Фото: wikipedia.org
Керівництво України готується найближчим часом суттєво оновити свій дипломатичний корпус за кордоном. Планується зміна послів майже у 20 країнах, зокрема у країнах «Великої сімки» та «Великої двадцятки». Водночас стрімко змінюється світовий політичний ландшафт, зокрема щодо підтримки нашої країни та ставлення до Росії.
Журналіст Коротько запитав у Богдана Яременка, українського дипломата та колишнього консула у Стамбулі , про причини цієї масштабної кадрової перестановки, її можливі наслідки та про те, як наші посли повинні діяти, щоб ефективно просувати інтереси України.
Посол України в США став жертвою змін американської адміністрації
Дипломат Богдан Яременко. Фото: euroradio.fm
– Як би ви оцінили наші нинішні дипломатичні зусилля – чи ефективно вони справляються з сучасними викликами?
– Загалом, так. Як не парадоксально, роки повномасштабної війни представляють собою «золоту» еру для української дипломатії з точки зору нашої здатності встановлювати та дотримуватися пріоритетів. Очевидно, що основними цілями української дипломатії є протидія Росії та забезпечення ресурсів для постійної оборони, завдання, з якими вона значною мірою успішно виконала завдання.
– Які ви вважаєте ключовими досягненнями нашої дипломатії за кордоном на цей час, чого ми досягли?
– Серед найважливіших досягнень – непохитне зобов’язання країн Європейського Союзу забезпечити Україну ресурсами, необхідними для ведення війни. Це включає підтримку з боку НАТО, і навіть нещодавні коментарі президента США Дональда Трампа щодо відновлення поставок американської зброї Україні можна вважати незаперечними успіхами української дипломатії.
– То чому ж президент Володимир Зеленський хоче замінити нашого посла в США Оксану Маркарову? Чи це просто тому, що її термін повноважень закінчився, чи є інші фактори?
– Оксана Маркарова фактично стала жертвою перехідного періоду в адміністрації США. Загальновідомо, як президент США Дональд Трамп негативно ставиться до спадщини своїх попередників. Маркарова була призначена послом ще за часів попередника Трампа, Джо Байдена.
– З Америки, зокрема від Республіканської партії, лунали численні критичні зауваження, в яких пані Маркарову звинувачували у сприятливі для їхніх політичних опонентів, демократів.
– Ці коментарі були значною мірою штучно пов’язані з фракціями в Республіканській та Демократичній партіях. Однак, я не вважаю, що були якісь суттєві зауваження щодо її професійної діяльності, які б вимагали публічного обговорення. Звичайно, кожен професіонал може зіткнутися з певною критикою або отримати пропозиції щодо покращення. Тим не менш, це належить до сфери рутинної дипломатичної роботи, і я не бачу підстав для претензій до Маркарової. Загалом, вона надзвичайно добре виконувала свої обов’язки, добре знаючи як політичний, так і бізнес-ландшафт США, і здобувши там визнання та прихильність.
Важливо зазначити, що дипломати часто можуть стати пішаками у грі міжнародних відносин. Києву було просто необхідно замінити свого посла в США на початку цього року, що збіглося з приходом до влади в Америці Дональда Трампа.
Посол України в США має передусім похвалити Трампа
– Наразі обговорюються імена потенційних кандидатів на посаду посла США – серед них чинний прем’єр-міністр Денис Шмигаль, віце-прем’єр-міністр Ольга Стефанішина, а також міністри оборони, енергетики та культури Рустем Умеров, Герман Галущенко, Микола Точицький. Що ви думаєте про ці імена?
– Я не готовий коментувати цих осіб, доки не буде опубліковано офіційний указ про призначення. Обговорення кандидатів перед призначенням загалом вважається недоречним у дипломатичних колах, і такі розмови можуть негативно вплинути на двосторонні відносини.
– Добре, без імен, але як має поводитися посол України в США, який підхід він має застосувати?
– Перш за все, вони повинні висловлювати похвалу Дональду Трампу. Це реальність, що нинішній американський президент позитивно реагує на лестощі. Крім того, вони повинні займатися суттєвою закулісною роботою – зміцнювати відносини всередині американського істеблішменту. Створення сприятливого сприйняття нашої країни та переконання американських чиновників у необхідності допомоги Україні є критично важливими цілями, які не завжди можуть бути видимими.
Послів часто замінюють не через їхню некомпетентність, а з політичних причин.
– Чому, на вашу думку, президент Зеленський часто змінює послів? У 2024 році він замінив 30, а тепер має намір замінити ще 20.
– Це простий розрахунок. Україна підтримує дипломатичні відносини приблизно зі 120 країнами, де розташовано приблизно 80 посольств. Середній термін повноважень посла становить 4-5 років. Якщо поділити кількість посольств на середній термін, то вийде близько 20 послів, яким може знадобитися заміна. Таким чином, основною причиною зміни послів є закінчення терміну їхніх повноважень.
Однак, трапляються випадки, коли посол працює неналежним чином або потребує заміни з неособистих причин, як це спостерігається у випадку з Маркаровою, де політичні чинники зумовили необхідність її заміни. По суті, критики її роботи немає, але виникли політичні обставини, які вимагають жертв заради загального блага держави, і кожен посол має бути готовий до таких сценаріїв.
Однак є також складні країни, де зміна послів кожні 4-5 років може бути невигідною. Насправді, ми повинні дозволити їм служити довше або протягом триваліших періодів. На жаль, ми не врахували це належним чином.
Залучення некар'єрних дипломатів до дипломатичних посад є виправданим
– Де ми можемо знайти дипломатів сьогодні, враховуючи, що наш посольський корпус дещо обмежений?
– Якщо в країні є люди, які вільно володіють іноземними мовами, є ефективними менеджерами та здатні використовувати цінний досвід і налагоджувати комунікації, вони можуть підходити для посад послів. Ці навички не є винятковими для дипломатії. Такі люди можуть інтегруватися в Міністерство закордонних справ. Маючи відповідні здібності, вони можуть додатково вдосконалювати свої навички через внутрішні навчальні програми в Міністерстві, отримуючи дипломатичне керівництво тощо.
Це не ексклюзивний чи таємничий процес. На сучасній дипломатичній арені потреба в закулісних угодах, інтригах та складнощах зменшується. Натомість зростає потреба в навичках державної політики, всебічному розумінні глобальних процесів та глибокому усвідомленні мікродинаміки, що нас оточує. Крім того, загальні знання та вільне володіння іноземною мовою є…
Источник: kp.ua