Викрадення шедеврів з пекла війни: Литовські герої рятують мистецтво України від Путіна!
Литва – фортеця української культури?
- Росія
- Україна
Дев’ять місяців після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, литовський музейний куратор Скайстіс Мікуліоніс нарешті побачив можливість евакуювати два нідерландські шедеври з Одеського музею західного та східного мистецтва. Ще до війни Мікуліоніс домовився про виставку цих творів мистецтва у Литві, і він не збирався дозволити війні змінити свої плани. Оскільки Одеса перебувала під регулярними обстрілами, ризикована операція мала ще одну важливу мету: зберегти картини до їх повернення додому. Тож, коли багато українців тікали з країни, Мікуліоніс прямував до лінії фронту, щоб врятувати яскраві, особисті портрети євангелістів Луки та Матвія пензля Франса Галса.
«Тільки ідіоти не бояться, — сказав куратор, — але це просто наш обов’язок — допомогти».
Дев’ять місяців після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, литовський музейний куратор Скайстіс Мікуліоніс нарешті побачив можливість евакуювати два нідерландські шедеври з Одеського музею західного та східного мистецтва. Ще до війни Мікуліоніс домовився про виставку цих творів мистецтва у Литві, і він не збирався дозволити війні змінити свої плани. Оскільки Одеса перебувала під регулярними обстрілами, ризикована операція мала ще одну важливу мету: зберегти картини до їх повернення додому. Тож, коли багато українців тікали з країни, Мікуліоніс прямував до лінії фронту, щоб врятувати яскраві, особисті портрети євангелістів Луки та Матвія пензля Франса Галса.
«Тільки ідіоти не бояться, — сказав куратор, — але це просто наш обов’язок — допомогти».
Двоє добровольців-стрільців перевозять Скайстіса Мікуліоніса та картини з України до Литви на спеціальному музейному транспортному засобі 27 серпня 2024 року. Надано Скайстісом Мікуліонісом/Литовським національним художнім музеєм
З початку війни Литва, невелика балтійська країна, що межує з Білоруссю та російським ексклавом Калінінград, евакуює твори мистецтва з України. Предмети зберігаються у безпечних приміщеннях Литовського національного художнього музею, демонструються громадськості на виставках та, за потреби, реставруються першокласними фахівцями. За даними українського уряду, Росія розграбувала понад 35 000 музейних експонатів і наразі контролює ще 2,1 мільйона на окупованих територіях. Литва, яка має власну історію окупації як імперською Росією, так і Радянським Союзом, також планує протокол безпеки для захисту власного мистецтва на випадок нової агресії.
Евакуація картин Франса Галса стала першою з кількох десятків поїздок, які Мікуліоніс здійснив до України з 2022 року. «Я вже й не пам’ятаю точної кількості», — розповів він Foreign Policy. На сьогоднішній день його зусилля призвели до евакуації понад 1500 творів мистецтва та створення 20 виставок у Литві. Мікуліоніс описує це як спільне підприємство за участю понад 80 литовських музейних працівників та десятків українських мистецтвознавців і професійних брокерів, які працювали на добровільних засадах.
Мікуліоніс несе картину Марії Примаченко у Львівській національній картинній галереї імені Бориса Возницького в Україні 25 серпня 2024 року. Надано Скайстісом Мікуліонісом/Литовським національним художнім музеєм
Навіть без війни переміщення творів мистецтва є суворо регульованим процесом, який вимагає подолання довгої бюрократичної мережі контрактів та страхування. Все починається з угоди між двома установами, за якою йдуть митні дозволи, супровід поліції, страхові угоди та присутність професіоналів з обох сторін у пунктах отримання та здачі.
На території, щодня обстрілюваній, безпека стає ще більшою проблемою. З цієї причини Мікуліоніса супроводжує Стрілецький союз — волонтерська парамілітарна організація, підтримана литовським урядом. Понад 19 000 членів союзу підтримують державні установи в мирний час та тренуються бути готовими на випадок вторгнення. Під час евакуації мистецтва їхнім завданням було супроводжувати Мікуліоніса та твори мистецтва. Для цього вони перевезли спеціальний фургон з пневматичною підвіскою та контролем температури й вологості через три країни.
В Україні, як тільки Мікуліоніс та його команда отримували витвори мистецтва, їх постійно супроводжувала національна поліція до кордону. Митники перевіряли всю документацію та пропускали їх до Польщі, де литовське посольство у Варшаві подбало про те, щоб поїздка могла продовжитися без затримок. Нарешті, на кордоні з Литвою, озброєні стрільці та музейні працівники чекали, щоб супроводжувати колону останні кілька миль до Вільнюса. Там ящики розвантажили в музейних приміщеннях, акліматизували протягом 24 годин та відкрили перед представниками України перед підписанням остаточних документів.
Пожежники перевіряють дах Успенського собору Києво-Печерської лаври після нічної атаки 15 червня. Збудований у 11 столітті історичний собор зазнав значних пошкоджень внаслідок атаки. Паула Бронштейн/Getty Images
У червні російська атака на Київ завдала серйозної шкоди багатовіковому монастирському комплексу Печерської лаври, об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО. Хвилі дронів та ракет забрали життя п’ятьох людей і поцілили в Успенський собор, що, за словами Президента України Володимира Зеленського, є «одним із найсерйозніших злочинів Росії проти християнської культури на сьогодні».
ЮНЕСКО незалежно перевірила пошкодження 540 українських культурних об’єктів, включаючи 155 релігійних та 43 музеї. Однією з жертв перших днів війни став Іванківський районний краєзнавчий музей, де зберігалося понад 20 картин легендарної української художниці Марії Примаченко. Сільська художниця-самоук, Примаченко здобула широке визнання завдяки своїм яскравим народним картинам: Пікассо назвав її «мистецьким дивом», а ЮНЕСКО оголосило 2009 рік роком Примаченко. Коли Іванківський музей було обстріляно, сусіди, як повідомляється, вдерлися до палаючої будівлі та винесли кілька картин до обвалу стелі. Але врятувати їх усі не вдалося.
Майже два роки тому Мікуліоніс отримав завдання, яке він вважає однією зі своїх найважливіших місій: евакуація ще однієї колекції Примаченко. «Вона — один із символів України», — сказав куратор. Спочатку колекція зі 100 картин зберігалася у Запорізькому обласному художньому музеї, поблизу лінії фронту, але на самому початку війни українці перевезли її до Львова. Після огляду литовська команда виявила, що 15 картин були пошкоджені, але ще підлягали реставрації.
Центр реставрації Пранаса Гудінаса, також частина Литовського національного художнього музею, взявся за реставрацію. Експерти центру є одними з найкращих у регіоні, але нетрадиційні матеріали та техніки Примаченко все ж становили виклик. Примаченко використовувала модифіковану акварельну фарбу, відому як гуаш — медіум, який недостатньо вивчений для реставрації. Центр придбав нове обладнання для реставрації, і картини чекають на повернення до свого первісного стану.
Разом з українськими картинами Литва також приймає українських реставраторів. У 2025 році їх було 27, а цього року прибудуть ще десятки. Протягом кількох тижнів стажери проходять інтенсивний курс з найсучасніших технік та обладнання, яке менш доступне в Україні. Наприклад, Інгріда Баджюнєне навчає українських реставраторів роботі із золоченими виробами. «В Україні багато таких об’єктів, але немає людей, які б їх реставрували», — сказала вона. Здобуваючи нові навички, українські реставратори також налагоджують професійні зв’язки та дружбу, і в багатьох випадках продовжують обговорювати техніки та виклики телефоном та електронною поштою.
Вільнюська картинна галерея, один з дев’яти виставкових центрів, якими керує Литовський національний художній музей по всій країні, 18 березня 2026 року. Семюел Вандс для Foreign Policy
Війна в Україні — не перший випадок, коли Мікуліоніс працював над збереженням мистецтва від агресії Путіна. У 2008 році він стрибнув у літак, щоб евакуювати твори Ніко Піросмані з Грузії. У 2020 році, після анексії Криму, але до повномасштабної війни, Литва та Україна співпрацювали над виставкою під назвою «Цивілізації України». Понад 80 артефактів з колекції Національного музею історії України були надіслані для експонування у Литві. Для Мікуліоніса це був крок, щоб нагадати світу про тисячолітню історію регіону, від Бронзової доби до протестів Євромайдану 2013 року. «Коли імперська Росія Путіна почала заперечувати існування української цивілізації, — сказав він, — виставка показала, що на території України існувало багато цивілізацій, і вони дуже давні, з дуже гідною, складною та прекрасною історією».
Литва також має власне мистецтво, про яке варто хвилюватися. У День відновлення державності Литви стрільці привели нових новобранців. Після того, як полковник Лінс Ідзеліс проніс величезний український прапор через Площу Незалежності у Вільнюсі, він сказав Foreign Policy: «Ми живемо поруч із вулканом».
Литва, будучи членом Європейського Союзу та НАТО, залишається готовою до «Дня Х» — гіпотетичного початку російського вторгнення. Литовський уряд пропонує курси цивільної готовності, включаючи семінари з першої допомоги та курси керування дронами для дітей віком від 10 років. Стрілецький союз приєднається до литовської армії у зусиллях із захисту країни у разі вибуху війни.
Стенд на підтримку України на вуличному ринку в Каунасі, другому за величиною місті Литви, 15 березня. Пау Торрес Пахес для Foreign Policy
Навчаючись на досвіді України, литовське Міністерство культури розробило план екстреної евакуації власного мистецтва. Вони побоюються мародерства, подібного до того, що країна пережила в царську та радянську епохи. «Жодної картини не буде; нічого», — сказав Ідзеліс про можливе вторгнення. «[Росіяни] забирають усе».
З понад 250 000 художніх об’єктів, що зберігаються в Литовському національному художньому музеї, 3 000 входять до «діамантового списку» для негайної евакуації. Директор музею Арунас Ґелюнас та експертний комітет мали вирішити, які роботи потраплять до списку. Ґелюнас розповів Foreign Policy, що підготовка цього засекреченого списку була «дуже болісним» процесом, який включав обговорення того, які твори мистецтва будуть найціннішими для майбутніх поколінь литовців.
У вересні 2024 року музейна система провела тренування. О 14:00 Ґелюнас отримав дзвінок від Міністерства культури, який повідомив про початок навчань. Потім він мав зв’язатися з директорами центрів установи по всій країні, які, в свою чергу, повідомили персонал. Мистецтвознавці швидко знайшли роботи з «діамантового списку» і мали від двох до трьох годин, щоб безпечно упакувати їх у ящики, готові до транспортування. Деякі роботи знаходилися на зберіганні, але інші довелося ретельно знімати з виставкових просторів та розфільмовувати. Потім їх перевезли до невказаного місця, звідки, у разі реального конфлікту, їх доставили б до безпечних місць за кордоном. Ґелюнас впевнений у результатах. «Я б сказав, що ми були успішними на 70-80 відсотків», — сказав він Foreign Policy.
Даля Каладінскієне, екскурсовод Вільнюської картинної галереї, яка вивчає українську мову, щоб допомагати відвідувачам з цієї країни, позує поруч з однією з найцінніших картин колекції, «Жрицею» Вінцента Слендзінського, у Вільнюсі 18 березня. Пау Торрес Пахес для Foreign Policy
Два полотна Франса Галса, які пробули два роки в Берліні, повернулися до Вільнюса. У серпні шедеври знову будуть виставлені в Музеї палацу Радзивіллів. Центр Пранаса Гудінаса продовжує ретельно працювати над реставрацією 15 картин Примаченко, тоді як інші залишаються на безпечному зберіганні в приміщеннях Литовського національного художнього музею, принаймні до грудня цього року.
У всій Європі годинник цокає для евакуйованих творів мистецтва. Українське законодавство дозволяє вивезення творів за кордон лише на термін до чотирьох років — принцип, розроблений для виставок чи реставрації, а не для евакуації під час війни. За словами Ольги Сагайдак, експерта з культурної політики України, це пережиток радянського законодавства, який потребує змін. Сагайдак була однією з перших фахівців, які допомогли укласти угоду про евакуацію та відправили українську колекцію до Лувру. До 2024 року, коли стало зрозуміло, що війна триватиме довше, ніж очікувалося, вона була частиною групи експертів, яка рекомендувала дозволити творам мистецтва залишатися за кордоном під час дії воєнного стану. Їхню пропозицію було внесено як законопроєкт до Верховної Ради України цього січня.
Працівники музею відкривають ящики, що містять 100 картин Примаченко, у Центрі Пранаса Гудінаса у Вільнюсі 29 серпня 2024 року. Надано Скайстісом Мікуліонісом/Литовським національним художнім музеєм
Багато перших евакуацій творів мистецтва з України відбулося між 2023 та 2024 роками. Зараз музейні працівники закликають законодавців ухвалити цей новий закон до настання чотирирічного терміну. Сагайдак каже, що серед політиків та директорів музеїв є консенсус, але законодавчий орган зайнятий іншими пріоритетами, пов’язаними з війною. Для Сагайдак та інших виставляння та зберігання спадщини країни по всьому континенту має власну стратегічну цінність. «Йдеться про безпеку, — сказала вона, — але це також частина нашої культурної дипломатії».
Зараз Сагайдак сподівається на голосування до середини липня. Інакше Мікуліоніс та інші європейські куратори, можливо, доведеться готуватися до повернення дорогоцінних творів мистецтва в зону активних бойових дій.
💥 Думка редакції Бомба Новини:
Ця операція з порятунку українського мистецтва — це не просто жест доброї волі, це справжній виклик Путіну та його варварській політиці знищення культури. Литва, як наш братський народ, що знає ціну свободи та пам’ятає часи поневолення, стає щитом для нашої спадщини. Кожна врятована картина, кожна відреставрована ікона — це плювок в обличчя агресору, який намагається стерти нашу ідентичність. Цей приклад показує, що навіть у найтемніші часи мистецтво може стати зброєю, а спільні зусилля народів — нездоланною силою. Ми повинні підтримати цю ініціативу та зробити все можливе, щоб українське мистецтво повернулося додому, коли Росія нарешті буде переможена!
Оригінал статті: foreignpolicy.com