ВАКС заочно визнав винним ексдепутата Олександра Онищенка у заволодінні 740 млн грн під час видобутку та продажу природного газу «Укргазвидобування». Йому призначили до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Юрист Центру протидії корупції Вадим Валько — коротко, але в деталях, розповідає про нюанси справи та чому вона показова щодо роботи антикорупційних органів України.
Головні матеріали Forbes Ukraine у email-розсилці. Раз на тиждень на вашій пошті.
Дякуємо за підписку Підписатися
Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок щодо найбільшої «газової схеми» в історії України. Найбільшою її називають через те, що вона принесла державі майже 3 млрд грн збитків. Зокрема 740 млн грн — це втрачений дохід держкомпанії «Укргазвидобування». Це найбільша українська компанія, яка є частиною групи «Нафтогаз» та займається видобутком газу і газового конденсату.
Ще 2 млрд грн — це втрати бюджету через рішення ексочільника ДФС Романа Насірова, якими той розстрочив сплату ренти за користування надрами для компаній колишнього народного депутата Олександра Онищенка. Останнього прокуратура вважає організатором схеми.
Справа Онищенка
У 2008 та 2012 роках Онищенко представляв Україну на Олімпійських іграх у кінному спорті. Згодом став народним депутатом від «Партії Регіонів». У 2014 році входив до списку 100 найзаможніших українців від Forbes зі статками у $27 млн.
У 2024 році екснардеп отримав 15 років ув’язнення з конфіскацією майна. Його фінансовій директорці Олені Павленко пощастило трохи більше — їй призначили 12 років з конфіскацією. Суд також стягнув з них понад пів мільярда гривень за цивільним позовом.
Вирок поки не набрав законної сили і його ще можна оскаржити до апеляційної палати ВАКС.
Антикорупційні органи вказують, що до «газової схеми» причетні майже 30 осіб. Щодо 18 осіб справи розглядає ВАКС. Щонайменше 11 фігурантів вже отримали статус засуджених, а частина з них відшкодували «Укргазвидобуванню» збитки на понад 36 млн грн.
Олександр Онищенко
Газова схема Онищенка
Онищенка звинувачують у тому, що він організував схему із продажу природного газу та газового конденсату за заниженими цінами. Сировину видобували у рамках спільної діяльності між компаніями, підконтрольними екснардепу та його спільникам, та державним підприємством «Укргазвидобування».
Далі учасники схеми продавали паливо «своїм» компаніям на фіктивних біржах за заниженою у кілька разів ціною. Ці фірми перепродували сировину кінцевим споживачам уже за ринковими цінами. Різниця осідала у кишенях та на рахунках учасників схеми.
До прикладу, якщо ринкова вартість газу складала 7000 грн за тис. м куб., то на «підконтрольній» біржі його можна було продати за 2600 грн. А потім перепродати на ринку за ціною у 6900-7000 грн. Різницю перераховували на рахунки фіктивних компаній, а потім виводили у готівку.
За весь час дії схеми продали понад 1 млрд м куб. природного газу.
Успіх «газової схеми» забезпечувало кілька речей: наявність «своїх» людей у керівництві держкомпанії, контроль над торговими майданчиками (біржами), а також наявність ланцюга компаній-посередників.
Залученими у цей процес було майже 60 різних структур. У тому числі — дві товарні біржі та п’ять іноземних компаній. Схема діяла впродовж 2014-2015 років.
Дії антикорорганів
Антикорупційні органи розпочали своє розслідування цієї справи наприкінці 2015 року. Знаково, що це була перша справа НАБУ та САП.
Масштаб розслідування вражав. За майже два роки слідства детективи НАБУ здійснили понад 100 обшуків. Зокрема, у жовтні 2016 року детективи знайшли $600 000 у банківському сейфі довіреної особи Онищенка. Минулого року ці кошти, за ініціативи антикорупційних органів, ВАКС передав на Головне управління розвідки.
Показово також те, що по ходу слідства для НАБУ та САП створювали чимало перешкод. До прикладу, напередодні запланованого затримання перших фігурантів справи повністю вигорів поверх у Солом’янському суді, де зберігалися матеріали клопотань від антикорупційних органів. Проте це все одно не завадило за два дні після цього затримати одразу 10 учасників схеми. Згодом їх відправили під варту із сумарним розміром застави у нечуваний 1 млрд грн.
Самого Онищенка затримати не вдалося. У липні 2016 року він встиг втекти з України напередодні голосування за зняття з нього депутатської недоторканності. Однак деякі фігуранти справи все одно почали «сипатися» і з того часу близько десяти учасників схеми визнали свою вину і пішли на угоду зі слідством.
Кілька років тому був ще один шанс фізично посадити Онищенка на лаву підсудних. У листопаді 2019 року німецькі правоохоронці затримали його в місті Аахен за запитом НАБУ. Однак за пів року місцевий суд відмовив в його екстрадиції в Україну, вирішивши, що існує значна ймовірність того, що в Україні «не буде дотримано мінімальних стандартів міжнародного права щодо умов утримання в тюрмах».
Онищенко намагався отримати політичний притулок у Німеччині, але йому також відмовили.
Розслідування довелося завершувати без Онищенка і Павленко. У лютому 2019 року справа надійшла до суду. Після багатомісячних поневірянь по судах Києва вона потрапила до ВАКС. Підготовче засідання тривало майже пів року. В січні 2020-го суд вирішив слухати справу у спеціальному судовому розгляді. Простіше кажучи — заочно.
За чотири роки суд зміг дослідити 350 томів документів, допитати майже 50 свідків та експертів. Вирок у нарадчій кімнаті судді писали кілька місяців.
Загалом ця справа яскраво свідчить про спроможність новостворених антикорупційних органів показувати результат, розплутувати доволі складні схеми, проводити одночасно десятки обшуків і доводити розслідування до логічних вироків.
Засмучує в цій історії хіба те, що вирок заочний і не так багато шансів, що хтось поїде до в’язниці у випадку, якщо він набере законної сили.