“Бомба Новини” Ексклюзив: Як ми обдурили НАТО! Колишній російський командир розкриває секрети перемоги у грі, що шокувала світ.
Таємниці перемоги: Чому НАТО безсиле перед ” російським молотом”?
Поки Україна стабілізує фронт і завдає все нищівних ударів по Росії, а весняний наступ агресора захлинувся, в головах багатьох закрадається думка: “Невже ми наближаємося до кінця?”. Але ось вам холодний душ від колишнього російського командира: навіть якщо війна в Україні добіжить кінця, для Європи настануть найнапруженіші часи протистояння з Росією.
Європа опиниться перед обличчям армії Путіна, яка зросте в чисельності, накопичить п’ятирічний бойовий досвід і здобуде переваги, на які Європа повільно реагує: особливо у сферах високоточної зброї та динамічного наведення цілей. А адже для Путіна єдиний інструмент досягнення його мети – відновлення радянської сфери впливу – це його армія. Європа має серйозну дилему: для Путіна кожна проблема вирішується війною. Це робить ризики надзвичайно очевидними.
“Я – російський командир”: Як програти НАТО в грі?
У грудні 2025 року я мав змогу грати роль російського начальника Генерального штабу у військовій грі німецького коледжу. Це була не операційна гра, а фокус на політичному прийнятті рішень. Моє завдання як члена “Червоної команди” – створити військову кризу на східному фланзі НАТО і змусити “Синя команда” (уряд Німеччини) реагувати. Атакуючи Литву першим ходом, я так перевантажив німецьке політичне та військове командування, що найважливіший європейський союзник НАТО просто… нічого не зробив.
Ця гра, що проходила в Гамбурзі, викликала неабиякий резонанс у ЗМІ, особливо коли журналіст запитав Генерального секретаря НАТО Марка Рютте про її результати.
Французькі солдати беруть участь у військовій грі НАТО на авіабазі поблизу Ліона, Франція, 3 грудня 2025 року. Olivier Chassignole/AFP via Getty Images
Моя стратегія полягала у використанні трьох простих елементів, де Росія має незаперечну перевагу:
- Швидкість: Головна проблема НАТО – у разі військового конфлікту в Балтійських країнах, Росія вже матиме там значні сили. НАТО ж потребує днів, а то й тижнів для перекидання підкріплень.
- Захоплення території: Діючи швидко, Росія може захопити ключові позиції до того, як НАТО зможе відповісти.
- Ядерна загроза: Росія може утримати захоплену територію, погрожуючи ескалацією до ядерного рівня, тим самим відлякуючи НАТО від контрнаступу. Чи насміляться Німеччина та інші європейські лідери ризикнути прямою війною, можливо, ядерною, заради Балтійських країн?
Сценарій був простий, але надзвичайно реалістичний: після гіпотетичного перемир’я в Україні влітку 2026 року, Москва пропонує Берліну економічну співпрацю. Водночас Кремль нарощує тиск на Балтійські країни, заявляючи про гуманітарну кризу в Калінінграді. Після спільних навчань Білорусі та Росії, НАТО фіксує залишення 12 000 російських солдатів на території Білорусі. Вільнюс попереджає про небезпечну ситуацію в Калінінграді. Гра починається наприкінці жовтня 2026 року, коли російські війська все ще перебувають у Білорусі.
Перше, що я запитав “Путіна” (якого грав Олександр Габуєв), чи це всі війська, які є в моєму розпорядженні. Відповідь була “ні”. Тому я швидко почав розширювати атакуючу силу, залучаючи чотири російські загальновійськові армії. З одного боку – 11-й армійський корпус з Калінінграда, з іншого – 1-а гвардійська танкова армія з Білорусі (близько 12 000 солдатів), 76-а гвардійська десантно-штурмова дивізія, 20-а гвардійська загальновійськова армія для прикриття флангів від Польщі, і 6-а загальновійськова армія з Ленінградського військового округу для зв’язування сил НАТО в Естонії та Латвії.
Президент Росії Володимир Путін спостерігає за спільними російсько-білоруськими військовими навчаннями на полігоні в Нижньогородській області, Росія, 16 вересня 2025 року. Sergei Bobylyov/POOL/AFP via Getty Images
План був простий: частини 1-ї гвардійської танкової армії та 76-ї повітряно-десантної дивізії мали прорватися з Гродно (Білорусь) через Друскенінкай (Литва) на північ до Маріямполе. Одночасно 11-й армійський корпус мав просуватися зі сходу Калінінграда. Протягом 24 годин вони мали з’єднатися в Маріямполе, в той час як 20-а гвардійська загальновійськова армія забезпечувала б прикриття флангів. Після цього друга ешелону військ мала закріпитися на позиціях. Балтійські країни були б фактично відрізані від Польщі та решти НАТО.
Всьому цьому передували б дії спецпризначенців, які мали б захопити ключові мости та розв’язки. Російські війська були б мобілізовані під прикриттям військових навчань, залишаючи техніку на заздалегідь підготовлених позиціях.
Мої колеги з “Червоної команди” – Олександр Габуєв (грав Путіна) та Арднт Фрайтаг фон Лорінґовен (колишній німецький дипломат, грав Сергія Лаврова) – фактично диктували цю політичну стратегію. Наша мета: знищити НАТО, але залишити Америку осторонь. Іншими словами: дискредитувати НАТО і зробити його нездатним до протистояння, щоб Росія диктувала умови нового безпекового порядку в Європі. Головна мета – зруйнувати довіру до НАТО та ЄС через обмежене вторгнення. Адже гібридна війна, хоч і відігравала важливу роль, сама по собі не досягла б цього. Чому б не використати найкращий інструмент – російську військову міць? Як казав заступник міністра оборони США Елбрідж Колбі на Мюнхенській конференції, я хотів уникнути ударів по американцях, щоб Вашингтон залишався осторонь, а Європа брала на себе лідерство. У грі це спрацювало. В реальності, звісно, все могло бути інакше.
Дизайнери гри, як я зрозумів, не очікували такого прямого військового нападу; можливо, їхній фокус був на російській гібридній війні з “зеленими чоловічками”, як у 2014 році. Але прямий напад здавався цілком логічним, враховуючи стан оборони НАТО в Литві та швидкість, з якою, я очікував, Росія зможе відновити свої сили після потенційного перемир’я в Україні. Вчачись на досвіді України і використовуючи вдосконалену російську тактику динамічного наведення цілей, я перетворив би цей коридор на зону ураження за допомогою дронів, інтегрованих з артилерією, постійного спостереження, сотень ударних дронів та міноукладальних дронів, підтриманих потужною системою ППО.
Український офіцер вивчає велику тактичну карту під час військових навчань поблизу Рівного, Україна, 18 вересня 2008 року. Sergei Supinsky/AFP via Getty Images
Я знав, що поки Америка не втрутиться протягом 48 годин, ризик негайної європейської відповіді буде мінімальним. Європейські сили НАТО навряд чи напали б без попереднього знищення російських систем ППО, що було б неможливо восени 2026 року через обмежену наступальну потужність їхніх ВПС та брак засобів протиповітряної оборони (SEAD/DEAD), включно з ракетами проти радіолокації та обладнанням для прориву оборони. Ці відомі європейські слабкості були причиною, чому я наказав російським військам закріпитися і зміцнити коридор одразу після успішного вторгнення. Я неодноразово запитував під час гри: “Чи буде контрнаступ НАТО?”. Але жодних сил НАТО ніде не було.
Звісно, я вказував своїм політичним лідерам на високий ризик провалу. Дороги в Литві вузькі, лісисті місцевості та болота – це не найкращі умови для наступу. Існували “вузькі місця”, де наш наступ міг бути зупинений. І було щонайменше дві литовські бригади, з якими довелося б мати справу під час первинного вторгнення. Я планував їх нейтралізувати комбінованими ударами дронів та артилерії, враховуючи брак належних засобів протидії дронам та ППО у Литви та НАТО.
Гра закінчилася до будь-якого контрнаступу НАТО або литовських військ. Якби ці події розгорнулися, російський провал був би цілком можливим і, ймовірно, реальним. Але питання про те, чи може контрнаступ призвести до краху російського плану, ігнорує військову реальність: в епоху дронів, артилерії та ракет, Росії не потрібно фізично контролювати територію, щоб відрізати Балтійські країни. Вона може контролювати вогонь за допомогою високоточних ударів на великі відстані, ракетної артилерії, дронів та дистанційного мінування. Контроль вогню над Сувалкським коридором сьогодні для Росії набагато простіший, ніж над українським фронтом у 2023-2024 роках. З того часу Росія досягла значних успіхів у динамічному наведенні цілей, і ця перевага була б посилена відсутністю американських засобів SEAD/DEAD протягом перших 48 годин російської операції.
Стратегічно, успішне вторгнення в Литву під час гри було приємним бонусом, але чи вдалося воно, чи провалилося – це було другорядним, адже навіть вогневий контроль з-за меж Литви може відрізати Балтійські країни від решти НАТО і поставити НАТО перед дилемою. Якщо Вашингтон відступить, щоб дозволити Європі брати лідерство, чи готові європейці прийняти надмірні втрати, спричинені відсутністю американських можливостей для руйнування російських систем ППО та комплексів наземної високоточної зброї під час контрнаступу? Чи нападе Польща самостійно, незважаючи на відсутність цих можливостей? У разі контрнаступу НАТО, я підготував план, який використовував ядерний шантаж, щоб налякати німецьке політичне керівництво: активація тактичної ядерної зброї в Білорусі, Калінінграді та на заході Росії супроводжувалася б ультиматумом про те, що коридор не підлягає обговоренню. Нам не знадобилася ця фаза в грі. Ми досягли наших цілей, паралізувавши німецьке політичне керівництво, поки Америка залишалася осторонь.
Загалом, операція залучила близько 100 000 російських військових у ширшому театрі бойових дій, включаючи ППО, логістику, авіацію та підрозділи другого ешелону. З них близько 12 000 наземних військ сформували передовий ударний загін з Білорусі на основному напрямку, підсилений кількома тисячами додаткових маневрених елементів з Калінінграда. Я також усвідомив, що без негайної відповіді США – такої як авіаудари по російських силах у Калінінграді, Білорусі та Литві – напад на НАТО в Балтійських країнах у деяких аспектах є простішим, ніж вторгнення Росії в Україну. Відстані коротші, військові цілі більш обмежені, а противники Росії – принаймні на початковій фазі – слабші, навіть якщо вони складають найпотужніший військовий альянс у світі.
Але понад усе, я виніс одне: Німеччина, і особливо її політичні лідери, повинні зіткнутися з незручними, але фундаментальними питаннями, якщо Європа хоче вистояти в такій кризі. Забудьте про проповіді про відданість Статті 5 НАТО. Єдине, фундаментальне питання: чи вважає Німеччина, що варто воювати з Росією через Балтійські країни, навіть без допомоги США? Чи є справжній консенсус щодо відповіді на це питання? Чи готова Берлін, в крайньому випадку, витримати ядерний шантаж Путіна? Чи готові німці ментально до війни?
Якщо ці питання не будуть чітко відповіді до настання кризи, то Німеччина та НАТО ризикують бути просто розчавленими швидкістю та рішучістю Росії в реальній військовій кризі, особливо на початковій фазі. Стримування залежить не тільки від військових можливостей – яких бракує – але й від того, що ворог думає про вашу рішучість. У військовій грі ми, мої “російські” колеги та я, знали: Німеччина, ймовірно, вагатиметься. І цього було достатньо, щоб перемогти.
💥 Думка редакції Бомба Новини:
Ця “гра” – тривожний дзвіночок для всієї Європи та, зокрема, для України. Якщо головні союзники НАТО, як-от Німеччина, не мають чіткої позиції щодо захисту Балтійських країн, це означає, що наша безпека може залежати від здатності Росії до шантажу. Це також підкреслює критичну важливість посилення власної оборони України та зміцнення наших союзів, адже в разі повномасштабної агресії Росії, лише власна міць та рішучість можуть стати запорукою виживання.
Джерело новини: foreignpolicy.com