Фото: vitrina.pl
Поведінка деяких українських біженців за кордоном, яка вважається неприпустимою, ілюструється випадками покарань та депортацій кривдників. Деякі особи навіть потрапляють у в'язницю на тривалий період. Підсумовуючи , ми досліджуємо, чому депортації українців у Європейському Союзі є рідкістю та умови, за яких їх можуть повернути на батьківщину з обмеженням на повторний в’їзд.
Не дуже часто
З початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року близько 6 мільйонів українців шукали притулку в країнах ЄС. Станом на кінець минулого року статус тимчасового захисту в ЄС мали 4,2 мільйона осіб.
Загалом за кордоном наші співвітчизники поводяться добре. Повідомлень про серйозні правопорушення, які призводять до депортації та заборони на в’їзд, практично немає в публічних даних Євростату, і хоча окремі випадки неадекватної поведінки українців висвітлюються, вони не вказують на ширші тенденції.
За даними УВКБ ООН та Єврокомісії, до 2023 року депортація українців з ЄС (включно з біженцями та іншими громадянами, які живуть і працюють за кордоном) становила лише кілька десятків випадків, пов’язаних переважно з порушенням імміграційного законодавства та кримінальною діяльністю. У 2023 році було задокументовано кілька сотень випадків видворення українців із країн ЄС (таких як Польща та Німеччина), що становить менше 0,01% від загальної кількості біженців і ще меншу частку від загальної кількості громадян України за кордоном.
Найбільше наших співвітчизників – Польща, Німеччина, Чехія.
Республіка Польща прийняла найбільшу кількість українських біженців – приблизно 1,5 мільйона станом на 2024 рік – і, отже, фіксує найбільше випадків порушень міграційних правил (таких як робота без дозволу чи прострочення віз). Польща посилила імміграційне законодавство, збільшивши заборону на повторний в’їзд для депортованих із 6 місяців до 10 років. Термін добровільного виїзду також скорочено до одного тижня для тих, кому загрожує депортація.
Зазначається, що найчастіше з Польщі депортують осіб, які не підпадають під тимчасовий захист (наприклад, ті, хто прибув до 24 лютого 2022 року), а також осіб, причетних до серйозних правопорушень.
Так, наприкінці березня польська поліція затримала 46-річного українця, який їхав у Познані на велосипеді, знущався над молодими дівчатами та нападав на пішоходів з кулаками та висувною палицею. За місцем проживання чоловіка виявили ніж із лезом 15 см та наркотичні речовини. За нанесення тілесних ушкоджень та зберігання наркотиків українця передали прикордонникам для депортації на батьківщину із забороною на в’їзд до Польщі та інших країн Шенгенської зони на 8 років.
Раніше 33-річного українця видворили з Польщі після неправдивого повідомлення в поліцію про вибух у хостелі у Варшаві. Подання завідомо неправдивого повідомлення про терористичний акт у Польщі кваліфікується як тяжкий кримінальний злочин і тягне за собою депортацію та заборону на в’їзд до Польщі на 7 років.
Близько мільйона наших співвітчизників проживають у Німеччині під тимчасовим захистом. Депортації тут відбуваються частіше, ніж в інших країнах. Влада Німеччини дотримується суворішого підходу до перевірки документів і законності проживання, а осіб, які не відповідають критеріям Директиви про тимчасовий захист, негайно просять покинути країну. Хоча Німеччина загалом уникає депортації за незначні порушення, вона швидко реагує на серйозні правопорушення.
У країні також використовується практика, відома як Duldung – відстрочка депортації. Особі може бути дозволено залишитися, якщо повернення неможливе через військові дії.
У Чехії осіло півмільйона українців, держава залишається пильною щодо трудової міграції. Депортація з Чехії в основному відбувається через нелегальну роботу або використання фальшивих документів. Зважаючи на те, що Чехія активно співпрацює з Шенгенської інформаційною системою (SIS), порушникам надзвичайно важко уникнути депортації.
Один із депортованих працював у Польщі велокур’єром і бив перехожих телескопічною палицею. Фото: policija.pl
Що може призвести до депортації?
Очевидно, що українців переважно депортують з європейських країн за порушення імміграційного законодавства чи взагалі за порушення державних правил. Наприклад, людину можуть депортувати за те, що вона залишилася в країні після закінчення терміну дії візи або не поновила статус тимчасового захисту. Депортація також загрожує тим, хто прибув і не зареєструвався в імміграційних органах.
Порушення правил проживання – прямий шлях до виселення. Працювати без необхідного дозволу (наприклад, використовувати статус тимчасового захисту в іншій країні ЄС без дозволу) заборонено. Особи, які не мають статусу тимчасового захисту, не можуть перевищувати дозволену тривалість перебування (так зване правило 90/180, яке дозволяє максимальний термін перебування 90 днів протягом 180-денного періоду). Тому поїздку потрібно ретельно планувати та звітувати.
Кримінальні злочини, залежно від країни, можуть призвести до штрафів, ув’язнення або депортації. Незначна крадіжка, агресивна поведінка, шахрайство тощо можуть призвести до депортації.
Підставою для видворення з країни можуть стати численні штрафи та замахи на вбивство
Наприклад, жителі Стшельце-Опольського, Польща, часто скаржилися на чоловіка, який голим виходив на свій балкон і «виконував непристойні вчинки», викрикуючи нецензурну лайку на адресу проходящих повз жінок. Після численних штрафів поліція передала справу прикордонникам, які вирішили депортувати українця на батьківщину та заборонити в’їзд до Польщі та Шенгенської зони на 10 років. Проте депортацію призупинили, оскільки українець подав прохання про міжнародний захист. Поки суд розглядатиме цю справу, українець перебуватиме у спеціальному закритому центрі для іноземців.
У Гдині наприкінці березня 34-річний українець напав на свого роботодавця, облив його легкозаймистою рідиною та підпалив. За замах на вбивство йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 25 років або навіть довічне ув'язнення. Про депортацію не йдеться, оскільки норма Кримінального кодексу занадто сувора для такої «простої» постанови.
Источник: kp.ua