ЕКСКЛЮЗИВ “БОМБА NEWS”:
Факт чи вигадка? Світ на межі ілюзій!
США: Президент, що стирає межу між реальністю та вигадкою
Дональд Трамп, схоже, одержимий ідеєю “фейку”. Він невтомно намагається представити скандал з Епштейном як “безкінечний фейк демократів“, покликаний відволікти від його “тріумфів”. Повернувшись до Білого дому, він назвав зелену енергетику “шахрайством”, а зміну клімату – “найбільшим обманом в історії людства”. Навіть поняття “вуглецевий слід” він оголосив “вигадкою людей зі злими намірами” – і все це в одній промові перед ООН! Водночас, президент сам залюбки поширює фейковий контент, нібито реальні факти: від штучно згенерованих зображень до брехливих звинувачень на адресу політичних опонентів.
Таємні махінації минулого та їхній вплив сьогодні
Але в своїй переконаності, що все, що грає на руку “іншим”, є фейком, а все, що підтверджує його світогляд – істина, Трамп, можливо, не так вже й далекий від пересічного американця. Фейки були частиною політичного життя США ще з часів батьків-засновників. Від фальшивок, створених Бенджаміном Франкліном для дискредитації британців під час Війни за незалежність, до серії псевдонаукових статей, спрямованих на підрив так званих “досліджень образ” у 2017-2018 роках. Але фейки живуть своїм життям і часто перевершують своїх творців. Яскравий приклад: вигадка кінця 1960-х, створена сатириками, щоб змусити американців усвідомити абсурдність війни у В’єтнамі.
Коли у 1967 році вийшов “Звіт із Залізної гори” (Report from Iron Mountain), він подавався як таємне дослідження, замовлене урядом, яке нібито “злили” одні з авторів. У ньому попереджали, що якщо настане тривалий глобальний мир, економіка та суспільство США зазнають краху. Для компенсації “стабілізуючого ефекту” війни, молодих людей потрібно було б примусово залучати до “витонченої форми рабства” і змушувати брати участь у “кривавих іграх”. Можливо, довелося б відродити євгеніку. А для залякування населення, потрібно було б створити нові загрози, на кшталт паніки через прибульців або знищення довкілля.
Цей “злитий” “звіт” потрапив на першу шпальту New York Times і спричинив внутрішні розслідування в Білому домі, Міністерстві оборони та Агентстві з контролю над озброєннями. Посольства США отримали попередження заперечувати звіт, побоюючись негативної міжнародної реакції. Лише у 1972 році справжній автор, сатирик на ім’я Леонард Левін, зізнався. Левін написав вступ до звіту, стверджуючи, що його передав йому один із творців. Насправді ж, він написав усе сам, за допомогою кількох осіб, зокрема редакторів сатиричного журналу Monocle.
Зображення, згенеровані штучним інтелектом, опубліковані Президентом США Дональдом Трампом.
Але до 1990 року, на жах його творців, цей фейковий звіт був “перевідкритий” ультраправими колами, які були переконані в його правдивості та в тому, що він доводить їхні страхи щодо злих урядових змов проти народу США. Він вплинув на рух міліції 1990-х років, на культовий фільм Олівера Стоуна “JFK”, а його відлуння досі чути в дискурсі руху QAnon, групи Oath Keepers та конспіролога Алекса Джонса. Його критика центральної ролі війни була процитована навіть у 2022 році – на основі того, що це може бути справжній документ – онлайн-виданням Quincy Institute під назвою Responsible Statecraft.
Як фейки захоплюють світ: від В’єтнаму до QAnon
То що ж нам говорить ця повчальна історія про силу фейків у політиці?
По-перше, якщо вони підтверджують існуючі переконання людей, фейки, незалежно від їхньої комічної мети, можуть мати серйозні наслідки. У США, після російської революції, газети та політики правого спрямування поширювали чутки, що більшовики зробили жінок власністю держави і дозволили вільний доступ до них чоловікам за певними правилами. Пізніше з’ясувалося, що цей міф походив з антиурядового скетчу московської газети, але тим часом він сприяв антикомуністичній істерії 1920-х років.
Інтернет, звичайно, лише погіршив цю проблему. Під час президентських виборів 2016 року WikiLeaks опублікував електронні листи, викрадені з акаунта голови кампанії Гілларі Клінтон, Джона Подести. Тоді тролі на дошці оголошень 4chan вигадали ідею, що листи написані кодом – “піца” означає “дівчинка” тощо. Коли це поширилося в Інтернеті, особливо серед людей, незнайомих зі спотвореним гумором 4chan, це сприйняли серйозно і воно перетворилося на абсурдну теорію змови Pizzagate, яка стверджувала, що високопоставлені демократи керували мережею педофілів з підвалу вашингтонської піцерії. Наслідки були жахливими: озброєний прихильник теорії змови прийшов до ресторану і кілька разів вистрілив, вимагаючи відповідей. Той факт, що теорія була очевидно безпідставною, а ресторан взагалі не мав підвалу, не зупинив Pizzagate від подальшого впливу на ще більш абсурдний рух QAnon.
Ліворуч: Консервативний коментатор Алекс Джонс у Вашингтоні, округ Колумбія, 11 грудня 2018 року. Праворуч: Прихильник QAnon на мітингу Трампа у Вілкс-Барре, Пенсильванія, 2 серпня 2018 року.Saul Loeb та Rick Loomis/Getty Images
Десятиліття потому ця абсурдність лунає в Конгресі. Минулого місяця, коли колишня державний секретар Гілларі Клінтон давала свідчення щодо Джеффрі Епштейна в Комітеті Палати представників з нагляду, республіканка від Колорадо Лорен Боберт, схоже, запитала, чи бачила Клінтон у листах Епштейна докази того, що Pizzagate був реальним.
Фейки такого роду відрізняються від дезінформації, яка передбачає навмисний обман з прямою політичною метою, як-от китайський “документальний фільм” 1952 року “Опозиція бактеріологічній війні”. Він доклав величезних зусиль, щоб сфабрикувати докази, які пізніше підхопили західні ліві, про те, що Сполучені Штати скидали бактеріологічну зброю на Північну Корею. Подібним чином, відомий американський місіонер у В’єтнамі, Томас Дулі, написав у 1956 році мемуари “Визволь нас від зла” (Deliver Us from Evil), які були сповнені сфабрикованих пропагандистських історій про тортури, нібито скоєні в’єтнамськими комуністичними партизанами.
Втрата довіри до правди: небезпека для демократії
Однак, навіть фейки, які не мали на меті остаточно обдурити людей, демонструють небезпеку розмивання межі – хоч і грайливо – між фактом і вигадкою. Сучасна політична “фейкова” риторика є ще небезпечнішою, оскільки вона перевертає цю межу. Вона прагне не переконати людей, що вигадка є фактом, а навпаки – що факт є вигадкою. Коли Трамп заявляє, що небажані реалії є фейками, це руйнує спільну довіру до правди, на якій залежить демократія, значно більше, ніж щире потрапляння в пастку фейку.
Обкладинка звіту “З Залізної гори”, та звіт, представлений у статті New York Times у 1972 році.
Донедавна наполягання на тому, що реальність є вигадкою, було доменом американських письменників правого спрямування післявоєнного періоду, які оголошували Федеральну резервну систему, ООН і навіть щоденник Анни Франк фейками (при цьому наполягаючи, що “Залізна гора” – справжня). Але сьогодні цю версію “фейкової” зброї використовують деякі з найвпливовіших людей у Сполучених Штатах. Директор ФБР Кеш Пател побудував свою репутацію на підтримці ідеї “російського фейку”. Директор Національної розвідки Тулсі Габбард стверджувала, що колишній президент Барак Обама та його чиновники “сфабрикували” розвіддані про російський вплив на виборах 2016 року. Секретар оборони Піт Хегсет назвав журналістів “фейкерами” за загальноприйняту журналістську практику цитування анонімних джерел.
Ще гірше, як віра в реальність фейку, так і віра в те, що реальність є фейком, створюють дезорієнтуючий дзеркальний ефект. “Звіт із Залізної гори” цитувався конспірологами правого штибу як “доказ” того, що реальні докази зміни клімату є фейком. Коли Пател звинувачує демократів у змові з метою оббрехати Трампа, заявляючи, що він змовився з Росією, він, здається, просто повертає початкове звинувачення проти обвинувачів – маневр, для якого поняття фейку особливо корисне.
Подібним чином, твердження, що Трамп зблизився з Епштейном лише для того, щоб викрити змову багатих демократів-кривдників, згодом виглядало надто очевидно фальшивим. І саме тоді президент заявив, що докази його минулої діяльності є фейком. Після цього він закликав ФБР звернути увагу на його (шахрайські) заяви про фальсифікацію виборів його опонентами. Цей запаморочливий ефект є засобом встановлення автократичної влади над самою концепцією істини: речі є правдивими, тому що так каже лідер.
Сьогодні “Звіт із Залізної гори” здається продуктом більш невинної епохи. Опонентам Трампа потрібно знайти нову зброю проти його “фейкових фейків” у світі, де як докази, так і сатира, здається, марні.
💥 Думка редакції Бомба Новини:
Ця стаття розкриває небезпечний тренд розмивання правди у сучасному світі, де політичні лідери, як Дональд Трамп, відверто маніпулюють поняттям “фейку”. Для України це означає пряму загрозу: поширення дезінформації, спрямованої на підрив нашої державності та єдності, стає ще більш витонченим. Коли межа між правдою та вигадкою стирається, ми ризикуємо втратити здатність критично мислити та довіряти одне одному. Особливо небезпечно, коли фейки, створені як жарт чи сатира, стають інструментом для досягнення політичних цілей, як у випадку з “Звітом із Залізної гори”. Це вимагає від нас, українців, ще більшої пильності та уваги до джерел інформації, адже в епоху інформаційних війн правда – це наша найцінніша зброя.
Подробиці можна знайти на сайті: foreignpolicy.com