ВАШИНГТОН — Після років розчарувань керівництво армії нарешті бачить прогрес у модернізації мереж, призначених для полегшення зв’язку з союзниками та партнерами під час конфлікту в Тихоокеанському регіоні.
«Коли я прибув до [Командування армії США в Тихоокеанському регіоні], у нас були навчання в Японії, і я командував лише місяць. Це були тристоронні навчання за участю США, Японії та Австралії. І ми буквально не могли обмінюватися голосовими даними. Ми не могли створити спільну картину бойових дій, не намагаючись фізично вносити піктограми в цю систему», — розповів журналістам на початку цього місяця генерал Рональд Кларк, командувач армії США в Тихоокеанському регіоні.
«Це мене неймовірно засмучувало, адже я щойно залишив роботу в Пентагоні, де брав участь в урочистих церемоніях підписання угоди AUKUS… щодо обміну нашими найчутливішими оборонними технологіями. Але ми використовували, по суті, обертовий стілець для розмови щодо сухопутних військ».
Останніми роками армія будувала та тестувала телекомунікаційні канали, на які покладалися б союзники та військові партнери під час війни з Китаєм. Командування США в Індо-Тихоокеанському регіоні має ширшу Тихоокеанську мережу місій (Pacific Mission Network), раніше відому як Мережа місій INDOPACOM, яка використовується на більш стратегічному чи операційному рівні.
На початку цього року США, Австралія та Японія використовували Тихоокеанську мережу місій під час великих навчань Balikatan, щоб отримати «реальну картину сил, що беруть участь у всьому навчальному районі», — повідомив представник армії виданню Defense One.
Через кілька місяців країни знову зібралися для Yama Sakura 91, щорічних військових навчань з Японією та Австралією, які завершилися 10 вересня.
«Yama Sakura 91 продемонструвала обмін змодельованою інформацією в реальному часі під час командно-штабних навчань, тоді як Balikatan 26 продемонструвала обмін реальною інформацією в реальному часі в фізичному навчальному середовищі та на кількох рівнях», — зазначили в армії.
Ця мережа, що поєднує десятки країн, стала ключовим елементом для USARPAC, щоб перевірити, чи зможе вона обмінюватися інформацією та бачити її так само, як союзники та партнери.
«[Спільні мережі для партнерів] працюють, тому ми можемо передавати та обмінюватися даними так, як раніше не могли», — сказав Кларк на щорічній конференції Асоціації армії США, назвавши мережу «важливою та критично важливою інновацією», яка вирішила багаторічні проблеми.
Це означає, що командири можуть легше надсилати «дані, придатні для цілевказання» та ділитися «спільною картиною операцій» без необхідності перемикатися між робочими станціями.
Наприклад, бригадний генерал Бернард Гаррінгтон, який очолює командування армії США в багатодоменному Тихоокеанському регіоні та 7-му піхотну дивізію, може збирати інформацію про «сухопутні високоточні удари великої дальності, датчики, космічні можливості, [радіоелектронну боротьбу], кіберзагрози», а потім ділитися нею з командувачем Тихоокеанського флоту адміралом Стівеном Келером, який керував навчаннями, і «може потім інтегрувати ці [дані] у спільний контекст під час бою», — пояснив Кларк.
Прогрес у розвитку Тихоокеанської мережі місій відбувається на тлі того, як армія прагне додати більше технологій та джерел даних — переважно дронів — до своїх сил. Це означає, що можливість бачити, контролювати та навчатися від пристроїв та зібраної ними інформації ставатиме все більш важливою на полі бою.
7-ма дивізія нещодавно завершила навчання під назвою Bayonet Quest поблизу озера Гурон, штат Мічиган, під час яких вона змогла скоординувати роботу повітряних куль, аеростатів та морських дронів, використовуючи спільне з’єднання даних, розповів Гаррінгтон журналістам.
«Ми використовували кілька [безпілотних авіаційних систем], кілька [безпілотних надводних суден], далекого радіусу дії, одноразові ударні та високогірний аеростат», — сказав він. Дивізія також збирала та аналізувала дані з усіх цих систем, використовуючи єдиний шар даних.
Під час навчань, які завершилися 6 жовтня, армія також змогла координувати роботу дронів та планувати імітовані атаки за допомогою «адаптивної та агентської» системи командування та управління.
«Ми змогли зібрати величезний обсяг даних, швидко зрозуміти їх, а потім призначити завдання цим системам через велику мовну модель, зменшивши потребу в солдатах на окремих наземних станціях управління», — заявив Гаррінгтон у заяві для Defense One.
Навчання показали, як безпілотні системи можуть бути використані в Тихоокеанському регіоні, особливо з різних місць, що може допомогти зберегти безпеку солдатів, зазначив він.
Навчання завершилися на початку цього місяця, але дивізія планує продовжувати тренуватися за цією концепцією та застосовувати її в майбутніх навчаннях із союзниками та партнерами.
За даними порталу: www.defenseone.com