Кавказький ляпас Кремля: як Азербайджан підриває вплив Росії 04.07.2025 09:30 Укрінформ Схоже, що «імперія», ослаблена конфліктом в Україні, зрештою втрачає свій вплив на Кавказі.
Спостерігалася безпрецедентна ескалація динаміки між Росією та Азербайджаном. Нинішня криза виявляється набагато глибшою та масштабнішою, ніж попередні інциденти, такі як збиття російськими військами азербайджанського цивільного літака минулого року. Цього разу каталізатором став масовий арешт понад 50 громадян Азербайджану в Єкатеринбурзі, який супроводжувався жорстоким поводженням та загибеллю двох осіб.
Баку відреагував швидко та рішуче. Ці дії вийшли за рамки простої дипломатичної риторики. Азербайджан порушив кримінальне провадження за катування та вбивства своїх громадян і запровадив відповідні дії: двох агентів ФСБ, які діяли під прикриттям у пропагандистському виданні «Супутник Азербайджан», було затримано в Баку за звинуваченням у шпигунстві. Крім того, всі культурні заходи за участю Російської Федерації були скасовані, а «Російський дім» закрито.
Період, коли Москва могла вважати Баку «молодшим братом» у пострадянському просторі, швидко добігає кінця. Базова напруженість переросла у відкритий конфлікт, і Азербайджан чітко показує, що жорстоке поводження з його громадянами не залишиться безкарним. Цей демарш означає не просто локальну подію, а прояв ширших процесів, що сприяють розпаду пострадянської квазіімперії. У той час як Російська Федерація залишається втягнутою в конфлікт з Україною, її «ближнє зарубіжжя» дедалі більше стверджує свою незалежність.
Чи ми стоїмо на межі прямого протистояння між Москвою та Баку? І, що ще важливіше, чи означає це остаточне зниження російського впливу на Кавказі, зниження, якому сприяла стійкість України, демонструючи, що Росії справді можна протистояти?
ВІД ПРАГМАТИЗМУ ДО РОЗРИВУ: АНАТОМІЯ РОЗРИВУ
Щоб зрозуміти масштаби нинішньої кризи, важливо дослідити основи азербайджано-російських відносин до нещодавніх потрясінь та причини, що призвели до їх погіршення.
Баланс інтересів та приховані важелі впливу
Протягом десятиліть Азербайджан будував свою зовнішню політику на прагматизмі та навмисному дистанціюванні від інтеграційних ініціатив Кремля. Як зазначає політолог Володимир Фесенко, унікальним аспектом цих відносин було те, що «Азербайджан принципово не був членом жодної з пострадянських інтеграційних структур, розроблених Росією — ні Євразійського економічного союзу, ні Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ). З самого початку Азербайджан залишався на периферії».
Водночас Баку вів активну економічну взаємодію та продуктивну політичну співпрацю з Москвою, дотримуючись стратегії, подібної до турецької: зосередження на економічних вигодах, водночас зберігаючи дистанцію. Однак, як зазначає Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, економічні зв'язки з Росією не є ключовими для сучасного Азербайджану. «Не можна стверджувати, що між Азербайджаном та Росією існують значні обсяги торгівлі. Сьогоднішній Азербайджан разюче відрізняється від того, яким він був у 1990-х або на початку 2000-х років. Економічні відносини з Росією не відіграють вирішальної ролі для Баку. Російська Федерація має відносно слабку присутність у нафтовому секторі: «Лукойл» має дочірню компанію, яка займається видобутком, але її частка мінімальна. Основними гравцями на ринку нафти і газу залишаються західні компанії», – уточнює він.
Одночасно між країнами «діяли» різні угоди, такі як плани експорту російського газу до Європи під виглядом азербайджанського газу. «Це передбачало забезпечення «даху» для транзиту російського газу до Європи, який мав бути офіційно визнаний азербайджанським. Це питання обговорювалося на найвищому рівні, зокрема під час візиту прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо до Баку минулого року, (…) і, згідно з наявною інформацією, сторони фактично досягли домовленостей», – заявляє Гончар.
Між Російською Федерацією та Азербайджаном існували різні угоди, наприклад, наміри продавати російський газ Європі під виглядом азербайджанського газу.
Значну роль також відіграла азербайджанська діаспора, яка тісно пов'язана з російською економікою. Як зазначає Володимир Фесенко, Азербайджан формує свою політику щодо інших країн значною мірою через свою діаспору та бізнес-мережі, а в Росії «азербайджанська громада є численною, організованою та має значний вплив у бізнес-секторі». Азербайджанці домінують на кількох ринках Росії, зокрема на ринках фруктів та овочів. Аналітики зазначають, що цей важіль впливу зараз переслідується в рамках перерозподілу власності в Російській Федерації, де ФСБ та інші силові структури консолідують контроль над різними активами.
Транспортний коридор Північ-Південь, призначений для з'єднання Санкт-Петербурга з Перською затокою через територію Азербайджану, також мав стратегічне значення для Росії, особливо після запровадження західних санкцій. За словами Гончара, Азербайджан займав «важливу, хоча й обережну, позицію в цьому проекті, яку він охарактеризував як прагматичну».
Ще одним важливим неекономічним інструментом впливу Кремля, як зазначає політолог Сергій Таран, був Нагірний Карабах: «Саме завдяки підтримці Москви Вірменія десятиліттями контролювала цей регіон, що дозволило Росії не лише зберегти вплив на Єреван, але й скористатися важелями впливу на Баку. Це забезпечило геополітичну присутність Кремля на Південному Кавказі».
За іронією долі, під час Другої карабахської війни, як нагадує нам Володимир Фесенко, Росія, всупереч своїм зобов'язанням перед Вірменією за ОДКБ, «фактично не підтримувала свого формального союзника, а натомість опосередковано надавала перевагу Азербайджану», що стало можливим завдяки інтенсивному спілкуванню між Алієвим та Путіним.
Точка неповернення: літак та імперська верховенство
Ключовий момент, на думку всіх експертів, з якими проводилися консультації, стався 24 грудня 2024 року — збиття російськими військами азербайджанського цивільного літака.
Источник: www.ukrinform.ua