Фото: gettyimages.com (ілюстрація)
Тема мобілізації є, в багатьох відношеннях, делікатною, суперечливою та провокаційною. Вона також є однією з найгостріших тем під час війни. Тому не дивно, що українські політики все частіше включають її у свій дискурс. Останнім часом лунають не лише заклики до покращення умов мобілізації чи діяльності територіальних центрів, але й сплеск критики щодо системи та персоналу територіальних центрів. Крім того, деякі політики називають примусову мобілізацію «небезпекою для суспільства», що, природно, подобається тим верствам населення, які прагнуть уникнути військової служби.
Як може розвиватися питання мобілізації напередодні потенційних виборів в Україні – короткі огляди спеціаліста з виборчих процесів та голови Комітету виборців України, доктора історичних наук Олексія Кошеля та директора Центру прикладних політичних досліджень “Пента” та політолога Володимира Фесенка
Олексій Кошель: Критика мобілізації пов'язана або з російським фінансуванням, або з відсутністю реформи ЦКК
– Останнім часом в українській політиці з’явилася нова тенденція, пов’язана з критикою мобілізації. Олексій Арестович, на якого потрапили санкції, пропонує поради з-за кордону щодо опору КМК, тоді як народний депутат Олексій Гончаренко від «Євросолідарності» закликає до заборони КМК та переходу до добровільного набору. Чи відбудуться вибори раніше чи пізніше, і наскільки важливим буде питання мобілізації протягом цього часу?
Громадський діяч і політичний експерт Олексій Кошель. Фото: ФБ Олексія Кошеля
– Я б розглядав критику мобілізації у двох аспектах. Перший аспект стосується Арестовича та його «соратників», які переховуються за кордоном. Очевидно, що їм потрібне джерело доходу, і, ймовірно, вони не цураються російського фінансування. Тому я розглядаю цю кампанію «Арестовичів», «Шарі» та багатьох інших виключно крізь призму російської пропаганди та впливу. Москва продовжує значно інвестувати у дестабілізацію внутрішньої ситуації в Україні.
Другий аспект стосується виваженої, обережної критики мобілізації та діяльності Центрального комітету з боку деяких українських політиків. Тут ми повинні проаналізувати цю тему з двох точок зору. По-перше, це спроба здобути політичну прихильність, оскільки значна кількість чоловіків вирішує залишатися вдома. Вони, разом з членами своїх сімей, особливо чутливі до мобілізації. Дійсно, така електоральна фракція існує.
– Однак, існують проблеми з діяльністю ЦКК, яка не завжди відповідає правовим нормам… Нещодавно, перебуваючи в таксі, водій зауважив, що в демократичній країні людей не слід так «возити автобусами».
– Наразі справді існує безліч питань щодо нездатності уряду реформувати Центральний військовий комітет. Ця установа залишається під командуванням Сухопутних військ, що досить дивно, і я б навіть сказав, абсурдно. Ними має керувати незалежна структура.
Однак, якщо ми виявимо, що не можемо здійснити комплексну реформу під час війни, ми повинні встановити кілька основоположних принципів. Найголовніший принцип полягає в тому, що жоден чоловік призовного віку або військовозобов'язаний не повинен бути частиною Центрального військовослужбовця (ЦВК). Він має бути укомплектований виключно або пораненими солдатами, нездатними служити на фронті, або професійними юристами, здатними виконувати обов'язки ЦВК на високому рівні.
У Європі більше ухилячів від податків, ніж у Україні
– Чи можна стверджувати, що Україна зараз розділена на «партію патріотів» та «партію ухильників»? І яка група зараз переважає?
– Я б утримався від такого суворого поділу на «патріотів» та «ухильників». Динаміка дій, симпатій та антипатій змінюється під час війни. Наприклад, я б виділив третю категорію: патріоти, які готові підтримувати фронт не лише морально, а й матеріально. Однак, коли справа доходить до збройної оборони та мобілізації, вони часто заявляють, що «це їх не стосується».
Я волію не робити надто великих узагальнень, оскільки іноді, читаючи конкретні статті на цю тему, у мене складається враження, що відбувається спроба очорнити українців.
– Тим не менш, ухилячі від голосування існують, і вони мають право голосу. Наскільки це небезпечно для України?
– Я вважаю, що можна стверджувати, що ця проблема наразі не є поширеною.
– До речі, яка сучасна глобальна перспектива щодо патріотизму?
– Якщо ми проаналізуємо статистику Польщі та Німеччини щодо готовності захищати свою країну, то побачимо цифри, які значно гірші за наші. Більшість поляків, німців та французів також бажають уникнути бойових дій і тікають від них. Історична практика ведення війни, особливо під час Першої та Другої світових воєн, ілюструє, що дезертирство було поширеним явищем у Європі.
Коротко про
У травні цього року Polskie Radio-24 посилалося на дані опитування, проведеного компанією IBRiS, які показали, що лише 21% поляків готові захищати свою країну зі зброєю в руках. Крім того, у березні цього року видання Focus повідомило, що 57% німців взагалі не готові захищати свою країну у разі нападу.
У новому парламенті буде багато військовослужбовців, що створює труднощі для тих, хто ухиляється від голосування.
– І навпаки, багато експертів зараз прогнозують, що до складу нового парламенту увійде значна кількість військовослужбовців – Залужний, Малюк, Буданов, Драпатій, «Мадяр». Таким чином, «партія патріотів» збереже свій вплив?
– Довіра до військових перевищує 90%. Тому цілком логічно, що близько половини парламенту будуть мати військовий досвід.
– Як це вплине на українську політику загалом? Успішний генерал не обов’язково робить успішного політика.
– Я розумію, що багато хто почав займатися політичними маневрами, але в лавах українських військовослужбовців є кілька сотень виняткових спеціалістів – як керівників, так і юристів, які зможуть виконувати законодавчу роботу на високому рівні.
ДУМКА ЕКСПЕРТА
Володимир Фесенко: Питання демобілізації буде актуальним
Источник: kp.ua