У Волинській області попрощалися ще з одним героєм, що обороняв Україну. Олександр Козак дуже прагнув повернутися в рідні краї — туди, де вважається, що навіть стіни зцілюють. Але, на великий жаль, тривалі місяці сподівань обернулися непоправною втратою. Життя бійця обірвалося внаслідок тяжкого ураження, отриманого в червні цього року, коли він опинився в епіцентрі вибуху в навчальному центрі, інформує Ковельська міська рада.
ВІДЕО ДНЯ
«Олександр отримав спеціальність техніка-технолога в місцевому машинобудівному технікумі. Після термінової військової служби, яку проходив у Яворові на Львівщині, повернувся до рідного міста. Тут одружився з Вікторією. Разом вони ростили її дочку Катерину, якій на той момент було всього три роки. Більше двадцяти років займався підприємництвом. У різні періоди життя змінював роботу, перебував на заробітках. Останнім часом Олександр разом із дружиною працювали в закладі дошкільної освіти № 12», — зазначено в повідомленні.
З початком повномасштабного вторгнення, він, незважаючи на проблеми зі здоров’ям, говорив, що якщо буде потрібно — стане на захист України.
«У грудні минулого року Олександра призвали по мобілізації. Спочатку служив на Ковельщині, а вже в лютому був переведений до 37-ї окремої бригади морської піхоти та відправлений на Херсонщину. Там у складі військової частини А4635 стрілець-снайпер виконував завдання, пов’язані з переправленням техніки до лінії фронту. Олександр був людиною доброї вдачі — спокійним, уважним до рідних і близьких. Дорожив тишею, знаходив заспокоєння в книгах. Під час телефонних розмов із родиною ніколи не скаржився на військові реалії», — розповіли односельці воїна.
РЕКЛАМА
У травні захисника відправили на навчання. Саме там, 4 червня, ворог підступно завдав удару балістичними ракетами по навчальному центру, де українські воїни проходили військову підготовку.
«Олександр отримав надзвичайно важкі ушкодження хребта та внутрішніх органів, — повідомили в міській раді. — Розпочалося тривале лікування в медичних установах Полтави, Львова, Чернівців, Ковеля. Олександр розумів, що вже ніколи не зможе піднятися на ноги, але не втрачав надії. Залишався оптимістом, будував плани на майбутнє: хотів облаштувати майстерню, зайнятися реставрацією старовинних металевих виробів. Навіть придбав необхідне обладнання через інтернет і відправив додому. Але наслідки війни виявилися сильнішими за медицину. 2 листопада в одній із львівських лікарень Олександр помер».
Олександру Козаку було 53 роки. Поховали воїна на Алеї Героїв міського цвинтаря.
РЕКЛАМА
Нещодавно в Гайсині попрощалися з 27-річним героєм Олександром Личманюком, бійцем 59-ї бригади з позивним «Папай».