ЕКСКЛЮЗИВ “БОМБА NEWS”
Світові еліти граються з вогнем: як нафтові магнати та уряди ставлять планету на межу катастрофи
Цього місяця ми занурюємося у два світи, що борються за виживання в суворих реаліях Північної Америки. Це історії про кахунську спільноту в Луїзіані та іммігрантську родину тамілів у Торонто. Але за цими, здавалося б, локальними драмами ховаються глобальні інтриги та небезпечні ігри світових корпорацій.
Нафта, урагани та людські долі: Луїзіанська трагедія очима Стефані Суале
У романі Стефані Суале “Якщо води заберуть нас” (Should the Waters Take Us) розгортається епічна сага про екологічну експлуатацію та її руйнівні наслідки. Дія починається і закінчується в одному місці – будинку в болотах південної Луїзіани, напередодні руйнівного урагану. Це 1893 рік, і насувається шторм, який понесе з собою цілі спільноти.
У 2010 році нащадки родини, чий дім дивом пережив той буревій, готуються до нової катастрофи. Це не просто книга – це попередження про те, як жадібність нафтових корпорацій, таких як ExxonMobil, руйнує екосистеми та життя людей. Вибух нафтової платформи, що нагадує катастрофу Deepwater Horizon, ставить на межу виживання гордих мешканців Луїзіани, які є нащадками акадійців (кахунів).
“Благословення нафти, прокляття нафти”, – пише Суале, описуючи дилему мешканців вигаданої парафії Пелерін. Вони економічно залежні від нафтової індустрії, але водночас ненавидять її за жадібність та безвідповідальність. Після вибуху мати-одиначка втрачає роботу та зазнає травми, її змушують підписати відмову від претензій. Рибалка-осетровод не може більше продавати свій отруєний улов. А на тлі всього цього розцвітає расизм щодо робітників-іммігрантів.
Щойно громада починає оговтуватися, як на узбережжя Луїзіани насувається новий ураган. Катастрофа Катріни ще свіжа в пам’яті, коли герої Суале знову опиняються віч-на-віч зі стихією. Але найцікавіше – це глобальний контекст. І хоча для багатьох персонажів навіть поїздка до Нового Орлеана – це космополітична пригода, авторка наголошує: трагедії місцевих не відбуваються у вакуумі, особливо коли економіка тримається на нафті.
Суале переносить нас до Нігерії, де місцевий священик, який виріс біля нафтової вишки, порівнює свою батьківщину з США. “Щороку в дельті Нігеру – Exxon Valdez. Щороку протягом сорока років. Дельта Нігеру? Ніхто не дивиться. Сполучені Штати – це не Нігерія. Усі дивляться”. Це гіркий коментар про подвійні стандарти світової спільноти та медіа.
Іммігрантський “хастл”: як біженці зі Шрі-Ланки виживають у Торонто
У романі Прії Ганс “Хастл, дитинко” (Hustle, Baby) ми бачимо інший бік американської мрії – мрії іммігранта. Головна героїня, яка втекла від громадянської війни у Шрі-Ланці, описує своє життя як постійний “хастл” – боротьбу за виживання. Її родина має до 15 грудня сплатити заборгованість за оренду, і кожен член сім’ї має свої схеми заробітку.
Ганс не романтизує іммігрантське життя. Її герої, як і персонажі класичної п’єси Девіда Мамета “Гленгаррі Глен Росс”, вдаються до сумнівних методів, щоб вижити. Але ставки тут набагато вищі. Вони тікають від війни, але потрапляють у пастку споживацтва та шахрайства.
“Ми втекли просто від бомб до канцерогенів та споживацтва”, – з гіркотою констатує героїня. Роман досліджує темні сторони сучасної реальності, де обіцянки швидкого збагачення через непрозорі схеми, як-от денна торгівля на біржі, призводять до ще більших трагедій. Це історія про те, як американська мрія може перетворитися на кошмар, особливо для тих, хто вже пройшов через пекло війни.
Коротко про літературні новинки липня
Цього місяця також з’являються довгоочікуване продовження культового роману Ірвіна Велша “На голці” – “Чоловіки в любові” (Men in Love). Новий нуар Сільвії Морено-Гарсії, “Інтрига” (The Intrigue), розповідає про афериста в Мексиці 1940-х. Сучасна готика Імоджен Крім, “Дай мені все, що маєш” (Give Me Everything You’ve Got), розгортається під час літнього відпочинку у старовинному англійському маєтку. Вперше англійською мовою виходить роман покійного французького режисера Еріка Ромера – “Елізабет” (Élisabeth).
Ян Карсон у “Мало і далеко” (Few and Far Between) представляє альтернативну історію Північної Ірландії. А старий добрий трилер Роберта Б. Маккава “Зрадники” (Traitors) розповідає про російську шпигунську мережу у Вашингтоні. Тамільський письменник Джеямохан у “Білому слоні” (White Elephant), перекладеному Пріямавадою Рамкумар, пропонує постколоніальний погляд на “Серце темряви”. У книзі Валерії Луїзеллі “Початок Середина Кінець” (Beginning Middle End) мати і дочка розбирають великі та малі історії під час подорожі до Сицилії. І венесуельська авторка Марія Елена Моран дебютує англійською мовою з романом “Вітри Маракайбо” (The Winds of Maracaibo) у перекладі Медлін Джонс.
💥 Думка редакції Бомба Новини:
Ці літературні новинки – не просто історії. Це дзеркало, в якому відбивається наша реальність. Світ, де корпоративна жадібність викликає екологічні катастрофи, а біженці змушені боротися за виживання в чужих країнах, – це світ, що балансує на межі. Те, що відбувається в Луїзіані чи Торонто, має прямий стосунок до України. Ми бачимо, як глобальні еліти граються долями мільйонів, і це навчає нас бути пильними. Наша стійкість, наша боротьба за свободу та суверенітет – це теж частинка глобального протистояння між справедливістю та безжальною експлуатацією. Ми маємо пам’ятати про ці уроки, щоб не стати наступними жертвами байдужості та жадібності.
За матеріалами: foreignpolicy.com