Європа все частіше розглядає Україну як буферну зону проти Росії, відвертаючись від внутрішніх викликів країни.
Європейський Союз / © Associated Press
Європейські лідери все частіше уникають публічного обговорення демократичних питань в Україні, зосереджуючись перш за все на власній безпеці.
Про це пише Олександр Роднянський у колонці для The Wall Street Journal.
Публічно Європа продовжує підтримувати Україну з точки зору цінностей — як націю, що бореться за демократію, суверенітет і верховенство права. Однак у приватних розмовах, за словами автора, дедалі чіткіше вимальовується інша логіка: підтримка України — це спосіб виграти час і стримати Росію.
По суті, Україну все частіше сприймають не просто як країну, яку слід захищати, а як буферну зону між Росією та ЄС.
Роднянський підкреслює: проблема не в тому, що Європа керується власними інтересами — це природно для будь-якої зовнішньої політики. Проблема полягає в тому, що вона не висловлює цього відкрито, продовжуючи прикриватися риторикою «моральної місії».
Автор прямо називає це небезпечною двозначністю. Такий підхід, на його думку, призводить до того, що внутрішні проблеми України відходять на другий план, поки вона продовжує тримати оборону.
«Поки фронт тримається, майже все інше стає легше виправдати», — зазначає він.
Йдеться, зокрема, про примусову мобілізацію, посилення виконавчої влади, відкладену підзвітність, корупцію та політичну дисфункцію.
Автор акцентує, що війна не тільки захищає державу, але й трансформує її — часто спотворюючи інститути. В Україні вже помітні ознаки цього процесу: напруження між гілками влади, труднощі з ухваленням законів, а також залежність від зовнішнього фінансування.
Окремо він звертає увагу на фінансову ситуацію: затримки з виконанням вимог Міжнародного валютного фонду можуть поставити під загрозу мільярдну допомогу, що свідчить про глибші інституційні проблеми.
Роднянський попереджає: якщо нинішня тенденція збережеться, Європа ризикує отримати на своєму кордоні не стабільного союзника, а державу з серйозними внутрішніми проблемами — сильно озброєну, травмовану війною, політично нестабільну і ту, що має труднощі з управлінням та інтеграцією.
Незважаючи на це, у багатьох європейських колах такі оцінки залишаються під забороною.
Автор наголошує: говорити про ризики для демократії в Україні — не означає виступати проти неї. Навпаки, це життєво необхідно для її майбутнього.
Він закликає Європу переглянути свій підхід: підтримка України має поєднуватися не тільки з військовою допомогою, але й із розвитком інституцій — прозорістю, підзвітністю, боротьбою з корупцією та обмеженням надмірної концентрації влади.
В іншому разі, підсумовує автор, стратегія «буфера» може стати новою проблемою для самої Європи.
Source: tsn.ua