Репетиція нападу чи гра м’язами: як Китай примушує Тайвань до «возз’єднання» 17.10.2024 09:00 Укрінформ Голова КНР наказав армії бути готовою у 2027 році вирішити тайванське питання. Чи означає це неминучу війну у протоці?
Уранці 14 жовтня новинні стрічки світових ЗМІ облетіло повідомлення про те, що Китай розпочав масштабні військові навчання навколо Тайваню.
Народно-визвольна армія (НВАК) визначила для тренувань шість районів навколо острова, фактично взявши його в облогу, що дуже нагадувало репетицію нападу.
Бойова авіація, авіаносець, десятки кораблів і ракетні з’єднання НВАК доволі відверто демонстрували тайванцям, як вони планують діяти, коли Пекін вирішить завершити гру в самостійність Тайваню і дасть команду «уперед».
ТАЙВАНСЬКА ДИЛЕМА
Більшості українців зі шкільного курсу географії відомо, що Китай і Тайвань розташовані поруч, але з моменту виникнення останнього перебувають у жорсткому конфлікті. Суть питання полягає в тому, чи Тайвань китайський, чи, власне, тайванський.
У кожної сторони – своя правда. Пекін вважає острів власною територією і прагне «возз’єднати» його з материком, не відкидаючи й силового сценарію. А Тайбей наполягає на тому, що острів ніколи не входив до складу КНР і з 1949 року перебуває у статусі Республіки Китай.
Якщо стисло пригадати, то Республіка Китай утворилася 1 січня 1912 року після революції, унаслідок якої було скинуто останню династію імператорського Китаю Цін. Її шестирічний імператор Пуї офіційно зрікся влади на користь республіканського уряду, що перейняв на себе всі функції китайської держави і став законним наступником імперії. До влади у країні прийшов Гоміндан, що з китайської перекладається як «Націоналістична партія».
Далі настали важкі часи для Китаю. Молода Республіка була слабкою, чим користалися місцеві еліти й воєначальники, які проголошували на ввірених їм землях власну владу і протистояли центральному урядові. Пізніше в Китай вторглися японці – і почались десятиліття жахливої окупації та визвольної війни проти загарбників (1937–1945 рр.).
Переможена у Другій світовій Японія в 1945-му віддала всі окуповані нею території, зокрема й численні острови в Південнокитайському морі. Серед них був і Тайвань та кілька інших біля південно-східного узбережжя Китаю, що потрапили під юрисдикцію Республіки Китай. Її уряд створив на острові свою адміністрацію і підпорядкував їй частину островів у Тайванській протоці.
Та після звільнення від окупантів Китай не встиг перевести подих і поринув у жорстоку громадянську війну, в якій зійшлися колишні союзники-націоналісти (Гоміндан), чий уряд керував країною, та комуністи Мао Цзедуна, що прагнули влади. У цьому протистоянні перемогли останні – захопили Пекін і 1 жовтня 1949-го проголосили утворення Китайської Народної Республіки (КНР). А переможені утекли на Тайвань, головне місто якого, Тайбей, назвали тимчасовою столицею Республіки Китай.
Війська КНР тоді не мали сил атакувати сам Тайвань, але кілька разів намагались захопити підконтрольні йому острови Кінмень і Мацзу, розташовані приблизно за 10 кілометрів від материка, масовано бомбардуючи їх артилерією із суходолу. Проте безрезультатно.
У 1949-му на карті світу з’явилися дві країни, у назві яких є слово «Китай», – Китайська Народна Республіка (КНР) і Республіка Китай (Тайвань). Правлячі сили і однієї, і другої закидали одна одній нелегітимність і мріяли возз’єднати Китай. Саме так, не лише комуністична влада материка з усіма її ресурсами, а й націоналісти на острові, попри обмеженість можливостей, збиралися відновити єдність Китаю, зокрема й зі зброєю.
Источник: www.ukrinform.ua