Як Маск готує кляп для американського голосу Свободи 12.02.2025 12:32 Укрінформ Чим важливі Голос Америки та радіо Свобода для українського медіаринку?
«Європа тепер вільна (не рахуючи задушливої бюрократії). Їх більше ніхто не слухає. Це просто ліві радикальні божевільні, які розмовляють самі з собою, спалюючи 1 мільярд доларів на рік грошей американських платників податків», – написав Маск у власній соцмережі.
Допис Ілона Маска
Колишній депутат, а нині відомий блогер Віталій Чепинога відреагував на «ідеєю» Маска закрити Голос Америки та радіо Свобода таким ось постом-жартом, щоправда, сумним: «Ніколи не знаєш, як і куди поверне історія… 2027-й. Зухвалі американські дисиденти вночі слухають на ультракоротких хвилях радіо «Промінь», аби дізнатися правду про те, що коїться в Америці і в світі…».
Цей допис використовує принцип дзеркала, тобто віддзеркалюючи минуле і сьогодення в іншому світі і разом з тим є іронічною спробою вказати на проблеми, які йдуть за закриттям ЗМІ. Серед таких викликів створення однополярного світу, цензура, втрата комунікативних каналів, нерозуміння медійних впливів і нагадування історії, яку відіграли ці радіостанції у розвалі радянської системи, тоталітаризму та пропаганди.
Маск пише про малу аудиторію і непотрібність цих медіаплатформ. Якщо взяти суто раціональну, комерційну систему координат, то й справді, – ці дві медіакомпанії, які фінансуються американським бюджетом, не входять до переліку топ-10 радіостанцій чи телекомпаній України. Скажімо, у рейтингу музичного агрегатора bestradio.fm радіо Свобода на 17 місці серед уподобань слухачів. А останні заміри і взагалі не включають радіо Свободу до переліку радіостанцій (один із них, до речі, фінансований американським коштом, USAID, який наразі закритий – ред.)
У ГОНИТВІ ЗА РЕЙТИНГАМИ
Маск пише про те, що радіо Свободу ніхто не слухає. Втім, це медіа і не особливо могли чути у 50-70 роки. Як зізнаються тодішні співробітники, вони навіть не знали, чи має хтось із радянської сторони можливість їх чути. Але мовлення велось. Попри відсутність показників.
Розуміння того, що для медіа важливі не тільки рейтинги, а й вплив та репутація, є основним аспектом сучасної медіаекосистеми. Навряд чи це варто пояснювати Маску, але передусім треба нагадувати нам самим.
І це доводить світ, де працюють впливові, але не такі вже й «слухають всі» компанії. «The New Yorker» – аналітичний журнал, що славиться своїми глибокими репортажами, внутрішніми розслідуваннями, культурними та політичними есе. Його рейтинги можуть відставати від великих новинних агенцій, але він є важливим джерелом для інтелектуальних дискусій. Його аналітика і розслідування цитуються урядовими організаціями, лідерами думок та іншими медіа.
«The Economist» – історично відомий економічний та політичний журнал. Має репутацію надзвичайно компетентного джерела новин. Він пропонує обґрунтовані та збалансовані матеріали щодо глобальних подій. Це видання безсумнівно впливає на політичні, економічні та інтелектуальні кола читачів, надаючи інформацію, яка згодом і визначає політичні стратегії.
Ці медіа, хоча й не завжди очолюють рейтинги, але мають величезний вплив завдяки своїй репутації та здатності привертати до себе увагу через високоякісні матеріали. Їхній контент часто цитують та на нього орієнтуються на рівні найбільших державних і приватних організацій
Якщо вже говорити про виклики, то, повертаючись до обидвох компаній, – вони залишаються так само цитованими, актуальними і гнучко пристосовуються до обставин. На сьогодні «Радіо Свобода» – це не стільки радіо, це новітній медійний ресурс, що зосереджений більше на відеопродукції, розслідуваннях, дискусійних майданчиках, які публікуються на сайті і не обмежується лише радіо – тим паче, що на українському радіополі частот для цієї компанії так досі і немає. А був час, коли радіо мовило на радіо… Втім, сьогодні це вже для них не актуально.
Простіше, звісно, рахувати відвідуваність сайтів, і тут статистика показова і якісна. Радіо Свобода (radiosvoboda.org). За даними аналітики за попередні періоди (зокрема, на початку 2020-2021 років) сайт регулярно відвідувався з України приблизно 2–3 мільйонами унікальних користувачів щомісяця. Цей показник свідчить про високий інтерес аудиторії до незалежного аналізу та новин, які публікує «Радіо Свобода». А тепер про «Голос Америки» (golosameriki.com). Аудиторія українського ресурсу «Голос Америки» дещо менша – орієнтовно від 500 тисяч до 1 мільйона унікальних користувачів щомісячно. Незважаючи на менші показники, сайт стабільно залучає тих, хто шукає альтернативні джерела інформації.
Якщо Америка пропозицію Маска підтримає аби «зекономити» кошти – а в історії обох медіакомпаній були періоди закриття регіональних бюро «за ненадобностью» – то світ не впаде, звісно, не загине. Можливо, ці «зекономлені» кошти підуть на боротьбу з ефектом від податкових мит, наприклад. Або на фінансування допомоги з безробіття тисяч співробітників.
А ЩО НАТОМІСТЬ? РОСІЯ ПЛЕЩЕ ВІД ЗАХВАТУ
Насправді ж формування медійного поля – це маловидимий простір, в якому працюють зовсім інші KPI. Без цього важливого елемента медійної присутності у багатьох (і в Україні, зокрема) країнах спорожнілі місця заповняться іншими об’єктами.
І дай боже, аби ці «інші» не були ідеологічно ворожими. Напевно, пояснювати, наскільки для Росії чи Китаю важливою є така «пробоїна» в нашому інфополі, немає потреби?
На сьогодні існує спеціальний термін «когнітивні війни», і радіо Свобода та Голос Америки в них – донедавна були чи не лідерами за ефективністю.
Не варто забувати ефект від Newsone чи 112, радіо Вєсті – проросійських медіа, які мали відносно невисокі рейтинги, зате формували чіткі російські наративи напередодні війни і її повномасштабної фази. Скільки вирощених на цих платформах мізків із «братніми» та «невсетакоднозначними» ілюзіями і досі не можуть позбутись цього шлаку навіть під ракетними ударами. І яких зусиль коштувало прибрати їх з українського медіаполя…
Наскільки важливими є медіа, зокрема з американським фінансуванням як альтернативою пропаганді, бачимо і на російському прикладі. Міністерство юстиції Росії минулого року додало корпорацію «Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода» до переліку іноземних та міжнародних неурядових організацій, діяльність яких визнана небажаною на території РФ.
Далі – більше. Маску навіть не треба закривати мовлення. Адже на осінь американська компанія Apple повідомила про видалення з російського AppStore додатка «Свобода» з контентом російської служби та її проєктів «Сибирь.Реалии» та «Север.Реалии».
На журналістів цього видання здійснюється тиск. І ще й який. Влітку було засуджено до 6,5 року ув’язнення журналістку Радіо Свобода Алсу Курмашеву за поширення «фейків» про російську армію.
Простір зачищено? Тепер точно пропагандисти російського розливу можуть спати спокійним медузячим сном і дякувати Маску за ідею, яку вони вже давно намагаються реалізувати.
РАДІО СВОБОДА У БОРОТЬБІ ІЗ НЕСВОБОДОЮ: УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛОС
Українська історія могла б теж бути цілком іншою, якби не так звані «ворожі голоси». Саме тому радіо Свобода та Голос Америки ставали інтересом особливого зацікавлення з боку радянської контрпропаганди та спецслужб. Адже ці голоси розповідали те, що влада воліла не показувати.
Заглушування передач радіо Свобода тривало від дня першого ефіру в 1953 році аж до відмови Радянського Союзу від такої практики наприкінці 80-х. Існувала ціла мережа «глушилок» – від мережі їх на кордонах до передавачів неподалік Києва (у Броварах на місці цього ретранслятора тепер будинки), які глушили «ворожі голоси».
Источник: www.ukrinform.ua