Фото: ФБ Олег Саакян
Курська операція ЗСУ стала справжньою несподіванкою не лише для росіян, але й для західних партнерів України. У сприйнятті цієї події вони пройшли шлях від шоку до «вау-ефекта». Зараз вони на стадії підтримки Києва, але все ще обережні. Про особливості сприймання Заходом наступу на Курщину Коротко про розповів експерт-міжнародник Олег Саакян.
На Заході очікують, куди приведе ситуація
– Як ви розцінюєте реакцію Заходу та світу на Курську операцію – чи не надто вони обережні?
– Спочатку було нерозуміння ситуації і була пауза фактично в дві доби, оскільки не було жодного факту, а жодні західні медіа не звикли працювати в умовах, де немає ніякої конкретики. І це забезпечення інформаційної тиші з українського боку і істерика з боку Росії зіграли для інформаційного прикриття української операції.
Далі у Заходу був «вау-ефект», і ми побачили позитивні реляції від наших партнерів. Мовляв, Україна нарешті досягла успіху на фоні того, що весь 2024-й росіяни продавлювали наш фронт.
Потім, десь після п’ятого дня наступу, почалося осмислення ситуації Заходом, там почали замислюватися і ставити питання стосовно подальших планів України і потенційної точки фіксації цього успіху, ризиків, які можуть бути. Але загалом ми побачили, що реакція Заходу є абсолютно здоровою і позитивною для України. Не було жодних спекуляцій або дискредитацій з боку західних медіа та військово-політичного керівництва наших країн-партнерів. Крім того, ми можемо констатувати, що не тільки друзі Путіна на Заході та Глобальному Півдні, але й навіть найближчі союзники Росії, а-ля Північна Корея, Іран, Нігер, Малі – ніхто з них навіть на словах не виказав підтримки Росії.
– Складається таке враження, що наші західні партнери чогось очікують. Оцінку дали, але все одно чогось чекають. Чого?
– Вони очікують ясності того, куди ця ситуація приведе і на якому етапі Україна буде фіксувати її результати. Поки немає якоїсь визначеності, вони можуть лише спостерігати.
– Але водночас у союзників на Заході також є деякий скепсис стосовно цієї операції. Агентство Bloomberg пише, мовляв, маловірогідно, що українські війська зможуть утримати російську територію.
– Таку точку зору виказують ті ж аналітики і експерти, які взагалі не очікували українського наступу в Курську, а говорили про те, що Російська федерація невпинно продавлює наш фронт, і нам через це прийдеться погодитись на переговори з Москвою. І що Україна вже не зможе нічим здивувати. Тому на такі прогнози не варто звертати уваги як на факт, але їх не потрібно ігнорувати, з погляду публічного порядку денного, який формується на Заході, і питань, на які Україні доведеться відповідати. Очевидно, що цей скепсис пов’язаний з нерозумінням того, які подальші будуть плани України.
І поки що це «нерозуміння», очевидно, свідомо підтримується українським військово-політичним керівництвом. Але в певний момент нам потрібно буде дати союзникам фактаж, інформацію, для того щоб підтримати інформаційний супровід української воєнної операції в міжнародних медіа.
Росія зараз діє на «надриві», і в цьому є дилема для Путіна
– Нинішня реакція наших партнерів все-таки схожа на якісь напівміри. Наприклад, британці підтримують нашу операцію, але не дозволили використовувати їхні далекобійні ракети в Росії. Чому?
– Насправді тут немає нічого нового. Зрозуміло, чому українське суспільство очікує цього дозволу, але водночас треба розуміти, що прямого зв’язку між операцією на Курщині і дозволу бити по Росії – просто не існує. Ця операція проводиться не для цього, і вона не є жодним чином головним аргументом на користь того, аби дозволити бити глибше по Росії. Ця операція проводиться виключно для відтягування російських сил з самих гарячих ділянок фронту.
– До нас нещодавно приїжджали два американські сенатори Ліндсі Грем і Річард Блументаль, і вони закликали Білий дім послабити обмеження на використання далекобійної зброї. Це можливо очікувати від Сполучених Штатів найближчим часом?
– Можливо, але залежить виключно від позиції Білого дому і Байдена, який має “визріти” до цього рішення. Поки що вони не готові, але в певний момент дозвіл буде надано. Зараз найближче до цього Франція.
– Байден сказав, що Курський наступ створює для Путіна велику дилему. Що він мав на увазі?
– Найімовірніше, він мав на увазі «розтяжку», яка виникає для Путіна між внутрішньополітичними і воєнними інтересами. Розтягування операції вглиб російської території і виклики для стійкості російської держави у разі нової мобілізації – все це може підірвати систему. Тому він в «розтяжці», коли рівень ескалації війни виходить за рамки очікуваного Росією і за межі її ресурсів. Зараз мобілізаційні потреби Москви лише на третину закриваються контрактниками. Інші – це мобілізовані і строковики. Така ж ситуація з технікою – Росія вигрібає ті ж БТРи з усіх закутків, навіть з Білорусі. Тобто Росія зараз діє на «надриві», і в цьому і є дилема для Путіна.
Україна вчергове доводить, що ніяких «червоних ліній» в Росії не існує. Фото: REUTERS
В авангарді західної рішучості знаходяться виключно дії України
– Операція в Курській області – це черговий перетин «червоних ліній» Кремля. Як це сприймають наші партнери на Заході?
– Ці так звані червоні лінії на повірку не існують ніде, окрім в галюцинації проросійських західних експертів і частини політикуму. Що вчергове Україна і демонструє. Не стали «червоними лініями» ні удари по Криму, ні рейди російських добровольців на Білгородщину. Тому їх взагалі – як поняття – не існує. Росія веде тотальну війну. І розуміє лише тоді, коли її також б’ють навідмаш, без всяких «червоних ліній». Путінська Росія розуміє лише мову сили, і саме цей меседж Україна доносить світу. Не можна боронитися від злочинця, боячись його поранити.
– Так, може, Захід нарешті також перестане лякатися Росії, як він досі переймається її страшилками?
– Захід перестає боятися поетапно, але це швидко не відбувається. І кожне таке підняття ставок з боку України проходить всі фази сприйняття: від заперечення до прийняття нашої точки зору. Спочатку від операції на Курщині у Заходу був шок, а тепер вони сприймають це як даність.
Тому зараз очевидно, що в авангарді західної рішучості знаходяться виключно дії України і постійна потреба ризикувати, ідучи на крок попереду Заходу і демонструючи їм, що як би це не було страшно, але боятися Росії не варто. Так трапилося, що найбільш дефіцитний ресурс на Європейському континенті і на Заході нині – це рішучість. І виказувати її вміють лише українці.
Китай та Індія не поспішають підтримувати Путіна
– Китай відреагував на події в Курській області закликом до деескалації і завершення бойових дій. Тобто, щоб Україна вивела війська. Знову Пекін працює на інтереси Росії?
– Ні, навпаки, це фактично знущання над Росією. Ми бачимо, що жодна країна в світі не підтримала Росію в її інтерпретації подій в Курській області. Так і Китай зробив чергову і нічого не значущу заяву про деескалацію, яка нічим не відрізняється від того, що вони говорили раніше. Вони просто повторили: «всі сторони», «деескалація», «нерозширення зони бойових дій», «незнищення інфраструктури», «недопущення страждань людей» тощо. Нічого нового. Іншими словами це означає що Курська операція України, в розумінні китайців, нічим не відрізняється для них від Харківської операції росіян. І цим Китай показав, що він не притримується російської інтерпретації подій. Вони – «над сутичкою». Хоча приховано Китай допомагає Росії не програти цю війну, але в публічному полі Пекін не став на сторону Москви, а навіть послабив її. Бо значна кількість країн, які орієнтуються на Китай, також промовчали і не сказали нічого на користь Росії.
– Десь через тиждень очікується візит в Україну індійського прем’єра Нарендри Моді, у якого, ми знаємо, дружні відносини з Путіним. Як Індія загалом може відреагувати на цю ситуацію?
– Ніяк, загальними фразами. Індія знаходиться в ситуації дійсної нейтральності і при цьому займає позицію взаємовключеності в процеси Заходу, Росії. Вона на всіх напрямках намагається відігравати свою конструктивну роль. Співпраця України з Індією буде відбуватися в торговій і економічній сферах.
– Загалом на інформаційному напрямку в світі хто зараз перемагає в контексті Курської операції – Україна чи Росія?
– Перший раунд – як на полі бою, так і на інформаційному фронті – залишається за Україною. Але вже розпочався другий раунд, коли Росія оговталася, її пропагандистська машина отримала нові “темники”. А Україна зараз стоїть перед дилемою фіксації успіхів.
– А які “темники” отримали російські пропагандисти?
– Максимально зменшувати емоційність ситуації і рівень загроз від української армії. Применшувати її досягнення в Росії. Наводити тотальну невизначеність ситуації – фронту немає, діють лише окремі українські групи. Акцент уваги на вигаданих перемогах і ігнорування картини в цілому. Максимальне замовчування занятих ЗСУ населених пунктів і картинка начебто взаємодопомоги росіян мешканцям Курщини.
Источник: kp.ua