Фото: Focus | Княгиня Ольга опинилася самотньою серед повстанців — і тримала на руках свою маленьку дитину. Проте вона зберігала спокій.
1 червня 2025 року Служба безпеки України провела визначну операцію, спрямовану на знищення ворожої стратегічної авіації. Ця операція була унікальною у сучасному світі, проте, по суті, захисники України підтримували горду спадщину української армії, традицію, що сягає корінням у Середньовіччя.
Відео за темою Похід віщого Олега на Константинополь: судна на колесах та щит біля воріт
Перший такий зухвалий вчинок організував київський князь Олег, відомий завдяки своїй далекоглядності як Віщий. У далекому 907 році він розпочав похід на столицю найгрізнішої на той час держави Європи та світу – Римської імперії, яку історики називають Візантією.
Константинополь (відомий як Царгород у Київській державі, а нині Стамбул) розташовувався на перетині важливих торговельних шляхів, що надавало йому визначного статусу. Однак місто стикалося із загрозами з боку різних племінних вторгнень, що спонукало візантійських імператорів, які вважали себе правителями всього світу, інвестувати значні ресурси у захист своєї столиці.
Римляни створили розгалужену розвідувальну мережу, що дозволило їм передбачати наближення ворожих флотилій до їхньої столиці. В результаті затоку Золотий Ріг, яка вела до міста, було замкнено ланцюгами, і грізний візантійський флот, озброєний смертоносним «грецьким вогнем», вийшов у море. Ця революційна зброя Середньовіччя була рідиною, яка могла запалюватися на воді, тим самим спопеляючи все, що було на плаву, одночасно вселяючи жах у серця супротивників, які стали свідками надзвичайного видовища полум'я, що поглинало воду. Ймовірно, це була нафта або гас, але точний метод створення грецького вогню залишається нерозкритим вченими донині.
Похід Олега на Константинополь. Сторінка з Радзивілівського літопису, XV століття. Фото: Getty Images
Князь Олег знав усі нюанси візантійської оборонної структури, що спонукало його застосувати нетрадиційну стратегію. Оминаючи гирло Дніпра, він пройшов уздовж узбережжя Чорного моря до Константинополя. Князь усвідомив, що десь поблизу берегів сучасної Болгарії його флотилія, що складалася з десятків великих суден, вже перебувала в полі зору візантійських розвідників. Таким чином, у Золотому Розі на його прибуття чекав ланцюг кораблів, навантажених грецьким вогнем, разом із столичним гарнізоном.
Після прибуття російської флотилії до Константинополя князь Олег наказав висадитися на берег, прикріпивши заздалегідь підготовлені колеса до човнів та просунувшись суходолом, використовуючи цей своєрідний вид транспорту. Міський гарнізон, оглядаючи море, був здивований ударом з тилу. Було вже надто пізно перекидати війська по всій метрополії, і могутній імператор Константинополя запросив до переговорів.
Князь Олег успішно домовився про вигідні для Русі торговельні угоди, які, якщо тлумачити в сучасних термінах, передбачали мінімальні тарифи та створення вільних економічних зон. Щоб ще більше зміцнити авторитет російської зброї, київський князь прибив свій щит до воріт Константинополя, де він залишався протягом десятиліть як нагадування римлянам про їхні зобов'язання за угодою.
Хитрощі княгині Ольги: запальні птахи та розплата за її чоловіка
Договір, укладений князем Олегом, став недійсним після поразки військ під проводом князя Ігоря, який зазнав вогненної смерті. Намагаючись компенсувати фінансові втрати, що виникли через послаблення торговельної угоди з Візантією, князь Ігор збільшив податкове навантаження на поневолені племена, що спровокувало повстання серед племені деревлян, розташованих на захід від Києва. Це повстання зрештою призвело до смерті князя Ігоря.
Дружина Ігоря, княгиня Ольга, опинилася сама перед обличчям повстання — з малолітньою дитиною на руках. Однак вона зберігала спокій і зосередила всі свої зусилля на швидкому придушенні повстання, зберігаючи при цьому ресурси: тривалий конфлікт зі значними втратами міг підірвати основи державності.
Источник: www.focus.ua