Фото: advokatpost.com (ілюстрація)
Народна депутатка Мар'яна Безугла знову привернула увагу: вона відвідала студентський протест із вимогою відставки Головнокомандувача Сирського, зробила досить цинічні зауваження щодо загибелі свого колеги Ярослава Рущишина в дорожньо-транспортній пригоді, а згодом у коментарі до допису Олени Шкарпової, керівника відділу комунікацій Інституту економічних досліджень, заявила, що має синдром Аспергера – це означає, що вона переживає емоції інакше, ніж більшість людей. Однак користувачам соцмереж було цікаво, як людина з таким синдромом отримує (за власним зізнанням Мар'яни журналісту Данилу Мокрику) доступ до державної таємниці. Журналіст Коротько поцікавився потенційними ризиками, які це може становити.
Відповідь може бути різною.
Насправді, синдром Аспергера (названий на честь австрійського психіатра та педіатра Ганса Аспергера) не класифікується як психічне захворювання. Це форма аутистичного розладу, яка може створювати труднощі в певних соціальних взаємодіях та спілкуванні, часто залишаючись непоміченою іншими.
«Люди із синдромом Аспергера за умови належного лікування не відрізняються від загальної популяції. Якщо розглядати виражені розлади аутистичного спектру, то такі особи, як правило, не повинні обіймати високі державні посади, оскільки надання їм доступу до державної таємниці є недоцільним», – стверджує психіатр Владислав Сова.
Посада заступника голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, яку Мар'яна Безугла обіймала до вересня 2024 року, безсумнівно, вважалася значною. У той час спільна директива Міністерства охорони здоров'я та Служби безпеки України, що набула чинності з травня 2022 року, передбачала, що офіційно діагностовані розлади, класифіковані як категорія F84, включаючи синдром Аспергера, позбавляють осіб доступу до державної таємниці. Однак після кінця липня 2025 року (згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я та Служби безпеки України № 1048/44454) ці обмеження були зняті. Таким чином, якщо доступ Безуглої не припинився, вона тепер може законно працювати з секретними документами.
Тим не менш, наш консультант вважає, що раніше жодних порушень законів не було.
— У Мар’яни Безуглої насправді немає синдрому Аспергера. М’яко кажучи, вона демонструє певні особливості у своїй поведінці та висловлюваннях, — продовжує Владислав Сова. — Щодо офіційно діагностованих захворювань, то хоча деякі обмеження справді знято, лікарі наголошують на рекомендаціях, а не на дозволах чи заборонах. Недоцільно надавати особам з певними розладами доступ до державної таємниці не через потенційний витік чи навмисне поширення інформації з опонентами, а тому, що їхня реакція на стресові ситуації може суттєво відрізнятися від реакції людини, яка пройшла спеціалізовану підготовку або має певні навички.
Депутатка Мар'яна Безугла пояснює свою дивну поведінку синдромом Аспергера. Фото: interfax.com.ua
Депутатам не надавали особливих привілеїв
Термін «державна таємниця» охоплює три рівні конфіденційності. Перший – «особливої важливості» – вказує на те, що розкриття інформації може суттєво загрожувати національній обороні чи економічній безпеці. Другий – «цілком таємно» – стосується інформації, що стосується військових стратегій або наукових проривів стратегічного значення. Третій рівень, «таємно», застосовується до планів операцій правоохоронних органів або офіційних документів, які не призначені для широкого розголошення.
Водночас важливо розрізняти допуск та доступ до державної таємниці. Допуск стосується дозволу на роботу з документами, що мають гриф, який може бути тимчасовим або постійним. Доступ передбачає фактичну присутність в архівах, фізичних чи цифрових.
Очевидно, що в структурі державного керівництва – від центрального уряду до місцевих органів влади – існує безліч посад, пов’язаних з різним рівнем секретності. Аналогічні дозволи також потрібні для співробітників правоохоронних органів, суддів, прокурорів, митних службовців та працівників підприємств.
Посада народного депутата, попри пов'язані з нею привілеї, не надає автоматично доступу до секретної інформації. Крім того, як то кажуть, простір там обмежений.
«Доступ дозволено лише тим депутатам, чиї обов’язки пов’язані з конфіденційною документацією. Комітет оборони, безумовно, належить до цієї категорії. І навпаки, Комітет молоді та спорту, наприклад, розглядатиметься лише за виняткових обставин», – стверджує військовий експерт і колишній співробітник СБУ Іван Ступак.
Замість скринінгів – сертифікації
Незважаючи на різний ступінь секретності державної таємниці, вимоги до перевірки залишаються однаковими для всіх. Це стосується і народних депутатів, які в цьому випадку втрачають свою недоторканність. Кандидати, серед інших критеріїв, повинні пройти оцінку психічного здоров'я.
«Ці оцінки мають включати консультації психіатрів, патопсихологічні оцінки, скринінги. Насправді процес набагато простіший – людина отримує довідку, яка підтверджує, що вона не перебуває на обліку, що вона не вживає наркотики та не є алкоголіком, і цього достатньо», – пояснює доктор Владислав Сова.
Цікаво, що перевірка на поліграфі іноді проводиться під час подання заявки на доступ до державної таємниці, але вона не має юридичної сили.
«Навіть якщо поліграф вказує на потенційну схильність до безпідставної агресії чи зради, особі не можна відмовити в доступі, хіба що вона перебуває під наглядом», – зазначає Іван Ступак. «Надання неправдивої інформації в заявці – це інша справа. Це є серйозною підставою для відмови».
Жодних ознак шпигунства
Незважаючи на серйозність терміну «державна таємниця», експерти часто ставлять під сумнів необхідність перевірки документів, віднесених до категорії «секретно». По-перше, багато з цих документів морально застаріли, оскільки стали відомими через Інтернет. По-друге, з розвитком таких додатків, як WhatsApp і Telegram, секрети можуть поширитися по всьому світу за лічені хвилини. До 90% інформації, зібраної шпигунами, є загальнодоступною. Розвідувальні служби не можуть контролювати кожне повідомлення, і часто таке спостереження не є необхідним.
– Кожне міністерство та відомство має власні конфіденційні документи, призначені для обмеженого використання, проте вони не стосуються стратегічних питань, – зазначає адвокат Юрій Сиротін, колишній слідчий. – Поширений сценарій, коли співробітники правоохоронних органів «зливають» матеріали конфіденційних слідчих дій підозрюваним. Це суто відомче питання, яке у разі розкриття кваліфікується як розголошення державної таємниці без ознак шпигунства.
5 найзначніших скандалів
Липень 2025 року. Гучні обшуки, проведені НАБУ та САП,
Источник: kp.ua