Нове дослідження, яке буде представлене на щорічній зустрічі Ендокринологічного товариства ENDO 2026 у Чикаго, виявило, що дорослі з ожирінням, які схудли за допомогою препаратів GLP-1 (наприклад, Ozempic або Wegovy), “суттєво зменшили” свою фізичну активність.
Як зазначила провідна авторка дослідження Саджана Махарджан (Sajana Maharjan) з лікарні HSHS St. John’s у Спрінгфілді, штат Іллінойс, препарати GLP-1, такі як семаглутид, ліраглутид, дулаглутид та тирзепатид, зменшують масу як жирової, так і м’язової тканини.
Це означає, що фізична активність є “необхідною для збереження сили та довгострокового здоров’я”, наголосила вона.
Дослідження, яке вважається першим у своєму роді, ґрунтувалося на даних Національних інститутів охорони здоров’я США, що пов’язували записи учасників з даними фітнес-трекерів.
Вчені проаналізували дані 753 осіб з ожирінням, які почали приймати препарати GLP-1. Більшість учасників становили жінки середнього віку 52,7 років.
Порівнюючи активність учасників до та після початку лікування, дослідження виявило, що середня кількість кроків зменшилася з 5047 до 4487 на день. Фізична активність помірної та високої інтенсивності знизилася з 28 до 22 хвилин на день.
Найбільше зниження спостерігалося у чоловіків та осіб із болями в суглобах чи м’язах. Інші фактори, такі як вік, серцева недостатність або попередній інсульт, не впливали на результати.
Хоча багато хто може припускати, що втрата ваги за допомогою цих препаратів призведе до збільшення фізичної активності, дослідження не виявило жодних доказів цього, за словами Махарджан.
“Висновки нашого дослідження підтверджують, що фізичні вправи не можуть бути опціональними для людей, які приймають ці препарати”, – сказав він. “Людям потрібні цільові втручання, які заохочують фізичну активність поряд із медикаментозним лікуванням ожиріння”.
Дослідження було ретроспективним та спостережним, що означає, що воно могло лише показати асоціацію, а не прямий причинно-наслідковий зв’язок. Учасники також здебільшого були жінками середнього віку, що може обмежувати коло осіб, на яких це найбільше впливає, зазначили дослідники.
Інші фактори, які не вимірювалися, включають звички щодо фізичних вправ до початку лікування, рівень мотивації та рекомендації лікаря.
Доктор Пітер Балаш (Peter Balazs), фахівець з гормонального лікування та схуднення, який практикує в Нью-Йорку та Нью-Джерсі, в інтерв’ю Fox News Digital підтвердив, що втрата ваги не призводить автоматично до збільшення рухливості або підвищеної мотивації до вправ.
“Насправді, перебування в стані дефіциту калорій може змусити організм економити енергію, що призводить до зниження метаболізму”, – сказав він.
“Крім того, побічні ефекти препаратів для схуднення, такі як нудота, втома або розлади шлунково-кишкового тракту, можуть ще більше зменшити здатність або бажання людини бути фізично активною”, – додав експерт.
Для користувачів GLP-1 Балаш наголосив, що фізичні вправи “не є опціональними”. Пацієнти повинні включити силові тренування та регулярний щоденний рух, як-от ходьба, у свій розпорядок, щоб “зберегти м’язову масу, підтримувати метаболічне здоров’я та сприяти довгостроковому контролю ваги”, – порадив він.
“Фізичні вправи відіграють критичну роль під час схуднення”, – зазначив Балаш. “Без адекватної фізичної активності значна частина втраченої ваги може припадати на м’язи, а не на жир”.
Експерт зауважив, що не існує універсального підходу, оскільки час, інтенсивність та тип тренувань повинні бути індивідуалізовані відповідно до рівня фізичної підготовки, стану здоров’я та складу тіла людини.
“Це особливо важливо для пацієнтів з високим ІМТ, які можуть мати обмеження рухливості або нижчий базовий рівень фізичної підготовки”, – сказав Балаш. “Важливо враховувати ризик травм, довгострокову прихильність до тренувань та потенційну ранню вигорання”.
Контрастні погляди
Лікарка, сертифікована як внутрішня медицина та експерт з довголіття, Аманда Кан (Amanda Kahn), не погоджується з висновками цього дослідження, оскільки вони не відображають те, що вона бачить у своїй клінічній практиці.
“Втрата ваги часто служить стимулом, який мотивує пацієнтів ставати більш фізично активними та більш залученими до свого загального здоров’я”, – сказала експертка з Нью-Йорка Fox News Digital.
“Успіх терапії GLP-1 безпосередньо пов’язаний з експертизою лікаря”, – продовжила вона. “Коли ці препарати призначаються продумано – з увагою до харчування, силових тренувань, складу тіла та лабораторного моніторингу – вони можуть допомогти пацієнтам схуднути, стаючи при цьому здоровішими, сильнішими та більш мотивованими до фізичних навантажень”.
Кан, яка призначає пептиди, не рекомендує просто виписувати препарат GLP-1 і дозволяти пацієнту “самостійно керувати”.
“У своїй практиці, якщо пацієнт не може тренуватися, не досягає цільових показників білка або демонструє тривожну втрату м’язової маси за аналізом складу тіла, я часто припиняю або коригую прийом препарату – тому що збереження сили, функцій та метаболічного здоров’я так само важливе, як і втрата ваги”, – зазначила вона.
Якщо пацієнт, який приймає GLP-1, стає надто втомленим для тренувань, розвиває дефіцит поживних речовин або втрачає надмірну кількість м’язової маси, Кан попереджає, що це свідчить про “проблему моніторингу”, а не про проблему з медикаментами, оскільки ці препарати “вимагають ретельного клінічного нагляду”.
Дізнатися більше на: nypost.com