Путін та Сі Цзіньпін
Країни Центральної Азії – Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан та Киргизстан – активно диверсифікують свої арсенали, а головним конкурентом Москви на цьому полі стає Китай.
Росія поступово втрачає монополію на постачання озброєнь країнам регіону, яку утримувала від радянських часів.
Пекін уже постачає державам Центральної Азії бойові безпілотники, винищувачі, транспортні літаки, бронетехніку та системи протиповітряної оборони. Крім того, Китай бере участь у фінансуванні прикордонної інфраструктури.
Узбекистан використовує китайські системи ППО FD-2000, а раніше закуповував ударні безпілотники. У липні-серпні 2026 року з’явилася інформація про можливе отримання Ташкентом чотирьох винищувачів J-10CE, а також потенційну угоду ще на 20 літаків. Хоча офіційного підтвердження цих даних немає.
Казахстан, попри членство в Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) та тісні військові зв’язки з Росією, використовує китайські безпілотники Wing Loong і військово-транспортні літаки Y-8F-200.
Туркменістан тривалий час закуповує китайські системи ППО, зокрема HQ-9 і HQ-12, а також безпілотники.
Таджикистан отримує від Китаю бронетехніку, мінометні системи та стрілецьку зброю. Також Пекін бере участь у розвитку безпекової інфраструктури вздовж таджицько-афганського кордону.
Китайська присутність у регіоні є важливою не лише через обсяги проданої зброї. Закупівля систем ППО чи винищувачів формує довгострокову залежність від постачальника, адже країнам потрібні ракети, запчастини, програмне забезпечення, модернізація та підготовка персоналу.
Цей процес відбувається на тлі суттєвого скорочення російського експорту озброєнь. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), у 2021–2025 роках він зменшився на 64% порівняно з 2016–2020 роками, а частка Росії у світовому експорті зброї скоротилася з 21% до 6,8%.
Водночас Москва поки не втратила свого впливу. Значна частина арсеналів країн регіону досі складається із радянського або російського озброєння, а Казахстан, Киргизстан і Таджикистан залишаються членами ОДКБ.
Однак головна зміна вже очевидна: країни Центральної Азії більше не хочуть залежати від одного постачальника зброї. Росія втрачає не весь ринок, а передусім свою колишню монополію, тоді як Китай дедалі активніше закріплюється у військовій сфері регіону.
Source: tsn.ua