Сьогодні, 7 лютого, Сенат США має голосувати за законопроєкт про пакет міжнародної допомоги США та міграційну реформу, який передбачає допомогу Україні на $60 млрд (у тому числі $50,2 млрд військової підтримки). Але, навіть у випадку успішного голосування існує великий ризик, що законопроєкт не пройде Палату представників. Які це несе ризики для оборони України та можливостей Сил оборони?
Головні матеріали Forbes Ukraine у email-розсилці. Раз на тиждень на вашій пошті.
Дякуємо за підписку Підписатися
США – найбільший донор з військової підтримки України у війні з Росією. За даними Кíльського університету, за перші два роки великої війни США надали $43,9 млрд військової допомоги (фінансової підтримки – $25 млрд). Восени 2023-го подальша підтримка США опинилася під загрозою. Сенат відхилив комплексний пакет Білого дому щодо військової допомоги Ізраїлю та Україні (в тому числі допомогу країнам Індо-Тихоокеанського регіону, включаючи Тайвань) на суму $106 млрд.
Після кількох місяців перемовин Сенат США дійшов згоди по Україні, опублікувавши 4 лютого новий законопроєкт з військовою підтримкою України на $50,2 млрд. Сьогодні, 7 лютого, сенатори мають за нього голосувати. Але Майк Джонсон, спікер Палати представників, проти цієї угоди. Він наполягає на окремому законопроєкті про допомогу Ізраїлю без грошей для України (Джо Байден пообіцяв накласти вето у разі його прийняття). Більшість західних оглядачів оцінюють ситуацію з допомогою США як доволі песимістичну.
Forbes Ukraine поговорив зі старшим аналітиком фонду «Повернись живим» Миколою Бєлєсковим про те, які ризики це несе для подальшої оборони України та ЗСУ.
4 лютого здавалося, що сенатори-республіканці та демократи таки дійшли згоди щодо допомоги Україні. Що могло трапитися за ці три дні, щоб почали ширитися думки – Сенат таки не проголосує цей пакет допомоги?
Республіканська партія США розкололася на дві групи. Одна вважає, що допомога Україні важлива. Інша маскує своє небажання або не пріоритетну для них Україну під різні умови. Як от покращення міграційного законодавства, надання їм стратегії ведення війни в Україні. Між ними немає згоди. Зараз вони маневрують.
Якщо будь-який законопроєкт (разом із міграційним питанням чи без) Сенат схвалить двопартійно і підтримають хоча б 20 республіканців, його так чи інакше має розглянути Палата представників. Тоді відповідальність буде на Палаті представників, на республіканцях, на спікерові палати, на тій фракції, яка маскує своє небажання допомагати Україні. Вони побоюються Дональда Трампа, який чітко демонструє, що не хоче прийняття цієї пакетної угоди.
Зараз вирішується, що взагалі буде прийнято в Сенаті. Тому що розглядається можливість винести на голосування допомогу Україні без привʼязки до міграційної проблеми.
Частина республіканців, яка маскується та насправді проти допомоги Україні, розуміє комплексно, чого це вартуватиме і Україні, і США, і світу?
Їх це не цікавить. В їхній системі координат це не пріоритет. Їхні виборці не генерують такого тиску. Там є проблема міграції з Мексики, робочі місця, можливо, Китай, але й він під питанням.
Вони не сприймають світ у контексті війни в Україні. Такої проблематики в них немає. Це проблема. Вони не відчувають жодної необхідності та потреби щось робити з точки зору цінностей чи страху перед своїми виборцями.
Наразі вони викручують руки та говорять – дайте нам ще реформу міграційної політики. Потім навпаки казатимуть – для чого Байдену реформа міграційної політики. Він же й так може її робити, для чого було кілька місяців витрачати на підготовку цього законопроєкту.
Основна проблема в асиметрії. Для частини республіканської партії допомога Україні важлива з точки зору цінностей та геополітики. У іншої частини інші пріоритети. Той же спікер Палати представників та республіканець Майк Джонсон жодного разу не голосував за підтримку України.
Чому у Майка Джонсона антиукраїнські настрої?
Джонсон лавіює як може. На нього тиснуть класичні республіканці. На цьому фоні він робить заяви на кшталт – якщо це буде пакетна допомога, можливо й проголосуємо, та про те, що вони не можуть дозволити Путіну отримати карт-бланш.
По факту він поводитися зовсім по-іншому, тому що боїться Трампа і крила Республіканської партії, за яким стоїть експрезидент. На жаль, Трамп після всіх праймеріз почувається набагато певніше. Проти нього є судові позови, але питання, чи встигнуть винести вирок до виборів.
Ми потрапили в perfect storm. Опинились фактично заручниками: нашу проблематику використовують в інтересах внутрішньої політики.
Прикриваються міграційною проблемою, але й оперують темою – дайте нам кращу стратегію для України в українсько-російській війні. Розуміючи при цьому, якою б не була стратегія, за рік якихось радикальних змін не буде. Навіть якщо зараз виділити Україні фінансування.
Вони розуміють, що Байден їм нічого не дасть, і під розповіді про кращу стратегію ставлять під питання нашу здатність далі вести оборону. Це дуже сумно.
Спікер Палати представників та республіканець Майк Джонсон жодного разу не голосував за підтримку України. Фото Getty Images
$50,2 млрд військової допомоги для України, яка передбачена законопроєктом Сенату, це багато чи мало? Якщо законодавці США її не проголосують, наскільки це серйозна проблема для України і для ЗСУ в питанні постачання та закупівлі зброї, в тому числі американської?
Це серйозна проблема. США за два роки надали нам на $43,9 млрд військової допомоги, а тут $50 млрд. По-перше, є певні військові спроможності, які, наприклад, ЄС нам просто не зможе дати. Або ж дати в дуже малій кількості. Перш за все, це протиповітряна, протиракетна оборона. Основні спроможності надаються США.
В Європі насправді не так багато країн, які мають системи Patriot. Чи погодиться, наприклад, Німеччина або Нідерланди віддати нам свої перехоплювачі, якщо не буде американського фінансування та відповідно американських перехоплювачів.
З артилерійськими боєприпасами така ж проблема. У США є спроможності їх виробляти більше, ніж зараз виробляє Європа на місяць. Навіть якщо Європа віддаватиме нам всі до останнього боєприпаси, які вона має, цього недостатньо. ЗСУ треба в місяць хоча б 60 000 боєприпасів.
Без США нам важко буде мати ці 60 000 боєприпасів як мінімум. Стоятиме питання триматися до моменту, коли ЄС почне більше їх виробляти. Це умовно через рік буде по контрактах, які вже є.
У нас буде страшний період вразливості у другій половині 2024 року.
Що нам робити в цей час, щоб протриматися цей рік?
Легких варіантів немає. Вибирати, на яку повітряну ціль випускати перехоплювачі, які у нас залишилися, а на яку ні. Ще більше заощаджувати артилерійські боєприпаси. Будувати різні загородження, обладнувати позиції, ставити мінні загородження.
Ця проблема може бути вирішена до президентських виборів у США?
Питання України вони обговорюють вже пів року. Що може змінитися через два-три місяці, щоб змусити скептиків з Конгресу змінити свою позицію? Не бачу таких умов. Навпаки, в умовах виборів вони робитимуть все, щоб відповідати бажанням Трампа. А він чітко дав зрозуміти, що не хоче зараз міграційної реформи.
Будемо відверті, серед республіканців є частина скептиків, які не вважають потрібним витрачати ці кошти на оборону України. Це стійка тенденція, і опитування серед респондентів республіканської партії показують, що бажання підтримувати Україну зменшується.
Якби республіканці дійсно хотіли вирішити поставлені ними умови, зараз є можливість. У тому числі зарахувати собі в актив реформу міграційної політики, яку вони не провернуть в іншому випадку. Тому що вже тоді демократи не будуть за це голосувати. Все просто – допомагайте Україні та отримаєте як бонус реформу міграційної політики. Але їх насправді це не цікавить. Це наші реалії.
Які у нас є варіанти з підтримкою, якщо дивитися в контексті «виграє Байден» та «виграє Трамп» на президентських виборах у США в поточному році?
У США відбудуться не лише президентські вибори. Але й голова держави там все не вирішує. Хто буде в Білому домі – ключове питання. Але і Білий дім сам по собі нічого не вирішує. Також питання – хто зможе зберегти в Сенаті хоча б невелику більшість.
Якщо Байден продовжить сидіти у президентському кріслі та збережеться чинний склад Конгресу, будуть нам обструкції допомоги робити. Якщо ж оберуть Трампа та залишиться чинний Конгрес – питання, що ми зможемо зробити, щоб хоча б через Конгрес.
Персональна антипатія Трампа до України нікуди не зникла. Фото Getty Images
Дехто вважає, що позиція республіканської партії підв’язана виключно під вибори: виграє їхній кандидат, тоді все зміниться. Наводять приклад, що нам за першої каденції Трампа надали летальну зброю. Не розумію цього оптимізму.
Персональна антипатія Трампа до України нікуди не зникла. Він має зуб на нас за 2016-й, 2019 рік. Хоча й сам собі зробив проблеми, потрібно перевіряти, кого ти наймаєш своїм політтехнологом.
У його порядку денному стоять інші питання, у нього інша філософія та сприйняття. Що змусить його змінитися після можливого обрання президентом США і у відношенні до України, і на рівні його світосприйняття і пріоритетності проблем.
Сенат США 7 квітня 2022 року ухвалив закон, що дозволив президенту Джо Байдену використовувати ленд-ліз для прискорення надання військової техніки та інших постачань до України під час повномасштабного вторгнення російських військ. Ми ж можемо скористатися ним зараз? Чому тоді так переживаємо за пряму допомогу з бюджету США?
Які б не були форми допомоги, хтось за неї повинен платити. Ленд-ліз не передбачає, що нам все надаватимуть безплатно. Треба буде це якось фінансувати. Ця адміністрація США вибрала шлях, коли щоразу Конгрес фінансує надання допомоги. Воно йде на закупівлю нового озброєння, на заміну того, що вже передали.
Пільговий ленд-ліз також треба буде потім якось компенсувати. Тобто, це не інструмент, який знімає наші обмеження. Все одно буде питання, хто фінансує ту чи іншу ініціативу.
Яким може бути план «Б» для України?
ЄС схвалив нам €50 млрд, але питання, коли вони дадуть ефект. Європі теж треба час, вони більше «розкачаються» у 2025 році.
Потрібно ставати в глуху оборону. Обирати, що збиваємо, що ні. На що бережемо перехоплювачі. Будувати нові оборонні рубежі, мінувати їх. Буде все важче тримати лінію фронту такою, якою вона є зараз.
Не знаю, чи там достатньо буде виключно FPV-дронів. Не хотів би перевіряти на практиці, чи вистачатиме нам дронів різних модифікацій чи все-таки потрібна артилерія.
США надали $43,9 млрд військової допомоги (фінансової підтримки – $25 млрд). Восени 2023-го подальша підтримка США опинилася під загрозою. Фото Getty Images
Якби США нам погодило цей пакет військової допомоги, яка техніка нам першочергово потрібна для переходу з позиційної війни на наступальну?
Зараз взагалі не йде мова про перехід до наступу. Нам хоча б утримати ту лінію фронту, яка є. Добре, якщо це відбудеться хоча б у 2025 році. 2024-й – рік оборони. І це найкращий сценарій на суші.
Нам треба перехоплювачі до NASAMS та Patriot, ракетно-артилерійське озброєння. Озброєння до гаубиць, оперативних систем залпового вогню. Номенклатура та ж сама. Це спроможності, без яких реалізовувати нинішню стратегію про утримання поточної статичної лінії фронту буде дуже важко. Недарма представники адміністрації Байдена на цьому наголошували в січні декілька разів.
Є думка, що нам потрібно тісніше налагодити стосунки з Норвегією. Контекст – країна має фінансові ресурси, якими ми могли б скористатися за відсутності допомоги від США. Що ви думаєте про таку можливу стратегію?
Якщо контекст стосується найбільшого у світі стабілізаційного (резервного) фонду Норвегії, то у кожного з таких фондів є статут. Там прописано, на що ці кошти можна використовувати. Це не значить, що вони можуть ними розкидатися.
По Норвегії можуть бути обмеження. Як от інвестувати в проєкти для отримання прибутку. Скоріше за все, у статуті їхнього фонду немає тези про те, що кошти можна комусь передавати безплатно або ж під відсотки. У кращому випадку, вони можуть піти на замовлення зброї тій же Kongsberg Gruppen, яка є виробником NASAMS.
Але навіть якщо зараз норвезьку компанію залити норвезькими грошима, вона не почне виробляти за рік більше зброї. Виробники завʼязані на своїх підрядників, а ті – на своїх. Для розуміння, під виробництво одного NASAMS зав’язані до 1000 підрядників.