Директорка з комунікацій System Capital Management Наталія Ємченко виїхала з дому у Донецьку в липні 2014-го, коли в місті почались бойові дії. Велика війна вичерпала її внутрішній ресурс, але за два роки вона знову відчула у собі сили. Які їх джерела? Ємченко розповіла на форумі Forbes «Вільна».
Інвестувати? Почекати? Продавати? Війна змінює все, крім обов’язку лідера приймати виважені рішення. Вже 30 травня 40+ спікерів поділяться досвідом на Першій щорічній конференції про фінанси, інвестиції та економічне зростання. Купуйте квиток за посиланням.
Три джерела сили
У 2021 році ми провели кілька фокус-груп з українцями та іноземцями для ребрендингу острова Хортиця. 70% іноземців асоціювали Україну зі словами «свобода», «воля». Для мене тоді це було абсолютно неочевидним. Але, як виявилося, воля – це те, що видно про нас з відстані.
Час від часу, щоб зрозуміти щось про себе, треба подивитися збоку. Іноді для цього потрібно пройти через спеціальний досвід. Для нас цим досвідом стала війна.
Війна – це ініціація, перехід з дитинства в доросле життя. Дуже часто західний світ здається нам трішечки інфантильним. Можливо, тому, що з ними не сталася ініціація.
Ми вільні не тому, що бʼємося за свободу, а тому, що це — в нашій ДНК. Воля є прогормоном щастя. Тобто ми, українці, видобуваємо щастя з волі. Але прогормоном волі є сила.
Джерело щастя – у волі, а воля – в мужності, писав Антуан де Сент-Екзюпері. Я це називаю силою. У 2014 році вперше в моєму житті сталась війна. Це був дуже важкий досвід. Я втратила все. Перш за все – повʼязаність, опору. Лише через два роки відчула, що знову сильна.
Друге джерело сили Ємченко – люди
Що стало джерелом сили?
Перше – родина. Я переосмислила поняття сімʼї та побудувала велику екосистему з членів моєї родини по всьому світу. Я і моя родина – це одиниця. Не я – одиниця. Я без своєї родини ніколи не сильна.
Друге джерело моєї сили – люди. Ті, хто не є кровною ріднею, але є моїми колами. Теорія про число Данбара стверджує: у середньому людина може ефективно підтримувати 150 контактів. Я дуже відповідально до цього поставилася і обрала кожного з цих людей. Вони наповнюють силою не менше, ніж родина.
Наступне – тіло, тому що це ваша машина. Турборта про нього – це сон, спорт, прогулянки на свіжому повітрі, їжа, здоровʼя. Це вміння чути своє тіло до того, як воно почне хворіти. Варто бути з ним в дружніх, дуже близьких взаєминах.
Дуже важливим для мене стало розуміння, що мій дім не там, де стіни належать мені. Він там, куди я можу запросити родину, друзів, і де мені та моєму тілу непогано. Тому з 2014 року я щасливий «невласник» нерухомості. Це рішення подарувало мені свободу.
Війна зробила мене набагато сильнішою, а мою родину – міцнішою. Я створила абсолютно інші, набагато якісніші кола друзів. Я перебуваю в більш здорових стосунках зі своїм тілом. Я займаюся ділом, у яке я дуже вірю.
Рішення не купувати нерухомість подарувало Ємченко свободу
Будувати дорослі стосунки з собою
Дорослі стосунки із собою базуються на трьох речах. Перше – віра в те, що у кожному є прихований скарб. Задача – знайти його у собі і явити світові.
У одному з моїх улюблених творів Екзюпері «Цитадель» письменник їде в потязі з польськими біженцями, які з Франції повертаються до Польщі. Картина страшна: навала людей, які сплять один на одному. І серед інших – маленький хлопчик, років чотирьох. Він не може заснути. Екзюпері дивиться на нього і каже: можливо, всередині цього хлопчика живе маленький Моцарт. Та чи віднайдеться він, чи буде явлений світу – дуже велике питання.
Дорослі відносини з собою – це про те, щоб знайти, полюбити і явити світу вашого маленького Моцарта.
Жодна людина не в змозі вивезти наодинці, каже Ємченко
Відштовхнутися від травми
Я поставила собі питання: чи є унікальним мій досвід стрімкого зростання після травми війни? Виявилося, що ні. Це велика наука, яка називається «посттравматичне зростання». 80% людей, які переживають травму, після неї ростуть. 20% потребують допомоги, не витримують. І це означає, що більшість з нас не просто пройдуть ініціацію, а стануть сильнішими.
Boulder Crest Institute, які вивчають посттравматичне зростання, виділяють п’ять факторів, які відрізняють тих, хто виріс після травми від тих, хто не впорався. Перше – це усвідомлення, що після травми ти будеш іншим. Варто прийняти себе нового і будувати по-новому. Травма – це новий ти й нові можливості.
Друге – ті, хто вивезли, уже мали глибокі стосунки з людьми або почали їх будувати. Жодна людина не в змозі вивезти наодинці. Від якості людей навколо і якості взаємин з цими людьми дуже залежить ваш стан.
Дорослі відносини з собою – це про те, щоб знайти, полюбити і явити світу вашого маленького Моцарта, переконана Ємченко
Третя історія – це ваша персональна сила. Фізична перш за все.
Четверте – це святкування кожного дня. Тобто, жити не минулим, але і не майбутнім. Витримували ті, хто щодня бачив красу, дозволяв собі радіти, повноцінно жити та помічав хороше.
І останнє – existential or spiritual experience. Зазвичай це про віру, але у кожного своє. Це дуже глибокі відносини із сенсами, своїм внутрішнім Моцартом.
Мій товариш Андрій Андрушків у інавгураційній промові в УКУ сказав: «Спілкуйтеся, служіть і свідчіть правду». Додам: приводьте в життя нових людей, дітей. Тим способом, який ви обрали. Готуйте разом із ними. Спільнотворення і спільнопроживання дуже простих моментів, як приготування їжі і спільна вечеря – те, з чого складається доросле життя.