Від 5,6 млн до 6,7 млн українців залишаються за кордоном, свідчить дослідження Центру економічної стратегії (ЦЕС). Це люди з різною освітою, професійними навичками та добробутом, але дві третини з них хотіли б повернутись до України. В яких країнах знайшли прихисток українські біженці та як їхнє (не) повернення може вплинути на Україну? Forbes вибрав ключові висновки звіту ЦЕС.
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
Близько 6 млн українців досі перебувають за кордоном через російське вторгнення. Залишитись там назовсім можуть від 1,3 млн до 3,3 млн залежно від оптимістичного чи песимістичного сценарію. Про це йдеться в дослідженні Центру економічної стратегії (ЦЕС), яке ґрунтується на даних двох хвиль соціологічних опитувань, проведених дослідницькою агенцією Info Sapiens у листопаді–грудні 2022-го та квітні–травні 2023 року.
Неповернення українців суттєво впливатиме на українську економіку, яка може втрачати від 2,7% до 6,9% ВВП щорічно, зазначають автори звіту. Більшість вимушених переселенців знайшли місце у Польщі та Німеччині. Поїхали з України здебільшого жінки у віці 35–49 років та діти.
Хто ці люди та чи планують вони повертатись? Головні тези з дослідження ЦЕС.
Скільки українців виїхало і куди
Станом на кінець червня 2023 року за кордоном через війну перебувають 5,6–6,7 млн українців, з них близько 1,3 млн – на території Росії. Значну кількість людей росіяни вивозили насильно.
З травня 2022 року до України почали повертатися більше людей, ніж виїжджають, але ця тенденція тривала до серпня включно. Восени 2022-го, коли Росія розпочала обстріл енергетичної інфраструктури України, кількість тих, хто виїхав за кордон, збільшилась. Але це відносно невеликі цифри, зазначають у ЦЕС.
«У жовтні виїхали та не повернулись 76 000 українців, у листопаді – 84 000, а в грудні – 55 000», – ідеться в дослідженні. У новому році взимку ця тенденція посилилась: у січні різниця на користь виїздів зросла до 140 000, а в лютому їх було 120 000.
У порівнянні з кінцем 2022-го наприкінці червня за кордоном через війну було на 0,3–0,5 млн українців більше.
З часом на перше місце за кількістю українських переселенців вийшла Німеччина, обігнавши Польщу. Так, станом на травень 2023 року у цій країні перебувало близько 1,1 млн українців, у Польщі – 990 000. Далі йдуть Чехія (340 000), Іспанія (178 000), Італія (158 000) та Болгарія (157 000).
За межами Європи найбільше українців прийняли США та Канада: у США близько 280 000, у Канаді – близько 234 500.
Хто саме покинув Україну
У листопаді 2022-го понад половину українських біженців складали діти (52%). Близько 14% від усіх біженців – діти до пʼяти років, приблизно стільки ж дітей 6–9 років та 10–13 років. Далі йдуть жінки у віці 35–49 років (18%), загалом серед дорослих біженців жінки становлять частку у 83,4%.
З чоловіком чи дружиною за кордон виїхали тільки 17,3% опитаних. Самі виїхали 13,3%, з неповнолітніми дітьми – 59,3%.
Значна частка українських біженців втратила велику частину своїх доходів після початку вторгнення, йдеться в дослідженні. Так, якщо до війни на базові та дорогі речі вистачало 27,8% респондентів, то після вторгнення показник зменшився до 6%. Натомість частка тих, кому вистачало лише на їжу, зросла до 24,6%, що 16,3% більше, ніж до війни.
Під час опитування у травні 2023-го близько 63% українських біженців заявили, що мають вищу або незакінчену вищу освіту. «Це високий показник, зважаючи на те, що в Україні базову вищу освіту мають 29,1% людей у віці 25 років і старше», – наголошують автори дослідження.
24% мали середню спеціальну освіту (найбільше таких серед людей старше 50 років), загальну середню освіту мали 11% опитаних, незакінчену середню – 2%.
Крім цього, ЦЕС провів кластерний аналіз українських біженців і розподілив їх за чотирма категоріями.
Класичні біженці (25% із загальної кількості) – здебільшого жінки середнього віку, більшість із дітьми. Найбільш схильні перебувати в Польщі та Чехії, у великих містах. Люди з цієї групи частіше за інших обирали країну перебування через її географічну близькість до України. Ці люди не дуже адаптовані до життя за кордоном, гірше знають мову країни перебування та рідше мають друзів серед місцевого населення.
Квазітрудові мігранти (29%) – найбільш адаптовані до життя за кордоном, раніше більшість із них бувала за межами України. Порівняно з іншими групами, люди в цій групі частіше знають мову країни перебування на високому рівні. Також вони найбільше схильні працювати за кордоном, найбільше задоволені перебуванням за кордоном та державними послугами, мають там найменше проблем, найбільш позитивно оцінюють ставлення місцевих до українців.
Професіонали (29%) – більш схильні працювати за своєю або суміжною спеціальністю. Люди з цієї групи мають відносно комфортні умови життя у країні перебування: вони отримували більше допомоги, ніж інші групи. Країну перебування обрали через наявність там друзів, знання мови чи хороше ставлення до українців.
Люди із зони бойових дій (16%) – ці біженці не адаптовані до життя за кордоном, але найбільше готові робити кроки для адаптації за кордоном, бо менш визначені щодо повернення до України. Ці люди зазнали найбільше втрат від війни. Найбільш схильні проживати в маленьких містах. До війни більшість із них працювала, найбільше готові робити кроки для пошуку роботи за кордоном.
Чи готові українці повертатися з-за кордону
Повернутись до України, коли «ситуація дозволить це зробити», готові 62% українських біженців, свідчить опитуванням квітня–травня 2023 року. «Це переважно люди поважного віку; проживають в країнах, що межують з Україною; мають близьких членів сім’ї, які перебувають в Україні», – йдеться в дослідженні.
14% біженців планували повернутися упродовж трьох місяців, 6% – не планують повертатись. Серед останніх здебільшого жителі Сходу, що найбільше постраждали від війни.
У порівнянні з листопадом 2022-го у травні 2023 року настрої деяких українських біженців змінилися: 8% більше схиляються до думки не повертатися, 24% схиляються до думки повернутися, але пізніше, ніж планували раніше, 5% планують повертатися раніше, ніж планували, а 3% планують повернутися, хоча раніше відповідали протилежне. Не змінили свої плани 59% українських респондентів.
ЦЕС має три сценарії щодо повернення українців: оптимістичний, середній і песимістичний. За першого сценарію до України повернуться 3 млн біженців, а за кордоном залишаться 1,3 млн, при другому – 2,5 млн і 2,3 млн відповідно, при третьому – 2,1 млн та 3,3 млн.
Неповернення мігрантів може мати великий вплив на демографічну ситуацію України на тривалі роки, навіть після закінчення війни. В разі якщо держава не буде здатна впровадити ефективну політику з повернення мігрантів, на Україну очікує дефіцит робочої сили у 3,1-4,5 млн людей до 2032 року, свідчать попередні оцінки ЦЕС, Центру економічного відновлення та Інституту демографії.
«Кумулятивні економічні втрати за наступні 10 років, згідно з цими розрахунками, можуть складати до $113 млрд. Через низький рівень народжуваності ці втрати буде неможливо компенсувати через природне зростання населення», – йдеться у звіті.