Майже вся їжа, яку населення Південної Кореї не з’їдає вдома чи в ресторані, перетворюється на добрива, корм для тварин чи навіть енергію. Владі країни було не просто привчити своїх громадян до правильної утилізації харчових відходів, але їй вдалося. Washington Post вивчила цей унікальний для світу кейс, щоб дізнатися, чи можна його повторити. Forbes переказує головне з матеріалу
Як працюють топові благодійні фонди? Як меценати обирають, які соціальні проєкти підтримувати? Чим благодійність корисна для вашого бізнесу? Дізнайтеся відповіді 23 серпня на форумі «Майстри добра». Спікери – лідери «Повернись живим», Superhumans, Zagoriy Foundation, «Азову», МХП, ОККО. Долучайтеся!
Щодня десятки сміттєвозів міста Теджон привозять понад 400 т харчових відходів на завод Daejeon Bioenergy Center, де сміття перетворюється на зелену енергію, здатну заживити близько 20 000 будинків. Таких переробних заводів у Південній Кореї приблизно 300 і вони здатні переробити майже всі 15 000 т недоїдків, які корейці продукують щодня, на добрива, корм для худоби чи біогаз.
Якби не ці заводи, рештки їжі корейців попрямували б на сміттєзвалища, де вони б гнили і викидали в атмосферу метан, зауважує WP. А цей газ значно більше сприяє глобальному потеплінню, ніж вуглекислий газ.
Ще 20 років тому корейці просто викидали 98% недоїдків, а сьогодні все точно навпаки, згідно з даними міністерства довкілля Південної Кореї. Досягти таких приголомшливих результатів вдалося завдяки двом заходам:
- заборона на вивезення харчових відходів на звалища;
- запровадження обов’язкової сегрегації недоїдків, недотримання якої карається штрафами.
Південна Корея одна з небагатьох країн, де на державному рівні існує система поводження з харчовими відходами, пише WP. Цього року Франція зробила обов’язковим компостування недоїдків і в деяких містах діють подібні правила, але усім їм далеко до Південної Кореї. І це попри те, що харчові відходи – це проблема світового масштабу.
Світова проблема
Дані Організації з питань продовольства та сільського господарства невтішні:
- До 31% всієї їжі у світі йде у смітник – цього вистачило б, щоб нагодувати понад 1 млрд голодних людей.
- Харчові відходи відповідають за 6-8% світових шкідливих викидів.
- У середньому щороку одна людина продукує близько 120 кг недоїдків.
- Найбільше харчових відходів дає малайзієць – 260 кг, а найменше – словенець, 60 кг.
«Це найбільша і найтупіша проблема довкілля на сьогодні», – вважає Джонатан Фоулі, виконавчий директор неприбуткової організації Project Drawdown, яка оцінює рішення для подолання кліматичних змін.
Як привчали корейців до переробки недоїдків
Спершу нова політика переробки харчових відходів, яка включала додаткову плату за утилізацію та штрафи за порушення, наштовхнулася на опір корейців. Сьогодні ж сегрегація недоїдків – це вже частина їхнього життя.
Корейці часто подають до основних страв ще 10 закусок (панчхан/банчхан/банчан), які майже ніколи не доїдають, а отже вони йдуть у смітник. Фото Getty Images
Держава зробила все можливе, щоб для громадян ця рутинна справа була якомога простішою. Наприклад, деякі багатоповерхівки Сеула мають електронні сміттєві баки, які зважують викинуту їжу. Мешканці таких будинків «реєструють» свої відходи спеціальною карткою та платять відповідно до того, скільки недоїдків викинули на місяць. Інші ж громадяни купують державні компостні пакети по 10 центів за штуку і викидають їх у вуличні смітники. На порушників, які викинули залишки їжі не в той бак, чекають штрафи.
Ресторанам може влітати у копієчку особливість національної кухні Кореї. Традиційно до корейських страв подають ще 10 закусок, половину з яких зазвичай не з’їдають. Це відображається на рахунках за утилізацію недоїдків, тому ресторатори вдаються до різних заходів зменшення відходів, від віджимання вологи з залишків їжі до стягнення невеликої плати з тих, хто не доїв свої страви.
Корейська федерація рухів за збереження довкілля розповіла WP, що у 1990-х корейці були вимушені щось робити зі своїм сміттям. Маленька країна не могла більше дозволити собі викидати недоїдки на сміттєзвалища, бо ті були дуже близько до населених пунктів і призводили до того, що люди задихалися від смороду. Спочатку планували створити мережу сміттєспалювальних заводів, але громади виступили проти. Тож єдиним варіантом залишилася переробка.
Попри успіхи у переробці харчових відходів, державі не вдалося переконати громадян викидати менше їжі: останні п’ять років річний обсяг недоїдків у Південній Кореї тримається на рівні близько 5,5 млн т.
Повторити досвід Південної Кореї
Навіть для досвідчених корейців сортування недоїдків часом буває викликом. Наприклад, яйця, курятину та цибулю можна відправляти у компост, але не їхні шкарлупу, кістки і коріння відповідно. Бувало так, що неправильно сегреговані відходи виводили з ладу переробне обладнання на місяці. Біорозкладані столові набори чи навіть собачі екскременти також можуть потрапляти у компостні смітники, хоч це й неправильно, тому фермери неохоче купують корм для худоби з перероблених недоїдків, бо це буває смертельно для тварин. А через запах і надлишок натрію аграрії не поспішають використовувати добрива з харчових відходів.
Саме тому Сеул усе частіше покладається на такі заводи, як Daejeon Bioenergy Center. Вони допомагають зменшити забруднення та викиди в атмосферу, економити місце на сміттєзвалищах і виробляти електрику й тепло для опалення. От тільки є один недолік: у теплі місяці біогазові заводи менш ефективні через менший попит на опалення. Саме через це делегація з В’єтнаму повернулася додому з порожніми руками з Південної Кореї, адже з’ясувалося, що країні у спекотному кліматі фінансово не вигідно використовувати біогазові заводи.
Ад’юнкт-викладач інженерії Джонатан Кронс у Брандейському університеті вважає, що досвід Південної Кореї навряд можна повторити і в США. На його думку, низька вартість землі та відносно низька загущеність населення, яка веде до високих витрат на транспортування, роблять будь-які загальнодержавні стандарти утилізації сміття чимось малоймовірним. Просто кладіть менше їжі у тарілку, тоді й викидати нічого не доведеться, радить Кронс.