Лео Хейр, щирий послідовник християнства з Техасу, нещодавно приєднався до численних іноземців, яких російська дійсність вводила в оману протягом багатьох років. У 2023 році, розчарувавшись у тому, що він вважав занепадом своєї батьківщини (наприклад, толерантністю до ЛГБТК+), він перевіз свою родину до “імперії” кремлівського лідера Володимира Путіна – суспільства, яке, як він сподівався, втілювало непохитну християнську віру та традиційні сімейні цінності.
Росія надала йому притулок. Яким же було його здивування, коли Лео втратив 66 000 доларів (приблизно 2,8 мільйона гривень) через обман з боку довіреного росіянина, залишивши свою сім’ю без дому, пише оглядач Foreign Policy Крістіан Керіл у своїй статті. Тепер він, як і слід було очікувати, нарікає: “Я купився на пропаганду”.
Історія Лео – це лише найновіший приклад явища, яке існує значно довше і має набагато більший вплив. Протягом століть російські лідери використовували перебільшену уяву мешканців Заходу, які прагнули проектувати власні фантазії на східну імперію. Ця тенденція сягає щонайменше часів Вольтера, який створив образ Росії як толерантної цивілізації, протиставляючи її релігійному фанатизму Франції.
Відео дня
Він вихваляв Катерину Велику за впровадження ідей Просвітництва серед “варварських” народів євразійської глибинки – настільки, що схвалював деякі з її найжорстокіших завоювань, зазначають медіа. “Якби я був молодшим, я б став росіянином”, – захоплювався він одного разу, хоча ніколи насправді не відвідував країну. Катерина, яка розуміла цінність піару, охоче фінансувала його віддалену пропагандистську діяльність.
На певному рівні привабливість “легко зрозуміти”
За словами експертів, Росія нібито має багату культурну спадщину (хоча її закордонні прихильники зазвичай не помічають прихованого шовінізму). Вона водночас є частиною Європи і водночас рішуче відмінна від неї, що створює ауру таємничості та екзотики.
Іноді, здається, в гру вступає прихований расизм: багато росіян мають “європейську зовнішність”, а російське православ’я є впізнаваним християнством, що спонукає мешканців Заходу робити висновки про країну, яких вони ніколи б не застосували до інших авторитарних суспільств Азії чи Близького Сходу.
Якими б не були причини, русофіли схильні бачити те, що вони бажають бачити, і ігнорувати решту. Соціалісти, які відвідали Радянський Союз, не помічали очевидних ознак бідності та терору, визнаючи лише утопічні картини, представлені їм їхніми господарями. Росія, як писав Джордж Бернард Шоу у 1931 році, “відома людьми вражаючої обдарованості та безпрецедентної свободи думки” – через три роки після того, як Сталін розпочав першу хвилю показових процесів.
Провідні ЗМІ демонстрували подібну схильність до таких викривлень. Наприклад, кореспондент New York Times Волтер Дюранті у своїх репортажах із Москви заперечував жахливі наслідки насильницької колективізації та спричинений нею голод в Україні, Казахстані та на півдні Росії, який забрав мільйони життів.
Республіканці з руху MAGA тепер продовжують цю традицію, стверджує Керіл. Коли американська ультраправа активістка Кендіс Оуенс відвідала Росію цієї весни, вона захоплювалася красою російських церков, називаючи їх доказом глибокої християнської побожності країни, хоча з таким же успіхом могла б захоплюватися чудовими соборами України, до якої ставиться з презирством, зауважує автор.
Вона демонстративно зберігала мовчання, коли росіяни через кілька днів після її візиту зруйнували Києво-Печерську лавру – одну з найсвятіших реліквій православного світу. Оуенс, схоже, не усвідомлювала, що путінська Росія переслідує баптистів і Свідків Єгови, водночас підтримуючи агресивний ісламістський режим у Чечні.
Прихильники Росії рідко залишають межі великих міст і майже не спілкуються з пересічними людьми. Інакше вони б дізналися, що росіянам доводиться витрачати значно більшу частку свого доходу на їжу, ніж мешканцям Західної Європи, що рівень розлучень у них надзвичайно високий, і що країна переживає епідемію домашнього насильства – значною мірою через закон, що декриміналізує побиття дружин.
Знову й знову мрійники, які оспівують могутність Росії, ігнорують її очевидні ознаки слабкості, відсталості, корупції та суспільного розпаду.
Не можна просто відкидати такі голоси як ексцентричні: є численні докази того, що вони стали ефективними каналами поширення кремлівських наративів. У 2024 році американська прокуратура звинуватила двох російських агентів у переказі коштів консервативним інфлюенсерам, які поширювали пропутінські погляди.
Однак, у видаванні бажаного за дійсне винні не тільки праві, йдеться в матеріалі. У 2009 році Барак Обама та його команда серйозно помилилися, вважаючи тодішнього президента Росії Дмитра Медведєва уявним “поміркованим” реформатором. Майже одразу стало зрозуміло, що це була чергова кремлівська маніпуляція: Медведєв був лише тимчасовою маріонеткою Путіна. Вічний пошук “розумного росіянина” знову виявився ілюзією.
Загалом, американська політична еліта давно схильна до неправильного трактування Росії – від радянологів епохи холодної війни до Дональда Трампа. Після повномасштабного вторгнення багато експертів спотворили свої оцінки, переоцінивши російські можливості: у 2022 році генерал Марк Міллі повідомив Джо Байдену, що Київ може впасти за 72 години; аналітик Джон Міршаймер наполегливо пророкував швидкий крах України – навіть після того, як стало очевидним, що російська армія була підірвана корупцією, неефективним управлінням та технологічною відсталістю.
“Усі ці експерти, ймовірно, просто піддалися міфу про російську незмірність, могутність і силу – ті самі якості, які так довго переконували Трампа, що саме на Росію варто робити ставку. Ми повинні бути вдячні українцям за те, що вони показали світові, чому цей міф застарів”, – підсумував Керіл.
Інші новини про Росію
Раніше УНІАН повідомляв, що у разі мобілізації Росія зіткнеться з аналогічними викликами, що й Україна. Минулого року в РФ успішно діяла система набору за контрактом, яка дозволила залучити 409 тисяч військовослужбовців. Однак цього року ситуація змінилася.
Крім того, ми також розповідали, що росіяни повертаються до використання готівки, посилюючи тиск на економіку РФ. З початку року обсяг готівки в обігу в Росії збільшився на 1,56 трлн рублів.
Вас також можуть зацікавити такі новини:
- У РФ оголошено в розшук головнокомандувача ЗСУ Драпатого
- Значення таких зустрічей “близьке до нуля”: МЗС про таємні переговори щодо України в Баку
- Путін не відступить і воюватиме до кінця, – The New York Times
Оригінал статті: www.unian.ua