботи органи місцевого самоврядування. Ви ж знаєте, що на сьогодні є мобільні ЦНАПи. Думаємо над партнерством з «Укрпоштою» та всіма установами, які доступні у найвіддаленіших офлайн-точках.
Люди з невеликих і віддалених населених пунктів матимуть змогу спілкуватися з кар’єрним радником, який аналізуватиме профіль цієї людини через систему «Обрій». Система підкаже всі регіональні можливості для працевлаштування, а кар’єрний радник передасть їх конкретній людині.
«Обрій» – це про те, що ми як країна матимемо суперкласну аналітику й інструмент, через який ефективно можна залучати людей на ринок праці, надавати їм гранти на перекваліфікацію, консультувати та взаємодіяти з ними.
В контексті «Обрію» ми у команді майже не говоримо про «айтішку». Цифровий сегмент не є тут ключовим.
— Читав велику статтю про «Обрій» в одному з видань. Там розповідається і про те, що на нас чекає повністю цифрове працевлаштування…
— Ми це робимо, в першу чергу, на запит самого бізнесу. Така опція дійсно передбачена у наступному модулі, і, мені здається, це буде один із найважливіших модулів в «Обрії».
Ми відгукнулися на запит роботодавців, тому що повністю електронна форма працевлаштування має на меті дерегуляцію різних аспектів у сфері Держпраці та Державних центрів зайнятості. Зараз ця процедура передбачає багато паперів та фізичних контактів, а її цифровізація все максимально спростить.
Компанії зможуть у «цифрі» наймати та звільняти працівників, і це дасть їм суттєву гнучкість.
— Раніше повідомлялося, що частину функцій «Обрію» мали протестувати до кінця червня, а в липні відбудеться повноцінний запуск першого модуля. Чи все йде за планом?
— Тестування йде за графіком, ми отримали фідбек від першої групи користувачів і вже вносимо правки в окремі модулі. Повноцінний запуск першого модуля заплановано на найближчий час.
Бізнес — на Apple, а в користуванні Samsung
— Ваші бізнеси були побудовані навколо бренду Apple. Це просто бізнес-стратегія чи у вас є особистий пієтет перед «яблучною» продукцією?
— Ні, прямого пієтету немає (як доказ цього Олександр Циборт жартома показує на камеру по відеозв’язку свій нинішній телефон – Samsung Galaxy Fold 7).
Напевно, мене можна вважати фанатом Apple. У мене в кабінеті навіть висить вирізаний з металу портрет Стіва Джобса, який колись подарував батько. Але бізнес-модель я будував не на любові до бренду, а на розумінні великого і стабільного попиту навколо екосистеми, яка постійно оновлюється. Це прагматика.
— Портрет Джобса – це замість традиційного портрета президента чи поряд з ним?
— (Олександр Циборт посміхається). Насправді, у мене немає кумирів. Тому цей портрет Джобса цінний як виріб і як пам’ятний подарунок. Але мій бізнес навколо Apple зародився і через те, що я сам любив і продовжую любити їхню продукцію. Вже чекаю, коли вийде iPhone Fold, тоді, можливо, перейду з Samsung назад на Apple. Просто для мене був цікавим цей форм-фактор, і я вважаю його суперкорисним у роботі.
Окрім того, протягом певного часу я колекціонував старі моделі Apple, на кшталт iPhone 2G, і в кабінеті є частина того «музею», який я зібрав. Коротше кажучи, бізнес був побудований з інтересу до техніки Apple, але на аксесуарах, а не на самій техніці.
У нас були певні спроби зайти в сегмент техніки, але ринок білої техніки Apple був дуже незрозумілим і важким. Хоча зараз білої техніки стає більше, відбувається певний злам, і мене це тішить. Гадаю, що не останню роль у цьому відіграють і урядові ініціативи. Такі, наприклад, як проєкт «єЧек», який побудований навколо цифровізації чеків.
Власні сайти в 11 класі і перші 150 грн за інтерактивну карту. Як починалася ІТ-кар’єра Олександра Циборта і де вона зараз
— Насамкінець хочу запитати, як ви взагалі прийшли до цифрових продуктів і бізнесу в e-commerce? Ви ж за освітою юрист.
— У дитинстві та юності я жив у Нетішині. Поряд була Острозька академія. Тож на той час я обирав вищу освіту з тих напрямків, які, по-перше, були представлені там, а, по-друге, з того, що радив батько (Сергій Циборт – відомий у цьому регіоні бізнесмен).
На думку батька, юридична освіта могла б допомогти мені в різних напрямках діяльності. До речі, я не можу цього заперечити, адже так і сталося. Бо, пішовши в бізнес, я відчув, що дуже добре розуміти «правила гри» і вміти їх читати.
Та й на посаді в держсекторі, думаю, без юридичної освіти було б важко, адже ми постійно працюємо з нормативними документами.
Юридичну освіту здобув, але в класичну юрпрактику не пішов. Перші спроби заробити були пов’язані з перепродажем і сервісом гаджетів, ще студентом. Розвиватися як юрист у межах юрфірми не хотілося – там траєкторія надто передбачувана, а мені було цікавіше будувати щось з нуля, коли немає готового шаблону. Так у моєму житті виник напрямок e-commerce, яким я цікавився ще до навчання в Острозькій академії.
Знову ж таки, для тата розробляв його перший сайт, коли ця діяльність ще тільки почала зароджуватися. Тоді ж я зробив і новинний сайт, по суті – блог, який я сам вів по тематиці техніки Apple. Писав статті та розповідав про їхні нові продукти. Після певного часу до цього ж новинного сайту додав інтернет-магазин, де почав продавати аксесуари до Apple. На той момент він називався iPhone Market.
До речі, вже навчаючись в академії, я побудував для навчального закладу та його студентів науковий блог, який існує і зараз. Це інтернет-проєкт наукового спрямування, на якому викладачі та студенти мають можливість публікувати свої дослідження.
— Чи правильно я розумію, що ви створювали сайти, ще будучи школярем?
— Перший сайт я самостійно створив в 11-му класі. Не маючи базової освіти в цьому напрямку, а також нинішніх можливостей, які дає ШІ, ми тоді довго шукали в інтернеті, як це зробити. Я пам’ятаю сайт, на якому всі жили – Stack Overflow. Там можна було знайти багато інформації.
Я вже, напевно, не згадаю точно, але пам’ятаю, що тоді я робив сайти на якомусь інструменті, доступному в Microsoft. Ліпив ці сайти, потім їх «вивантажував» – але тоді це були прості сайти на HTML.
Писати на HTML я, своєю чергою, навчився на уроках інформатики. Body, head, і пішло-поїхало. В інтернеті я добирав знання і перетворював це все у щось робоче. Купуєш хостинг, пробуєш туди залити це все, воно працює – ти дуже радий.
А коли батько каже: «Мені все одно треба сайт робити, то зроби це ти, а не грай у ігри», то додається додаткова мотивація. Потім в академії заробив і перші гроші: розробив інтерактивну карту по областях на «флеш», яку потім інтегрували на сайт. Я заробив тоді 150 грн і добре пам’ятаю, що три купюри на той час здавалися нереальними грошима.
— А перші великі гроші заробили коли?
— Кажу ж – 150 грн мені тоді здавалися нереально великими грошима. Але якщо серйозно, то вже тоді, коли почав активно займатися інтернет-магазином iLounge.
— У боксі є рейтинг найкращих боксерів незалежно від вагової категорії pound-for-pound. А на яке місце ви б себе поставили в рейтингу найкращих цифровізаторів? Ви в трійці?
— У моїй картині світу, мабуть, у першій трійці все-таки мають бути люди з Мінцифри, адже вони розпочали ці процеси на державному рівні.
За матеріалами: dev.ua