Ексклюзив: Генерал-майор Роман Дємурчієв – людина, яка керує військами РФ на Лиманському напрямку, став джерелом шокуючих свідчень про злочини, корупцію та хаос у російській армії. «Схеми» отримали доступ до гігабайтів його переписок та голосових повідомлень, які викривають жахливу реальність війни.
Розкриття Генерала: Цифровий Слід Військових Злочинів
У розпорядженні «Схем» опинився безпрецедентний масив даних – гігабайти особистих комунікацій російського генерал-майора Романа Дємурчієва. На момент розкриття цієї інформації, він обіймав посаду заступника командувача 20-ї загальновійськової армії у складі угруповання «Захід» Збройних сил Російської Федерації. Його безпосереднім завданням було командування військами, що ведуть бойові дії, зокрема, на надзвичайно важливому та запеклому Лиманському напрямку українського фронту.
Цей масив даних, що включає переписки та голосові повідомлення, охоплює період повномасштабного вторгнення Росії в Україну. «Схеми» поставили собі за мету глибоко дослідити внутрішнє життя окремих підрозділів російської армії, розібратися в логіці їхніх рішень, задокументувати ймовірні воєнні злочини, встановити відповідальних осіб та, спираючись на приклад однієї армії, зрозуміти ширшу військову стратегію Кремля.
Хоча ці розмови є приватними, вони стають вагомими свідченнями про жорстокі тортури та вбивства українських військовополонених – дії, які цивілізований світ однозначно кваліфікує як воєнні злочини. Окрім того, ці матеріали проливають світло на реальний стан справ у російській армії: глибокі проблеми з командуванням та забезпеченням, цинічне ставлення до власних солдатів, розквіт кумівства та навіть припущення про масштабну корупцію.
«Схеми» поділилися зібраними матеріалами з колегами з проєкту «Система», що спеціалізується на Росії. Важливо зазначити, що журналісти свідомо не брали до уваги переписку на інтимні теми, розмови, що відбувалися під впливом алкоголю, а також безліч побутових ситуацій та дрібних хабарів, як-от банка ікри. Фокус був зроблений виключно на інформації, що стосується військових злочинів, корупції, неефективності командування та загального стану російської армії.
Автентичність та Підтвердження: Як Довели Слова Генерала
Перевірка автентичності отриманого масиву даних була ретельною та багатоетапною. Перш за все, журналісти звернулися до авторитетних експертів. У Національному центрі медіаекспертиз США (освітньо-науковий центр Університету Колорадо в Денвері) було проведено аналіз голосу. Порівняння кількох фрагментів із телефонних розмов Романа Дємурчієва з його публічними виступами за різні роки показало, що з високою ймовірністю це голос однієї й тієї ж особи.
По-друге, до перевірки було залучено міжнародний Центр досліджень даних DARC. Ознайомившись з наданим архівом, фахівці цього центру не виявили жодних ознак технічного втручання чи фальсифікації даних.
По-третє, «Схеми», за допомогою фахівців у військовій сфері, ретельно співставили інформацію з розмов та переписок генерала з реальними подіями на фронті, що відбувалися в той час. Це дозволило підтвердити достовірність отриманих даних та їхню відповідність хронології бойових дій.
Хто такий Роман Дємурчієв: Шлях Генерала
Роману Дємурчієву 49 років. Він народився в Казані, столиці Татарстану. За освітою – військовий, випускник військового училища. Його бойовий шлях почався ще під час двох російсько-чеченських воєн, що свідчить про значний досвід участі у збройних конфліктах.
Дослужившись до звання генерал-майора, що було офіційно підтверджено указом президента РФ Володимира Путіна у 2023 році, Дємурчієв продовжив свій кар’єрний ріст. У 2024 році його військова діяльність набула нового витка.
У своїх голосових повідомленнях, зокрема, за травень 2024-го, він анонсував своє призначення:
«Мене хочуть забрати заступником командувача 20-ї армії. Це пробиває Мітяєв, пробиває Сєньков (Олег Сєньков, генерал-майор, екс-командувач 1-го армійського корпусу угруповання «ДНР», згодом – начальник штабу 20-ї армії ЗС РФ – ред.), бл**ь. Документ приїде – поїду туди. Взагалі по**й, куди їхати – хоч до Антарктиди, мені взагалі до пи**и, бл**ь, хоч до Києва на БМП».
Бажання Дємурчієва здійснилося, хоч і не «до Києва на БМП». Після отримання необхідного сприяння, він дійсно зайняв нову посаду.
«Та бл**ь, призначили заступником командувача. Командувач – їб**н, тупий, бл**ь, с*ка, боїться за свою дупу, блін. Відправив усіх заступників – нас, на «передок», бл*».
Судячи з його слів, стосунки з новим керівництвом одразу ж не склалися. Його критичні оцінки стосувалися, зокрема, командувача Романа Юрченка.
Дємурчієв звертається до Олександра Нілова, генерал-майора, командувача 90-ї танкової дивізії ЗС РФ
Із «Мітяйкою» (Олег Мітяєв, генерал-лейтенант армії РФ – ред.), бл**ь, командувачем армії, навіть мало не побилися один раз. Так, бл*, кричить, верещить, крикливий. Пішов він на**й.
Наразі Дємурчієв, як заступник, допомагає новому командувачу 20-ї загальновійськової армії, Роману Юрченку, керувати військами, що входять до складу угруповання «Захід» ЗС РФ.
«Під***си одні, зате всі ордени отримують». Шокуючі одкровення про армію РФ
«Жуки, бл**ь, я про всіх все знаю, бл**ь, я живу вашим життям, бл**ь».
Ці слова належать російському високопосадовцю Роману Дємурчієву, сказані ним у травні 2024 року. У них він вихваляється своєю обізнаністю щодо внутрішніх процесів у російській армії. І, судячи з детального вивчення масиву його переписок, генерал дійсно має глибоке уявлення про російську військову машину зсередини.
Висловлювання Дємурчієва про армію РФ, воєначальників та спецслужби
відео Радіо Свобода
No media source currently available
0:00 0:03:13
Так, генерал оцінює російську систему військової підготовки:
Дємурчієв звертається до Михайла Кособокова, командувача 49-ї армії ЗС РФ
«Не академія Генштабу, а академія п***рштабу, бл**ь. Так хочеться в рот насцяти, щоб захлинулися сечею десантною, бл**ь».
А ось як він описує підготовку російських солдатів безпосередньо перед бойовими діями:
Дємурчієв звертається до Сергія Мєдвєдєва, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ
«Люди приходять, вночі заводимо їх, зранку – у бій. Підготовка – нульова, «колгоспники», часу на підготовку ніхто не дає».
Судячи з його висловлювань, генерал має глибокі знання про різні підрозділи російської армії:
Дємурчієв звертається до Івана Попова, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ
«Ніякого задоволення немає, бл**ь, у війні, нагнали цю півнячу десантуру».
Дємурчієв звертається до Олександра Нілова, генерал-майора, командувача 90-ю танковою дивізією ЗС РФ
«Морська піхота – це теж півняча контора їб**а, бл**ь».
Загальна оцінка російської армії від Дємурчієва:
Дємурчієв звертається до «Грєка», співробітника військової контррозвідки ФСБ РФ
«Під***си лише навколо, зате всі ордени отримують, **пта. Я хочу швидше з’ї***ися з цієї армії, з цієї кінченої війни. Брехуни, під***си та боягузи».
У своїх переписках з різними співрозмовниками Дємурчієв також висловлює свою зневагу до російських спецслужб, таких як ФСБ та ГУ Генштабу (більш відоме як ГРУ):
«А у нас ФСБ-«блювасбе», бл**ь – контора півняча. Х** що навіть, бл**ь, на захист робить. Можуть тільки стежити, хто скільки спи***в. У***ни, бл**ь, зла не вистачає».
«Інші командири ГРУ – миші, пішли вони на**й».
Як офіцер, що займається військовою діяльністю, генерал також має доступ до інформації про новітні розробки російського військово-промислового комплексу:
«Посейдон» (заявлена Росією новітня ядерна підводна зброя – ред.), бл**ь, у нас не працює, вона ще ні**я не зроблена до кінця. Ну, це вже секретні ці (дані – ред.) даю…».
Дємурчієв звертається до Івана Попова, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ
«У мене, у дурня, бл**ь, тільки один «Орлан». В «Орлан-10» я ядерний вибух ледве побачу, якщо він буде».
Дємурчієв не шкодує різких оцінок щодо багатьох впливових російських військових діячів:
Дємурчієв звертається до Олександра Нілова, генерал-майора, командувача 90-ї танкової дивізії ЗС РФ
«Взагалі Теплинського (Михайло Теплинський, тоді – командувач Повітрянодесантних військ ЗС РФ – ред.) обісцяти треба, він надто уявив із себе чувачка, бл**ь».
«Монгол (Олег Власов, командир 810-ї бригади морської піхоти ЗС РФ – ред.) ї***ий, бл**ь, командир бригади. Генерал, бл**ь, чотири «Ордени Мужності», на**й, Герой Російської Федерації. Жирненький став. Ось ти, думаю, тварюка».
Генерал не тільки вільно обговорює різні теми, але й, схоже, не надто переймається безпекою передачі секретної інформації, про що свідчить його звернення до Олександра Нілова:
Дємурчієв звертається до Олександра Нілова, генерал-майора, командувача 90-ї танкової дивізії ЗС РФ
«Про це голосове повідомлення, яке я тобі зараз відправляю – про нього взагалі не знатиме ніхто ніколи. Прийом, I love you, бл**ь, у будь-якому варіанті».
Відрізані Вуха та Полонені як «Подарунки» для ФСБ: Свідчення Жаху
Бійці Третього армійського корпусу Сил оборони України, які ведуть запеклі бої проти підрозділів 20-ї армії РФ на Лиманському напрямку, поділилися з «Схемами» своїми спостереженнями про противника.
«Їх можна вважати елітою, чи радше вони себе вважають елітою. Якщо мені пам’ять не зраджує, 20-та армія – це 40 тисяч військовослужбовців. Відколи підрозділ Третьої штурмової бригади змінив місце бойових дій з Авдіївки на Борівський напрямок, вони і є нашим основним противником по теперішній час», – розповідає Іван Старостенко, позивний «Кіпіш», командир 1-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр Третього армійського корпусу.
Журналісти «Схем» попросили Івана Старостенка прослухати одне з голосових повідомлень Дємурчієва, в якому генерал, ймовірно, коментує дії бійців 3-ої окремої штурмової бригади ЗСУ:
«У**ярили десь два ешелони снарядів. Якби ти бачив по відео цей опорник (опорний пункт – ред.), бл**ь, Франція менше трималася, бл**ь, у «Велику вітчизняну війну», ніж цей опорник. Там немає живого місця. Там навіть, бл**ь, від дерев гілок немає. Там усе викорчувано. Все горить. А «укропи» виходять з окопу і гасять, бл**ь, і яєчню смажать на багатті. Уявляєш, бл**ь? Треба Зеленському листа написати, щоб Героя України дав їм, бл**ь. Ми о**єваємо, що там відбувається. І трупів лежить наших, бл**ь, біля цього опорника, п***ець».
Дємурчієв жаліється на стійкість українських бійців
відео Радіо Свобода
No media source currently available
0:00 0:00:35
«Це сказано саме про нашу бригаду. Ця розмова в них була щодо позиції «Павлоград», яка безпосередньо входила у зону відповідальності 1-го механізованого батальйону. Західніше населеного пункту Нововодяне та північніше населеного пункту Макіївка. Мене тоді, як командира роти, здивувало, що по піхотній позиції літаки скидають КАБи, десь до 10 КАБів було залучено на знищення. Я за світловий день тоді нарахував 78 прильотів ствольної артилерії, 65 – від 120-мм мінометів. А те, що нижче – це 82-мм міномети, АГС, FPV і скиди з «мавіків» – ми навіть не рахували.
Позиція «Павлоград» тримала оборону протягом 2,5-3 місяців. Був такий складний момент, коли чотири військовослужбовці ворога наблизились упритул до позиції «Павлоград», де засоби нашої артилерії вже не могли активно працювати, тому що був ризик уразити наших бійців. І піхота залишилася сам на сам із ворогом, за підтримки дронів. У такий важкий момент, я бачу, як один військовослужбовець, як Рембо, вистрибує на бліндаж, бере кулемет і починає просто вести вогонь по ворогу», – розповів Іван Старостенко.
«Я такого не бачив на війні. Він відбив цю атаку і отримав кульове поранення. Це вже шосте кульове в нього. Боєць проходить довготривале лікування – і знову повертається в стрій. Це якщо можна виділити якусь таку романтичну, героїчну історію бійця. А в цілому – це повністю заслуга піхоти. Дійсно, він (Дємурчієв в голосовому – ред.) вказує на кількість трупів – їх була величезна кількість. Тому що, наприклад, були дні, коли наш батальйон знищував 260 військовослужбовців за добу», – додав Старостенко.
Журналісти дали прослухати військовому ще одне голосове повідомлення російського генерала.
Дємурчієв звертається до Олега Сєнькова, генерал-майора, ексначальника штабу 20-ї армії ЗС РФ
«Він (він – Олег Мітяєв, тоді – командувач 20-ї армії ЗС РФ – ред.) мені каже: «Бл**ь, 48 годин – не візьмеш хребет – я тебе не бачу в армії, пиши рапорт, якщо не напишеш рапорт, то я тебе приберу з ганьбою». Бл*, з якою ганьбою він мене може прибрати? Довб***б. Рапорт, звичайно, я не писатиму, я що – мавпа? Але мені щось неприємно якось, бл**ь. А йти не можемо, тому що, с*ка, як завжди причина – FPV та дрони».
«Хребет – це скоріше за все, висота, яка з західної сторони йде над річкою Жеребець, в районі Нововодяного Донецької області. Противник тоді активно штурмував цю висоту, йому потрібно було її взяти. Тактика застосування їхніх сил була досить проста – це активне ураження вогневими засобами даної ділянки, яку вони мають намір штурмувати. Потім тиша – і резерви противника починають штурмові дії. Чому це призвело до такої агонії в їхніх голосових повідомленнях, до таких великих втрат – тому що на той момент в 3-й штурмовій бригаді була, в першу чергу, активна компонента БПЛА, на дуже високому рівні. Ми робили все для того, щоб наш особовий склад не вступав у контактні бої із ворогом», – сказав Іван Старостенко.
Що ж насправді відбувалося на тих ділянках фронту, де діяли підрозділи під командуванням Дємурчієва?
Аналіз комунікацій генерала свідчить про те, що жорстокість в армії РФ не тільки толерується, але й заохочується. Це стосується не тільки ставлення до противника. Наприклад, Дємурчієв схвально реагує на відео «допиту» розіп’ятого живого мишеняти. Це відео йому надіслав інший російський командир – Михайло Кособоков, командувач 49-ї загальновійськової армії Південного військового округу РФ.
Від жорстокого поводження з тваринами, яке для них є формою розваги, до найтяжчих воєнних злочинів. У переписках Дємурчієва знайдено численні свідчення про це.
Ось фото відрізаних людських вух, підвішених на шнурку. Цей жахливий «трофей» генерал розсилав як своїм армійським товаришам, так і дружині.
Переписка Дємурчієва (нік – «Воин») з дружиною – Олександрою Дємурчієвою (нік – «Кошка МТС»)
Воин: Настрій піднявся!
Кошка Мтс: Я думала це байки з часів Чечні
Виявляється, правда
А що потім з ними робити?
Воин: Зберу гірлянду та подарую
Кошка Мтс: Як свинячі вуха до пива
Воин: Ага
Дружина генерала, здавалося, сприйняла це як своєрідний «чорний гумор», згадуючи «байки часів Чечні». Однак, інший співрозмовник генерала, на той час начальник штабу, перший заступник командувача 36-ї армії, генерал-майор Ігор Тімофєєв, впізнав у цьому знайому практику.
Переписка Дємурчієва («Воин») з Ігорем Тімофєєвим – генерал-майором, начштабу, першим заступником командувача 36-ї армії ЗС РФ («Тимофеев2»)
Воин: Без своїх втрат
Розвідники в**бали всіх.
Тимофеев2: 👏👏👏👏👏👏👏👏👏
Воин: 4 полонених.
Тимофеев2: Вуха не чіпали?
Як у дитинстві?
Воин: Німці у контратаку пішли, с*ки, опорник відбиватимуть. Це добре. Усіх вб’ю
(Надсилає в чат фото відрізаних вух)
Недавні
Нічого не змінюється. Тільки час, і ми старіємо
Сохнуть
Тимофеев2: БЕРЕЖИ СЕБЕ!
Вочевидь, Тімофєєв називає «дитинством» часи воєн Росії проти Чечні, адже і Дємурчієв, і Тімофєєв брали в них участь. Численні міжнародні організації документували факти позасудових страт, катувань та каліцтв, зокрема відрізання вух, під час російського вторгнення до Чечні.
Про подібні випадки катувань, до яких вдаються російські військові після початку повномасштабного вторгнення в Україну, «Схеми» вже розповідали у своїх попередніх розслідуваннях. Зокрема, у вересні 2022 року журналісти опублікували матеріал, де у перехопленій СБУ розмові російський військовий Станіслав Шматов розповідав батькові, що українському полоненому в районі Борової на Харківщині відрізали вухо, бо «він не хотів говорити».
💥 Думка редакції Бомба Новини:
Викриття через переписку генерала Романа Дємурчієва – це не просто черговий скандал, це тривожний дзвін для всього світу. Цифри, які ми бачимо – 40 тисяч особового складу 20-ї армії, 260 знищених ворогів за добу, 78 прильотів артилерії – свідчать про колосальні масштаби конфлікту. Але ще страшніші свідчення – це відрізані вуха, жорстокі тортури, цинічне ставлення до людського життя, навіть до життя тварин. Це не армія – це банда мародерів та вбивць, яка прикривається державними прапорами. Те, що Дємурчієв, генерал-майор, говорить про своїх командирів як про «їб**н, тупих, с*к», і про колег як про «під***сів» і «боягузів», свідчить про повний колапс військової дисципліни та моралі в російській армії. Це означає, що їхня стратегія, яку вони намагаються реалізувати на полі бою, базується не на професіоналізмі, а на жорстокості та безнадійності. Наша перемога – це не тільки військове завдання, це моральний обов’язок перед людством, яке не повинно терпіти таке зло. Ми повинні документувати кожен злочин, кожен вияв цієї нелюдської сутності, щоб жоден з винних не уникнув покарання.
Оригінал статті: www.radiosvoboda.org