У футболі є приказка: «Біг за рубль — удар за копійку». Світ став свідком подібного сценарію в п'ятницю, 15 серпня: грандіозна «рубльова» спроба дістатися до Аляски завершилася «копійчаним» результатом: жодних остаточних висновків зустрічі, жодних яскравих декларацій, жодних домовленостей. Кореспондент Коротко звернув увагу на приховані сигнали та наслідки зустрічі на військовій базі Елмендорф-Річардсон, яка виглядала набагато цікавішою, ніж розмови двох літніх чоловіків, одягнених у владні маски, за зачиненими дверима.
«Ласка» та бомбардувальники
Аляска не підвела Україну, зустрівши Путіна українськими прапорами та скандуючи гасла, що засуджують «загарбників» та «вбивць». Згодом, після прибуття Путіна, у зібрання журналістів виникло запитання: «Пане Путін, коли ви перестанете шкодити мирним українцям?» Відповіді не було, але Путін таки продемонстрував незначну реакцію.
Російський президент одягнув своє звичне взуття, яке в розмовній мові називають «піняходи», що підкреслює його статуру завдяки прихованій товстій устілці. На фотографіях в аеропорту величний Трамп зростом 198 см і Путін зростом 178 см виглядають майже однаково, коли стоять поруч один з одним.
До приходу Путіна светр Сергія Лаврова з написом «СРСР» був предметом обговорення – він не мав більше символіки, ніж «радянське шампанське», проте ті, хто шукав значення, могли інтерпретувати його як натяк на те, що «Аляска наша» в усіх сенсах, завжди і за будь-якого керівництва.
Росіяни доклали всіх зусиль, щоб стверджувати, хто головний, але їм було важко зрівнятися з досвідченим вовком Трампом. Поки літак Путіна кружляв у повітрі, що явно призвело до його запізнення на заплановані переговори о 22:00, Трамп також не поспішав з висадкою, наголошуючи на рівності: жоден з них не поспішав вітатися з іншим.
Однак вихід на вулицю становив певний ризик: на установці «Аляска 2025», встановленій на аеродромі, перша літера відпала, перетворивши слово на щось невизначено українське – «Ласка». Техніки швидко виправили проблему, але ті, хто прагнув знайти символізм у цьому інциденті, безсумнівно, так і зробили.
Після цього до літаків обох лідерів було постелено червону доріжку, кульмінацією якої стала їхня зустріч на Т-подібному перехресті злітно-посадкової смуги. Звісно, не випадково, коли Путін прибув, над ним пролітали американські військові літаки – бомбардувальники B-2 та винищувачі F-22. Ці літаки спочатку були розроблені для протидії СРСР під час Холодної війни, що робило демонстрацію неймовірно символічною: Америка найкращим чином продемонструвала Путіну свою міць.
Червона доріжка. Фото: gettyimages.com
«Я міг би тебе вдарити, якби захотів»
Багато спостерігачів відзначили поставу Трампа під час зустрічі в аеропорту – його спина була прямішою, ніж будь-коли, а плечі відведені назад сильніше, ніж зазвичай (завдяки тому, як був пошитий його одяг). Коли Путін підійшов, Трамп злегка поплескав у долоні, що було інтерпретовано як жест поваги з боку того, хто зараз домінує. Путін відповів широкою посмішкою та невимушеним помахом руки, сигналізуючи: домінуйте, поки можете, а потім побачимо, що буде.
Рукостискання між двома президентами спостерігачі описують як маневр «шахової дошки»: Трамп простягнув долоню вгору (покірна позиція, що визнає владу Путіна), потім міцно стиснув її, демонструючи контроль над своїм колегою. Він також поплескав Путіна по руці лівою рукою, знову демонструючи домінування («Я міг би тебе вдарити, якби захотів»), а Путін відповів взаємністю.
Коли вони прямували до лімузина, Трамп тримав Путіна за лікоть і нахилився, щоб щось прошепотіти. Їхню взаємодію характеризувало переплетення близькості та владності. Під час обіймів Путін вказав угору (можливо, на військовий літак), а потім щиро розсміявся в броньованому автомобілі Трампа «Звір». Примітно, що обидва обійшлися без перекладачів — виявилося, що «російський президент чудово розмовляє англійською», як зазначили його придворні журналісти.
Загалом, типові символи гостинності перетворилися на психологічні маневри. Критики сприйняли це як легітимізацію Путіна як «авторитарного бандита», з яким глава держави веде переговори. Дійсно, він може бути старшим і мудрішим за цього «бандита», але термін «легітимізація» залишається ключовим. Якщо згадати, що США ігнорують Міжнародний кримінальний суд і змогли «тимчасово» зняти санкції з Путіна та його соратників, виникає питання – хто насправді тут головний?
Зустріч одразу після прибуття. Фото: gettyimages.com
«Я продав свій, зробив фото та пішов»
Після майже тригодинної дискусії у форматі «трьох на трьох» відбувся короткий спільний виступ для преси в конференц-залі з синім фоном, на якому резонували гасла «Прагнення до миру» та «Аляска 2025», але запитання журналістів не розглядалися: вони пішли окремо. Уся справа завершилася набагато швидше, ніж очікувалося, без спільної заяви чи конкретних домовленостей (які були очевидні ще тиждень тому).
Цитати Трампа та Путіна під час прес-конференції – це окремий вид мистецтва. Наче сумні мантри, обидва повторювали зловживані фрази: «У нас була надзвичайно продуктивна зустріч, і багато пунктів було узгоджено» (Трамп), «Ми досягли «порозуміння» щодо України» (Путін), «Немає угоди, поки не буде угоди» (Трамп), «Європі не потрібно зірвати це» (Путін – щодо «порозуміння щодо України»).
А захоплива заява «Якби Трамп був президентом, війни у 2022 році не було б»… Саме Путін повторив улюблену фразу Трампа про себе. Лестощі? Превентивний захід? Здається, що ні; радше це нагадує іронію та глузування, спрямовані на літнього американця з нарцисичними схильностями.
Журналістка Fox News Джекі Генріх з пулу Білого дому збентежено зазначила: «Атмосфера в кімнаті була досить поганою. Здавалося, що все йде шкереберть. Було відчуття, що Путін увійшов, швидко доставлений…
Источник: kp.ua