Боротьба за медалі закінчилася, а за пост президента МОК почалася 14.08.2024 09:00 Укрінформ Кремль після «висвітлення» Олімпіади в Парижі зосередився на зрозумілих для себе кандидатах
Швидко промайнула Паризька олімпіада, і настав час підбивати її підсумки. У різних аспектах, зокрема й щодо того, як попрацювали на цьому напрямку російська політика, дипломатія та пропаганда, що діють злагоджено, в унісон. Два тижні тому ми вже розбирали це в матеріалі «Російські атаки на Олімпіаду в Парижі – “словом і ділом”». Тепер продовжимо й закінчимо тему.
Крім того, треба дивитися вперед, що буде в олімпійському русі далі. А тут найважливіше та найближче – вибори нового президента МОК. Країна-агресор, для якої спорт, зокрема олімпізм, є важливою частиною всеосяжної пропаганди, уже почала активну роботу на цьому напрямку.
КЕРОВАНА КРЕМЛЕМ РОБОТА «МАТРЬОШКИ» ТА «ДВІЙНИКА»
У перший же тиждень Олімпіади-2024 джерела розповіли журналістам про невипадковість, планомірність російських атак на цей супертурнір. Олексій Громов, який відповідає в адміністрації президента РФ за нагляд над ЗМІ, так пояснив головний принцип роботи: «Якщо Росію не пустили на Олімпійські ігри, треба показати, що нам і не варто було туди їхати».
Спочатку головними темами нищівної критики, точніше – поливання брудом – стало смакування традиційних для таких масштабних подій епізодичних логістичних проблем – з транспортом, з доставленням їжі тощо (часто не реальних, а вигаданих). Плюс підкреслена увага до ріки Сена, на якій проходила значна частина церемонії відкриття, а також дальні запливи олімпійського турніру. Крім того, з часом виокремилася особлива, дійсно топова тема – алжирська боксерка Іман Хеліф, яка має підвищений рівень чоловічих гормонів. У неї російська сторона вчепилася, як собака в кістку. (Про цей сюжет надалі поговоримо окремо).
Пов'язані з російською владою мережі дезінформації «Матрьошка» та «Двійник» активно працювали на (анти)олімпійському напрямку в X, колишньому Twitter, з осені 2023 року. А з початком турніру вони отримали нові, свіжі приводи для інсинуацій. Нібито спонсори змагань масово розривають контракти з організаторами через «скандальну церемонію відкриття»; ніби вболівальників на трибунах домальовують нейромережі, бо після все тієї ж церемонії відкриття глядачі почали «масово здавати квитки». Були й більш політично акцентовані фейки – мовляв, WADA замовчує результати допінг-проб українських спортсменів, ба більше – Ізраїль буцімто готує «криваву провокацію під час Ігор».
Останнє стало своєрідним підтриманням фейково-пропагандистської рівноваги з попереднім відео, яке поширювалося в Х та Telegram напередодні відкриття Олімпіади і стало вірусним. На ньому чоловік у масці-куфії та з палестинським прапором, який розмовляє арабською, обіцяє, що «ріки крові потечуть вулицями Парижа» через підтримку Ізраїлю Францією та допуск ізраїльтян до участі в Іграх. Центр аналізу загроз Microsoft, дослідивши відеоролик, дійшов висновку, що це робота групи Storm-1516 , пов'язаної з російським пропагандистським Агентством інтернет-досліджень (хто забув, це така гучна офіційна назва «пригожинських тролів»).
РОЗГЛЯД СПРАВИ АЛЖИРСЬКОЇ БОКСЕРКИ В РАДБЕЗІ ООН? ТАК
Цікава деталь також полягає в тому, що в межах цього доведеного зверху завдання в окремих випадках допускалася деяка розбіжність думок (замінник свободи слова в умовах диктатури). Наприклад, дозволялося подискутувати на тему, як ставитися до росіян, що пройшли жорсткий відбір, як турнірний, так і людський (щодо неучасті в підтримці російської агресії), були допущені до Олімпіади й не відмовилися від участі в ній.
Офіційна, ідеально правильна точка z-зору полягала в тому, що це якщо й не покидьки, то не дуже хороші люди, на яких не треба звертати уваги. Натомість ліберальна фронда, характерна найперше для спеціалізованої спортивної преси, казала, що це теж «гордість Росії». Але в головному (список тем дивись вище) різнобій був неприпустимий.
Передовсім мовлене стосується теми «мужик побив жінок». Це, як легко зрозуміти, про алжирську олімпійську чемпіонку з боксу Іман Хеліф. Рівень зацикленості російської сторони на цій темі вражає. Під час інтерв’ю з боксерами, тренерами для російських журналістів було обов’язковим запитувати, що вони думають про цей випадок. І ті починали ледве не плюватися в мікрофон, кривлячись від огиди: «Це мерзенно, вона не має права виступати», «Абсолютно огидне видовище».
Своєю чергою королева Марго російської пропаганди, директорка Russia Today Симоньян почала на цьому прикладі гнівно викривати феміністок, мовляв, як же так – дозволяють чоловікам бити жінок! Ну, вона хоча б обійшлася без відвертої лайки. А топпропагандист Соловйов просто крив матюками відповідального працівника оргкомітету, який насмілився коментувати ситуацію з алжирською спортсменкою.
Та й це все ще дрібниці, оскільки Росія винесла цю тему на… рівень Радбезу ООН. Так, і це не жарти. З цього приводу там виступав перший заступник постпреда в ООН Дмітрій Полянський. До відео свого виступу, в якому він укотре прив’язав це все до ідефікс лицемірної російської політики «пропаганди Заходом ЛГБТ», дипломат додав: «Не дамо жінок скривдити! Ми – за одностатеві бійки». (От же ж гуморист… Якщо ви так захищаєте жінок і «за одностатеві бійки», то краще б запровадили кримінальну відповідальність за сімейне насильство в Росії, бо країна і далі живе за законами «Домострою»).
Воднораз парадокс і почасти комізм ситуації полягає в тому, що російський, вибачте на слові, дипломат у цьому випадку звинувачує у просуванні «західного ЛГБТ-порядку денного» Алжир, країну мусульманську й доволі консервативну. І от уже алжирський дипломат Туфік Кудрі дає в ООН відсіч російському колезі:
«Відважна боксерка – міс Іман Хеліф – народилася жінкою. Вона прожила своє дитинство, виховання та юні роки як жінка. Вона займалася спортом як повноцінна жінка. У цьому питанні немає ані краплі сумнівів, за винятком тих, у кого неясні політичні плани». (Дійсно, ситуація така, що Іман Хеліф є жінкою. Просто в її організмі з природних причин наявний підвищений рівень тестостерону).
Показово, що хейтом Хеліф давно займається Міжнародна асоціація боксу (IBA), колись поважна всесвітня структура, у 2020 році захоплена російським бізнесом (її майже одноосібний спонсор – «Газпром») та менеджментом (президент – приятель «Нічних вовків», наближений до Путіна діяч із самовикривальним, як у Фонвізіна, прізвищем – Умар Кремльов).
СВОЄ СЛОВО СКАЗАЛА І СЛУЖБА ЗОВНІШНЬОЇ РОЗВІДКИ РФ
Подібна навіженість Росії на олімпійському напрямку має додаткове пояснення. Тепер уже якось призабулося (не до того), що проблеми з недопуском через допінгові скандали до великих змагань, принаймні під державним ім’ям і прапором, мали закінчитися для РФ у 2022 році. Проте почалося повномасштабне вторгнення, після чого «бан» не тільки продовжився, а й посилився, ставши теж повномасштабним.
А починалося все, як пам’ятаємо, з допінгового скандалу на Сочинській олімпіаді-2014, після якої була викрита державна система шахрайства із підміною проб із залученням ФСБ (тоді ж прозваного «орденом сечоносців»).
Після того почалися не тільки «пекельні санкції», а й загадкові смерті функціонерів RUSADA (Російського антидопінгового агентства). Тоді керівник московської антидопінгової лабораторії Григорій Родченков після інсайдерської інформації, що наступним мерцем може стати він, утік на Захід і став живим і жвавим викривачем московських афер з допінгом.
Зрозуміло, що з такою біографією Родченков є одним із головних ворогів російського політикуму, а по тому – і пропаганди. Знаючи російські традиції, зрозуміло також, що й загроза його життю залишається. І от якраз напередодні Олімпіади вийшла ґрунтовна автобіографічна книга Родченкова «Допінг. Заборонені сторінки».
І саме після екватору 17-денного турніру, 5 серпня, не будь-хто, а ціла Служба зовнішньої розвідки РФ зробила окрему велику заяву «США не дає спокою спортивна слава Росії». Це якраз про Григорія Родченкова, а також Тимофія Соболевського (ще один перебіжчик, менш відомий, колишній підлеглий Родченкова в антидопінговій лабораторії).
Боже, хто ж керує російською розвідкою, чи, точніше, хто її редагує! Тут все від самого початку дивно та нелогічно: «США планують черговий етап кампанії з "ізоляції" Росії у світовому спортивному русі, що давно й безуспішно ведеться». Як же «безуспішно», якщо ви самі волаєте, що до Олімпіади дійшли тільки 15 російських атлетів, та й то в нейтральному статусі?..
Ну добре, що далі? СЗР заявляє, що «цього разу готується серія "гучних розслідувальних публікацій" про нібито виявлені допінгові зловживання у російському спорті найвищих досягнень, у фокусі уваги – дисципліни, в яких Росія є глобально визнаним лідером». Тобто художня гімнастика, синхронне плавання та фігурне катання.
Насправді таких "гучних розслідувальних публікацій" досі не опубліковано та, мабуть, і не буде. То навіщо ж російська розвідка зробила таку заяву? По-перше, пояснення міститься в ній самій: «МОК днями оголосив проведення в Парижі 7 серпня ц.р. спеціальної церемонії вручення нагород командного турніру фігуристів Олімпіади 2022 р. у Пекіні». Дійсно, така церемонія у вказану дату відбулася. І на ній «золото», якого була позбавлена Росія (якраз через допінг у фігуристки Каміли Валієвої), вручили збірній США, срібло – японцям, а за Росією залишили тільки бронзу.
А оскільки в РФ спорт вищих досягнень є справою вищої державної політики, то СЗР мала якось відреагувати на цю подію, щоб не отримати чергового прочухана від Путіна.
Друге, не менш важливе: в заяві містяться прямі погрози «тренерам і лікарям, які беруть участь у підготовці російських атлетів», котрі нібито зберегли «стійкі зв'язки» з емігрантами Родченковим та Соболевським. Отже, така заява – ще й грізне попередження усьому російському спортивному персоналу про жорстоке покарання в разі будь-якого витоку інформації, шкідливої для Ерефії.
РОСІЙСЬКА «ЛІБЕРАЛЬНА СПОРТИВНА ПРЕСА» І БРІТТНІ ГРАЙНЕР
Та повернемося до розбору особливостей висвітлення Олімпіади. Поки махрово реакційний сегмент (насамперед чиновники та політики) лаявся на всіх і все, «ліберальна спортивна преса» зі симпатією слідкувала за виступам росіян, які не побоялися поїхати до Парижа попри поради та прямі заборони спортивних функціонерів РФ.
З такою ж увагою вони слідкували за спортсменами з пострадянських країн. Показово, що в неофіційному медальному заліку всі пострадянські країни, зокрема Україну, порахували також у спільній скарбничці «радянської школи». Колись і наша спортивна преса таким балувалася. Тоді ще не було усвідомлення того, наскільки небезпечні такі статистичні ігри; того, що вони, окрім іншого, теж створюють атмосферу для вторгнення. Задля об’єднання всього радянського, зосібна військовим шляхом.
Російська «ліберальна спортивна преса» із симпатією писала навіть про росіян, які більш-менш давно взяли громадянство інших країн: «Колишня росіянка виграла з Італією історичне золото!» (у волейболі); «Колишній росіянин рветься до золота у ватерполо зі збірною Хорватії!» (при тому, що у фіналі хорвати грали із Сербією, яка Росії політично ближча).
Ну й окрема сторінка – розповіді та розмови з іноземними спортсменами, які виступали чи виступають за російські команди в російських першостях. Здається, найбільше таких було у футболі. Та найпопулярнішим і найговіркішим для московських журналістів виявився волейболіст Вільфредо Леон, в Росії він довго грав за казанський «Зеніт». Це колишній кубинець, який з 2015 року взяв нове громадянство та виступає за збірну Польщі. У Парижі він дійшов з нею до фіналу волейбольного турніру. Російські журналісти вхопилися в Леона для ведення довгих аполітичних розмов про татарські смаколики. Та найголовніше – створення враження російської присутності у волейбольному фіналі в Парижі.
Останнє ж золото Олімпіади взяла баскетбольна збірна США у драматичному матчі з француженками. Серед переможниць теж була спортсменка, яка довго грала в Ерефії. Цікаво, що при цьому її відкрито лесбійська орієнтація нікого із цнотливої російської влади не хвилювала, а ніхто з російських журналістів не біг по розмови з нею, бо це Бріттні Грайнер. 17 лютого 2022 року російська митниця підловила її на перевезенні невеликої кількості прописаного у США медичного каннабісу (він був у вигляді вейп-картриджів). Суд дав олімпійській чемпіонці неймовірний термін – 9 років ув’язнення. Це була велика радість для Кремля, оскільки після цього нарешті вдалося обміняти російського «збройового барона» Віктора Бута, засудженого в США на 25 років.
Російська спортивна преса наважилася лише на фотки Грайнер та відсторонені повідомлення про неї. Тобто констатацію того, що Грайнер взяла золото, побувавши в російській в’язниці (ну добре, що не завдяки їй), де проявила себе працьовитою та дисциплінованою. Але довгих розмов, як з Леоном, не було, бо після них стало б зрозуміло, що іноземцям із демократичних держав небезпечно їздити до країни-агресора: за будь-яких «зручних» обставин вони можуть стати заручниками Кремля на майбутніх обмінах з російськими шпигунами та вбивцями… Не кажучи вже про те, що навряд чи американка розмовляла б з російською пресою.
Источник: www.ukrinform.ua