Фото: Генеральний штаб ЗСУ
Останні етапи переговорів щодо припинення військових дій в Україні продемонстрували відсутність у Росії намірів припинити агресію. Кремль прагне будь-якими способами досягти показового успіху на полі бою, щоб використати його в новому раунді переговорів для легалізації анексії українських земель та висунення додаткових нереалістичних вимог.
Журналісти Коротко про у співпраці з військовим аналітиком Іваном Тимочком з’ясовували осінні перспективи на фронті та методи України щодо силового тиску на агресора для досягнення вигідного миру.
Росіяни впораються з осіннім наступом із труднощами
– Скинувши нові переговори, Росія знову активізує бойові дії. Чого чекати на фронті восени?
Військовий експерт Іван Тимочко. Фото: ФБ Іван Тимочко
– Суттєвих змін не прогнозую. Росія не може оголосити загальну мобілізацію для підсилення угруповань в Україні. Навіть у разі її проведення знадобиться щонайменше 60 днів для підготовки бійців. Додатково ворог потребує часу для введення нової техніки, визначення її розміщення та узгодження цілей.
Сезонний фактор також ускладнить військові операції: дощі та погіршення ґрунтових доріг восени, скорочення світлового дня. Відсутність сучасної телевізійної апаратури та тепловізорів у окупаційних військах значно обмежить їхню нічну боєздатність.
Вони вже тепер використовують максимум ресурсів на передовій. Існують показові приклади: звільнення наших трьох населених пунктів за даними головкома Сирського, невдача росіян розгорнути наступ біля Добропілля з подальшим розгромом їхніх штурмових порядків.
Напрямки Північної Слобожанщини та Сумщини демонструють, що навіть після двократної ротації та підсилення силами з Криму окупанти все ж втратили кілька сіл.
– Де найімовірніший напрямок потужного російського наступу?
– Покровськ, Мирноград, Лиман, Краматорськ, Слов’янськ.
– Чи підсилують окупанти Покровськ із флангів?
– Таке їм не вдасться через необхідність масового перекидання військ, що нині надзвичайно проблематично. Операція з оточення Покровська утруднена його захисним периметром, спільним із Мирноградом, який буде складним для прориву.
– Чи правда, що на Покровському напрямку зосереджено понад 100 000 окупантів?
– На сьогодні – так, але в пікові моменти там перебувало до 150 000. Зараз чисельність менша. Серйозного додаткового нарощення не виявлено, незважаючи на ротацію частин, передислокацію морпіхів та підрозділів дронів.
Зруйновані російські НПЗ – удар по економічній основі противника
– Що відбуватиметься на Запорізькому напрямку?
– Прогнозування ускладнене, але напасник може намагатися просуватися до Запоріжжя дніпровською долиною з лівобережжя. З високою ймовірністю це буде демонстративний маневр.
– Як ми протистоїмо наступам на Покровськ і Запоріжжя? Чи достатньо ресурсів?
– Росія розуміє серйозність світової відповіді на цих напрямках, але деталі військової готовності не розголошуються.
– Поганий стан економіки Росії. Чи спричинять удари по НПЗ критичні наслідки?
– Безсумнівно, бо переробні та транспортувальні об’єкти – основа бюджету агресора та безпосереднє джерело палива для його техніки. Їхнє руйнування цілеспрямовано знищує економічний потенціал ворога.
Враховуючи технологічну складність відновлення цих об’єктів, їх пошкодження глибить кризу в РФ та дестабілізує фронтову логістику. Підвищення цін на нафту після українських ударів висвітлює побоювання щодо скорочення постачання російської сировини.
Військові знищення вже спричинили дефіцит авіапалива та бензину АІ-95, проте Путін готовий відібрати навіть останнє у громадян для забезпечення армії.
– Чий тепер союзник – час?
– Ніхней. Він умовний через потенційно раптові зміни: втручання третьох держав, рішення світових лідерів щодо підтримки. Вплив лиходійської “осі” (Північна Корея, Іран, Китай) на користь Росії також важко передбачити.
Українська війна для Путіна – боротьба за збереження диктатури
– Коли Росія погодиться на перемир’я чи переговори?
– Прогнози складні, бо Путін сприймає цей конфлікт як екзистенційну загрозу своєй диктатурі, що він відверто заявляв. Кремль завжди створюватиме нові вимоги до світу й України. Єдина лінія впливу – внутрішнє невдоволення армії чи неможливість утримувати військові витрати.
– Чи продовжить США/Трамп тиснути на Україну в поступках щодо територій?
– Політику Трампа визначатимуть інтереси власного збагачення та пов’язаних корпорацій. Ймовірно він діятиме логікою мінімального опору для миру. Будучи залежним від Штатів, Україна зазнаватиме тиску.
– Отже, розраховувати на нього не варто?
– Єдина гарантована надія – на власні сили. Захищаючись та борючись, ми здобуваємо союзників. І навпаки – ослаблення заохочує сусідні держави використати нашу ситуацію для територіальних або економічних придбань.
Источник: kp.ua