Росія вибудовує власний «паралельний світ» 14.09.2024 10:00 Укрінформ Путінська премія миру, російська кінопропаганда на канадські гроші та інше
Два з половиною роки Великої війни – і стільки ж часу ізоляції країни-агресорки. Не тотальної, але все ж таки досить масштабної. Зараз та країна частково замкнена в собі, адже 70% росіян навіть не мають закордонних паспортів. Відтак, там вибудовується свій химерний, паралельний світ. Проте залізної завіси з навколишнім світом немає. А значить химерність «русского міра» виплескується назовні й далі цілеспрямовано та системно розповсюджується, нав’язується світові.
Розглянемо для прикладу кілька елементів цього «паралельного світу»: російські альтернативи Олімпіаді, Оскару, Нобелівській премії миру, а також інші, більш конкретні приклади.
АМБІЦІЙНІСТЬ І НИЩІВНИЙ ПРОВАЛ РОСІЙСЬКИХ ЕРЗАЦ-ОЛІМПІАД
У пропагандистських ефірах Ерефії регулярно доводиться чути: «Та навіщо нам та/той Олімпіада / Оскар / Нобелівська премія?.. Все одно не пускають. А давайте зорганізуємо щось своє!».
Звісно, що це була не ініціатива з низів, а трансляція думок з верхів. Найчастіше щодо спорту, який усі диктаторські режими дуже люблять. Відтак, на засіданні уряду в серпні минулого року Путін порадив навести лад в міжнародному русі, бо «олімпійські ігри деградують». Таке треба виконувати обов’язково. Тому на 2024 рік було заплановано аж два заходи, аби вже точно затьмарити Олімпіаду в Парижі: Ігри БРІКС (Казань, 12-23 червня) та Всесвітні ігри дружби (Москва, Єкатеринбург, 15-29 вересня).
Останні, як бачимо, мали б от-от розпочатися. Але їх скасували. Строго кажучи, перенесли на наступний рік. Чому складнощі виникли саме з цим проєктом? Тому що концептуально він одразу був амбіційно заявлений як альтернатива олімпіадам – літній та зимовий варіанти з проведенням раз на чотири роки. Не дивно, що МОК відреагував дуже різко, пояснивши: до тих, хто заявиться на ігри дружби, будуть застосовані санкції. Тому їх просто перенесли на рік, у надії, що десь щось якось зміниться.
А ігри БРІКС відбулися. Пройшли не так, щоб яскраво, але свої рекорди теж зафіксовані. Російський синхроніст Мальцев виграв аж чотири золоті медалі. Особливо складною стала його перемога у довільній програмі, де він виступав 1 (по буквах – один) і тому став 1-м (по буквах – першим). У технічній програмі в нього був один суперник, а в двох змішаних дисциплінах – три-чотири, але й там він переміг.
Не менш захоплюючий турнірний шлях був у литовського атлета в боротьбі на поясах Андрюса Мажейки. Щоправда, він уже три роки лікується, але на турнір якимось чином був заявлений. І оскільки в окремих поєдинках у нього суперників також не було, то він навіть мав шанс отримати бронзу. До Казані, нагадую, так і не прибувши.
Чудовий турнір, тільки я б його назвав не Ігри БРІКС, а Ігри Кафки. Можна і так, бо на місцях головне – щоби було на чому гроші пиляти.
КІНОАКАДЕМІЯ БРІКС – «ОСКАР ДЛЯ ГЛОБАЛЬНОГО ПІВДНЯ»
А про альтернативного Оскара мріє Міхалков. Нікіті-Бєсогону останнім часом сильно не вистачає міжнародного визнання для себе та свого клану. Тому він уже давно пробиває ідею великої міжнародної кіноакадемії та кінопремії, наприклад, на основі БРІКС (ну ви зрозуміли, це така російська традиція, коли дещо хочеться розширити, то треба хапатися за ці п’ять літер і робити БРІКС+).
Тут справи легше, кінофестиваль цього об’єднання вже існує – з 2016 року. В Росії він проходив у 2020 та 2024 роках у межах Московського кінофестивалю, де президентом – той самий Міхалков. (Було кілька гучних розслідувань про завищене там фінансування, а з БРІКС же можна списати ще більше).
І у квітні-2024 було заявлено, що наступного року нарешті планується створити кіноакадемію та кінопремію БРІКС. І сказав про це хто?.. А от і не вгадали – не Міхалков, а глава МЗС Лавров. Що також показує непересічну вищу зацікавленість цією історією.
Якщо ж усерйоз і без жартів, то якраз цей проєкт у пропагандистському сенсі для нас достатньо неприємний і небезпечний, на відміну від псевдо-олімпіад. Китай та Індія мають дуже потужне кіновиробництво, у Бразилії та ПАР також вистачає непоганого кіно. До того ж, за принципом «БРІКС+» сюди можна підтягнути кого завгодно. А кінематографісти дуже люблять свіже, нове, незвичне, «незатерте» кіно з найрізноманітніших країн. Тому у випадку спритного менеджменту та енергійної кінодипломатії, може, вдасться створити кіноакадемію-кінопремію всього Глобального Півдня. Причому таку, в якій Росія буде в якості засновника, а значить – на провідних ролях.
Ну, звісно, якщо в росіян до цього дійдуть руки, і вони не розкрадуть усе по дорозі… Але вузлика на пам’ять зав’язати варто.
Кадр з фільму
«РОСІЯНИ НА ВІЙНІ» – ВІД ВЕНЕЦІЇ ДО ТОРОНТО. І ДАЛІ БУДЕ…
І те, наскільки комфортним для просування російських наративів є світ великого кіно, переконливо показує приклад документального фільму «Росіяни на війні» (2024), який має в собі дуже вагомі ознаки російської пропаганди. Скандал із ним розпочався минулого тижня на Венеційському кінофестивалі і нині розвертається на Торонтському. Можна передбачити, що він продовжуватиметься та довго триватиме на різних інших майданчиках.
Источник: www.ukrinform.ua