Фото: Генштаб ЗСУ
Незважаючи на те, що загальна статистика таких злочинів є державною таємницею, джерела серед командирів, народних депутатів та урядовців підтверджують, що це явище набуло масового характеру, і вимірюється десятками тисяч випадків.
Про це йдеться в матеріалі “Української правди”.
Кількість випадків самовільного залишення частини (СЗЧ) та дезертирства в Збройних силах України за 2024 рік різко зросла. За січень-вересень 2024 року прокурори зафіксували 35 307 випадків СЗЧ.
За даними Офісу генерального прокурора, за січень – вересень 2024-го зареєстровано майже в чотири рази більше дезертирства, ніж за аналогічний період минулого року.
Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua
Відповідь ОГП на запит УП
Співрозмовники “Української правди” з Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності на умовах анонімності стверджують, що Державне бюро розслідувань (ДБР) не здатне розслідувати такий обсяг справ.
“Як наслідок, ми приходимо до найжахливішого в правовій системі – до вибіркового правосуддя. Одного спіймали, другого не спіймали, а третього спіймали і відпустили, бо він заплатив хабар. І будь-які виконавці з ДБР скажуть: “А які до нас претензії? Як ви собі уявляєте, щоб ми розслідували одночасно десятки тисяч справ по СЗЧ і дезертирству? Це ж просто неможливо”, – пояснює член правоохоронного комітету на умовах анонімності.
Відповідно до графіків, серед усіх випадків СЗЧ у 2024 році прокуратура винесла вирок лише у 2,1% справ.
Офіцер з психологічної підтримки персоналу однієї з інженерних бригад ЗСУ розповів, що часто чує від бійців, які воюють на “нулі”, що в них лише три варіанти звільнитися зі служби: загинути (“200”), отримати поранення (“300”) або самовільно залишити частину. Вони обирають СЗЧ.
Покарання за СЗЧ і дезертирство
Юридично військовослужбовців, які залишили службу без дозволу, можуть притягнути до відповідальності за двома статтями Кримінального кодексу України. Згідно з статтею 407 (СЗЧ), передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тоді як стаття 408 (дезертирство) передбачає покарання від 5 до 12 років.
СЗЧ вважається тимчасовим залишенням місця служби без поважних причин на строк більше ніж три доби, тоді як дезертирство передбачає залишення частини з наміром не повертатися на службу.
Самовільне залишення частини є найбільш поширеним порушенням серед військовослужбовців. Нещодавно Верховна Рада ухвалила зміни, що декриміналізують перші випадки СЗЧ та дезертирства. Відтепер військовослужбовець може уникнути кримінальної відповідальності та повернутися на службу, якщо добровільно звернеться з клопотанням до слідчого, прокурора або суду та отримає письмову згоду свого командира.
Після цього він має повернутися до частини протягом трьох діб. Крім того, військовий може обирати, чи повертатися до попередньої частини, або ж до іншої, за умови згоди командирів обох підрозділів.
Проблеми з ротацією
Питання ротацій також залишається актуальним. Військовий психолог Олексій Скиртач зауважує, що за стандартами НАТО військовий може перебувати в зоні бойових дій максимум 40 діб. Перші два тижні йде адаптація, з третього тижня до 30-35 днів – триває пік результативності бойової роботи, після чого військових необхідно виводити на відновлення в тил.
Однак, через інтенсивність російсько-української війни, повністю наслідувати цей підхід Україні не вдається. За словами Скиртача, внутрішня ротація відбувається здебільшого на строк 3-5 діб, але при нестачі особового складу замінити бійців на передовій неможливо.
Варто додати, що до початку повномасштабної війни армія України налічувала 250 тисяч. У грудні 2023 року ця цифра зросла до 1,2 мільйона. Тому і виникають проблеми з ротацією. Заміна людей з бойовим досвідом на тих, кого нещодавно мобілізували має бути дуже плавною і тривати кілька місяців. Якщо поставити в бригаду 90% чи 80% нових людей. лінія фронту може “посипатися”.