Ексклюзив “Бомба Новини”: Як тоне Путін, остерігайтеся втопленика!
Чому диктатор може піти на відчайдушні кроки, аби втриматися на плаву.
- НАТО
- Росія
- Україна
Війна Росії проти України
Розбір конфлікту через чотири роки.
Надто складні часи для президента Росії Володимира Путіна. Його “спеціальна військова операція”, розпочата проти України у 2022 році з метою встановлення маріонеткового режиму в Києві за кілька днів, триває довше, ніж радянська боротьба проти нацистської Німеччини та вся Перша світова війна. Його війська давно не мають значних успіхів на полі бою; деякі дані навіть свідчать, що російські сили втратили території у квітні та травні. Будь-які здобутки росіян далися надзвичайно високою ціною: минулого місяця Анна Кіст-Батлер, директорка британської розвідки GCHQ, навела нові розвіддані, які свідчать, що втрати російських військових, ймовірно, сягнули майже пів мільйона осіб; різні західні джерела оцінюють загальні російські втрати значно більше ніж у 1 мільйон.
Відносні втрати за показником виснаження ще більш разючі. За деякими даними, Росія зараз втрачає вісім убитими або важко пораненими на кожного втраченого українського солдата. При середніх щомісячних втратах понад 30 000 осіб цього року російська армія ледве справляється з їх заміною новими новобранцями. Щоб заохотити більше чоловіків до служби, їм пропонують бонуси за підписання контракту до 80 000 доларів та списання боргів до 140 000 доларів.
Ті, хто все ж таки йде служити, мало що можуть сподіватися. За словами російських військових блогерів, середня тривалість життя новобранця – від прибуття на навчальний полігон до загибелі в зоні бойових дій – становить від 10 днів до трьох тижнів. Після відправлення на поле бою російські бійці виживають в середньому 20-35 хвилин. Значною мірою це пов’язано з надзвичайними змінами у військових технологіях та тактиці – зокрема, з тим, як дрони стали основними машинами вбивства у цій війні, що має серйозні наслідки для майбутнього бойових дій в інших частинах світу.
Ще більш тривожно для Путіна, що настрій у Росії змінюється. Роками більшість росіян підтримували вторгнення в Україну через невпинну патріотичну пропаганду кремлівських ЗМІ та обмежений вплив війни на повсякденне життя. Однак зараз Україна принесла війну додому, до Росії. Нові українські далекобійні дрони власного виробництва, такі як FP-1, FP-2 та Hornet, виявляються надзвичайно ефективними в завданні ударів по Росії економічно, стратегічно та психологічно. Україна регулярно вражає цілі глибоко в Росії, включно з масованою атакою на Москву в середині червня, яка, ймовірно, вивела з ладу найбільший нафтопереробний завод російської столиці до 2027 року.
Окрім військових об’єктів, таких як аеродроми та ракетні установки, особливу увагу українська кампанія глибоких ударів зосередила на російських нафтопереробних заводах, трубопроводах, енергетичній експортній інфраструктурі та паливних складах. Reuters оцінює, що українські дрони скоротили потужності переробки на 700 000 барелів на день. Російські блогери – фактично остання ланка відносно вільного висловлювання в Росії – обурен, усвідомлюючи, що Росія набагато беззахисніша, ніж кремлівська пропаганда їм розповідала.
Були й інші драматичні атаки. Вранці першого дня Петербурзького міжнародного економічного форуму на початку червня українські дрони атакували нафтовий термінал у місті. Величезні клуби чорного диму були добре видно гостям, що прибували на конференцію. Через три дні, а також 20 червня, дрони вразили Антипінський НПЗ у Тюмені, Західний Сибір, який переробляє близько 160 000 барелів на день. Це більш ніж за 1600 кілометрів від лінії фронту. Об’єкти так далеко, як Владивосток і Сахалін, починають інвестувати в протидроновий захист. Здається, жодне місце в Росії не є безпечним.
Чорний дим здіймається з нафтопереробного заводу російської нафтової компанії “Газпром” на околиці Москви 18 червня. AFP через Getty Images
Росіяни відчувають зростаючий економічний біль. Нові повідомлення про нормування палива та інші дефіцити стають регулярними. У окупованому Криму запаси палива настільки низькі, що влада призупинила продаж населенню; в самій Росії понад половина регіонів почали нормувати продаж палива. Виробництво дизельного палива в країні впало ще на 10 відсотків у травні, і Москва тимчасово заборонила експорт бензину – ймовірно, внаслідок ударів українських НПЗ, які завадили Москві отримати вигоду від високих цін на нафту, спричинених війною США та Ізраїлю проти Ірану.
Українські атаки дронами чинять тиск на і без того напружену війною економіку. Раніше цього року німецька Федеральна розвідка повідомила, що російські військові витрати вже становлять половину всього державного бюджету Росії, що значно більше, ніж публічно визнав Кремль. Томас Нільссон, голова шведської Служби військової розвідки та безпеки, оцінив, що російська економіка “може зіткнутися лише з одним із двох сценаріїв: довгостроковий спад або шок”. Будь-який з них, за його словами, призведе до “фінансової катастрофи”.
Не дивно, що серед невдоволених діяльністю Путіна наростає розбрат. “Всі в люті”, – розповів минулого місяця анонімний топ-бізнесмен з Росії Financial Times. Всі “повністю погоджуються, що це катастрофа”, – додав він. The Guardian наводить слова іншого анонімного бізнес-лідера, який погодився: “[З]ростає усвідомлення того, що постійно приймаються абсолютно безглузді, саморуйнівні рішення. Люди, які колись захищали Путіна, більше цього не роблять. Будь-яке відчуття майбутнього зникло”. Єдиною втіхою, яку запропонував джерело Guardian, було те, що “[н]ніхто не вірить, що завтра все раптом розвалиться”.
Останнє твердження, ймовірно, правильне, але розгнівані російські блогери думають інакше. “Ми на порозі драматичних подій”, – написав Максим Калашников на початку цього року, ставлячи запитання: “Чи прямуємо ми до чогось на кшталт 1917 року?” – відсилання до революційного року, коли Російська імперія впала, російська армія зазнала краху в Першій світовій війні, і настав Радянський Союз.
Невдоволення, висловлене анонімними бізнесменами, голосними блогерами та пересічними громадянами, стає все більш поширеним. Замість нової революції, ймовірно, настане час, коли економічний біль – разом із розчаруванням війною, яка зараз обертається проти Росії – переконає фракції в Москві, що настав час для нового початку. Сьогоднішні тріщини можуть стати завтрашніми розколами.
Зі зростанням труднощів життя, реальність війни починає даватися взнаки. У травні, наприклад, російським фінансовим установам надали парамілітарні повноваження – включно з правом використовувати пристрої для глушіння та зенітно-ракетні комплекси на своїх дахах, а також персоналу банків носити зброю для збиття дронів.
Путін, який часто згадує Петра Великого та інших російських царів, не виявив мужності, бачення чи напрямку. Натомість він грає роль Миколи II під час Першої світової війни: мікроменеджмент війни, тривалі зникнення, а потім дивні публічні появи. Страхи Путіна щодо його особистої безпеки – він проводить багато часу поза увагою і піддає відвідувачів суворішим перевіркам, ніж зазвичай – широко висвітлювалися у західних ЗМІ.
Коли він нещодавно з’явився в московському готелі, щоб забрати на вечерю свою стару вчительку, це, можливо, мало на меті показати його турботливу сторону (і те, що він був на людях, а не ховався весь час); натомість це виглядало як відірваність від реальності. Так само, як і його рішення розповідати про рецепти квашеної капусти, коли українські дрони щойно атакували нафтопереробний завод “Лукойл” у Пермі. Бути поза увагою – це одне, бути відірваним від реальності – зовсім інше, як дізнався Микола у 1917 році.
Не можна заперечувати, що Україна зараз у переважній позиції. Хоча Україна на підйомі, шанси на повернення значних територій або завдання нищівного удару здаються віддаленими. Проте, з погіршенням ситуації для Росії на полі бою, в економіці та особисто для Путіна, існує ризик, що російський лідер, який відчайдушно бореться, піддасться “синдрому утопленика” – коли плавець у небезпеці тягне інших під воду, намагаючись втриматися на плаву.
Щоразу, коли він відчував себе в пастці під час цієї війни, Путін вдавався до погроз подальшої ескалації проти України та Заходу. І тому погрози Москви знову стали більш гучними та нагальними. Наприкінці травня міністр закордонних справ Сергій Лавров попередив держсекретаря США Марко Рубіо, що Росія завдасть “систематичних і тривалих ударів по об’єктах, що обслуговують потреби Збройних сил України в Києві, а також відповідних центрах прийняття рішень” і попередив, що західні країни повинні евакуювати свій дипломатичний персонал. (Оскільки вони знайомі з погрозами Кремля, вони всі залишилися на місці.)
Після того, як російський дрон влучив у житловий будинок у Румунії, Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки Росії (дорадчий орган президента), попередив європейців, що їм слід звикнути до таких інцидентів. “[Г]ромадяни держав [Європейського Союзу], як населення воюючих країн, не зможуть спокійно спати”, – попередив він. Цей тип риторики є типовим для Медведєва.
Брязкання зброєю часто свідчить про обмежені важелі впливу. Але хоча мало хто з російських спостерігачів серйозно ставиться до погроз Кремля щодо ядерної ескалації, той факт, що Путін офіційно переглянув офіційну ядерну доктрину країни наприкінці 2024 року – значно знизивши поріг застосування такої зброї, а також заявивши, що агресія з боку неядерної держави проти Росії може призвести до ядерної відповіді, якщо ця держава підтримується ядерною державою – явно мав на меті надіслати попередження. Росія також давно натякає, що розмістила ядерну зброю в Білорусі, хоча деякі коментатори ставилися до цих натяків скептично.
У травні Міністерство оборони Росії оголосило, що російські та білоруські військові підрозділи розпочали спільні навчання, які включали підготовку до використання ядерної зброї. Метою цих навчань, як заявило відомство, було запобігання нібито західній агресії у відповідь на “провокаційні заяви та погрози з боку певних західних офіційних осіб проти Російської Федерації”.
Нагнітання страху перед змовою НАТО з метою нападу на Росію є невід’ємною частиною кремлівського сценарію з часів приходу Путіна до влади більше 25 років тому. Але це висловлюється все більш наполегливо, оскільки війна Росії в Україні погіршується. Наприкінці травня директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін стверджував, що “лицемірний і підступний Альбіон” стоїть за планом НАТО напасти на Росію – твердження, яке не відповідає сучасним можливостям британських збройних сил.
Пронизливі попередження також характеризували цьогорічний Петербурзький форум, де послідовні спікери говорили про апокаліптичні протистояння із Заходом, про десятиліття війни попереду та про оцінку того, що війна в Україні “закінчиться або перемогою Росії, або ніколи не закінчиться”.
Путін під час російсько-словацьких переговорів у Великому Кремлівському палаці в Москві 9 травня, після параду Перемоги Росії. Getty Images
У Путіна більше немає легкого шляху до відступу. Війна є фінансово, демографічно та політично невигідною, що відображається у зростанні внутрішнього невдоволення. Водночас перетворення економіки на ту, що будує та підживлює військову машину, також означає, що скорочення оборонних витрат, не кажучи вже про згоду на врегулювання з Україною, спричинить власну проблему: оскільки військові витрати – це майже єдине, що стимулює зростання, скорочення цих витрат призведе до різкого економічного спаду, не кажучи вже про удар по кремлівських друзях, які збагачуються на державних закупівлях.
Хоча Путін регулярно заявляє, що готовий до переговорів, він не виявляє жодних ознак готовності до компромісу. Він неодноразово відхиляв мирні пропозиції президента США Дональда Трампа, хоча ті пропозиції були більш вигідними для Росії, ніж для України. Мета Путіна залишається незмінною – підкорити всю Україну тим чи іншим способом, позбавивши її можливості діяти як суверенна держава.
Путін зробить усе необхідне, щоб залишатися при владі – тим більше, що наслідки його відставки або вимушеного усунення від влади непередбачувані; вони цілком можуть призвести до його ув’язнення або смерті. З погіршенням умов Путін буде тягнути голови інших під воду, доки не зустріне належного опору. Колишній глава британської MI6 Річард Мур нещодавно зазначив, що Путін “прагне розширити поле бою”, схвалюючи диверсії, кібератаки та підпали у Великобританії як відповідь на погіршення військової та економічної позиції Росії.
Пошук шляхів розширення конфронтації Росії із Заходом не позбавлений ризиків. За останні чотири роки кіберактивності Росії в Європі, включно з втручанням у системи водопостачання, енергетичні мережі та системи охорони здоров’я, зросли. Досі вони зустрічали обмежену пряму відповідь. Деякі російські чиновники впевнені, що ефективного західного захисту немає; Василь Небензя, посол Росії в ООН, попередив Латвію, що “членство в НАТО вас не захистить”.
Це літо обіцяє бути болісним для Росії, оскільки далекобійні атаки дронами шкодять економіці, удари середньої дальності перерізають життєво важливий сухопутний коридор з півдня Росії до Криму, а росіяни все більше переймаються тим, що війна не просто йде погано, а була поганою помилкою. Коли ця реальність почне даватися взнаки, Путін буде спокушений – і, ймовірно, буде – підвищити поріг і частоту російських гібридних атак і перетворити погрози на адресу Заходу, які він так любить робити, на дії.
Якщо чверть століття чогось і навчила про Путіна, то це те, що він поганий стратег і поганий ухвалювач рішень. Він звик мати пиріг і з’їсти його. Він міг обрати інший напрямок у багатьох випадках у минулому, але залишається в полоні параної, недовіри та підозрілості, сформованих його першими роками у КДБ. Це, ймовірно, призведе до рішень, які малозрозумілі для всіх, крім Кремля.
Коли проблеми Росії погіршаться цього літа, а варіанти Путіна скоротяться, його спокуса полягатиме в ескалації як всередині країни, так і за її межами. Ми б не опинилися в цій ситуації, якби Путін не вирішив вторгнутися в Україну у 2014 році, а потім знову у 2022 році. І все ж, ми тут. Остерігайтеся втопленика: наступні місяці, ймовірно, будуть небезпечними як поза Росією, так і всередині неї, поки Путін відчайдушно намагається втриматися на плаву.
💥 Думка редакції Бомба Новини:
Ця глибока аналітика від іноземних експертів лише підтверджує те, що ми, в “Бомба Новини”, говоримо вже давно: режим Путіна тріщить по швах. Удар по російських НПЗ – це не просто економічний удар, це удар по його оточенню, яке живе за рахунок цих нафтодоларів. Коли гроші закінчуються, а “друзі” починають втрачати свої мільярди, атмосфера в Кремлі стає токсичною. І саме зараз, коли Путін загнаний у кут, Україна повинна бути максимально обережною. Згадаймо, що робить поранений звір – він кидається на найближчого. Росія може вдарити в будь-який момент, а тому наша оборона має бути ще потужнішою, а інформаційна війна – ще агресивнішою. Світ спостерігає, але саме Україна вирішує свою долю. Ми не повинні дозволити “втопленику” Путіну забрати нас з собою!
Інформація підготовлена на основі матеріалів: foreignpolicy.com