Вероніка Мовчан з Інституту економічних досліджень та політичних консультацій багато років займається темою відносин Україна – ЄС. Forbes Ukraine поговорив із нею про «вступну кухню» країни-кандидата в Євросоюз, що означає рекомендація Європейської комісії про старт перемовин з Україною, чому все так затягується та чи не поступається Україна своїми інтересами, тільки щоб стати членом європейської спільноти.
Європейська комісія рекомендувала державам Євросоюзу почати перемовини з Україною про вступ до ЄС. Що це означає? Це перша сходинка, далі будуть ще якісь засідання, звіти? Поясніть суть цього процесу.
Це складний процес. Після того, як 22 червня 2022 року Європейська комісія надала Україні статус кандидата в ЄС, розпочався довгий процес, який складається з багатьох дуже важливих маленьких кроків. Під них Єврокомісія дає певні рекомендації для виконання переходу на наступний етап – початок переговорного процесу щодо членства в ЄС. Для цього 27 країн-членів мають приймати консенсусно рішення. Півтора року тому Україні дали сім рекомендацій.
Оприлюднений звіт Єврокомісії включає огляд українського законодавства (це вже другий такий огляд). Такі ж самі звіти вийшли й щодо інших країн-кандидатів на членство в ЄС: балканських країн, Молдови, Грузії, Туреччини.
Євросоюз об’єднує 27 держав-членів, що розташовані в Європі.
У звіті щодо України Єврокомісія оцінила виконання нами семи рекомендацій, які є необхідними, але недостатніми умовами для розблокування переговорів. Тепер ми чекаємо грудня, де Рада має консенсусно прийняти рішення, що переговори можна розпочинати.
Наступний крок – ухвалення переговорної рамки. Але у звіті зазначено: для цього Україна має виконати ще додаткові уточнюючі умови, які не були прописані до цього.
Очікується, що в грудні буде прийнято «політичне» рішення, а виконання додаткових умов буде оцінюватися в березні 2024 року. Якщо ми все виконаємо і нам не висунуть додаткових умов (а вона на це має право), буде затверджено переговорну рамку. Тоді перед Україною відкривається умовно перший кластер для вступу в ЄС – фундаментальний: юриспруденція, права, справедливість. Можливо, відкриється ще якийсь кластер.
Що це за кластери?
Наприклад, в рамках європейського законодавства 35 розділів, які розділені на шість кластерів. Щодо виконання та закриття кожного розділу має пройти консенсусне голосування для відкриття наступного.
Чи можуть у нас виникнути з цим проблеми?
34 розділи в нас наразі – переговорні. Все залежатиме від нашої активної роботи за цими кластерами та політичної ситуації всередині ЄС.
Позитивний момент – наразі Європейський Союз змінив процедуру. Зазвичай процес тривав наступним чином: приймалося «політичне» рішення, затверджувалася переговорна рамка, оцінювалося законодавство країни-кандидата на сумісність із законодавством ЄС (це тисячі нормативних актів). Далі починалися реальні переговори.
Але це ми називаємо «переговори». Насправді це процес перевірки, чи Україна почала жити в рамках цього законодавства: чи втілюємо його статті, створюємо та змінюємо інституції.
Ми можемо домовлятися про певні перехідні періоди: коли ми це виконаємо, чи критичне виконання якоїсь умови або ж ми можемо відкласти це вже на після вступу до ЄС.
Хоча Україні й висунули додаткові умови, Єврокомісія вже починає оцінку. Якщо в грудні буде прийнято формальне політичне рішення про початок переговорів, це дає шанс на прискорення всього цього процесу.
Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн на брифінгу в Брюсселі 8 листопада повідомила, що Європейська комісія рекомендувала державам Євросоюзу почати переговори про вступ до ЄС з Україною, але Київ повинен виконати ще деякі умови. Фото Getty Images
Чи є у звіті Єкрокомісії ще якісь нюанси, які вас насторожують або ж, навпаки, вселяють надію?
У звіті є ще багато цікавого. Це документ, з яким ми будемо жити наступний рік. Який оцінює стан нашого законодавства і процес підготовки до членства в ЄС за всіма факторами.
Що означає «оцінювання законодавства країни-кандидата на сумісність із законодавством ЄС»?
Як країна-кандидат Україна має перейняти все законодавство ЄС. Не окремих країн-членів: Польщі, Німеччини чи Франції, а нормативні акти, спільні для всіх країн ЄС, які регулюють їхню життєдіяльність як союзу та які вже прийняли діючі країни-члени. Від нас не вимагають того, чого немає в законодавстві ЄС.
Зараз в Україні триває процес перейняття цього законодавства.
У лютому Єврокомісія вже випускала аналітичний звіт щодо оцінки нашої позиції. Він базувався на відповідях України в опитувальнику. На той момент у нас не було жодного розділу, де ми досягли максимальної оцінки. За чотирма розділами у нас був гарний прогрес.
Це другий звіт, який оцінював роботу України з літа минулого року, коли ми заповнили перші опитувальники, до літа поточного року. Є кілька розділів, за якими ми покращили оцінку. Не тільки виконали рекомендації, але й покращили свій рівень.
Що це за розділи і як їх оцінюють?
За п’ятьма розділами Україна просунулася в оцінці виконання на пів кроку або ж на крок уперед. По навколишньому середовищу та рибальству з «базового» рівня перейшли на «деякий». По цифровій трансформації перейшли на пів кроку – між «середнім» та «хорошим» рівнем. По правах інтелектуальної власності з «раннього» рівня перейшли на «деякий». Це хороший прогрес. На пів кроку ми просунулися в питаннях свободи переміщення капіталу – між «деяким» та «середнім» рівнем.
Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та президент України Володимир Зеленський. Фото Getty Images
Яку максимальну оцінку ми маємо отримати за всіма розділами?
«Хороший» та «просунутий» рівні. Переважно «просунутий», але можуть бути певні нюанси. Якщо ми після «закриття» певного розділу щось відкатаємо або змінимо, оцінку понизять, і він відкривається знову. Поки ми не стали членами, все оцінюється.
Ба більше, Євросоюз наразі проговорює власне реформування. В тому числі через те, що є приклади наших країн-сусідів – Угорщини та Польщі, які наразі порушують певні демократичні стандарти Союзу. Проти цих країн запровадили санкції, вони не отримують певне фінансування.
Тому Європейський Союз думає, як забезпечити більш належне виконання внутрішніх домовленостей. Поки країна є кандидатом до Союзу, у Європейської Ради є можливість «натиснути». А от коли вже вступили – як забезпечити їх виконання? Фінансовий інструмент впливу виявився не настільки ефективним, як передбачалося.
Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн на брифінгу в Брюсселі відзначила, що Україна виконала понад 90% рекомендацій, висунутих ЄК. Але є додаткові умови, які ми маємо виконати. Які саме і як ви оцінюєте можливість їх виконання до граничного терміну для відкриття переговорів?
До грудня не впевнена, що ми все виконаємо.
Є вимога виконання рекомендацій Венеційської комісії від червня 2023 року та жовтня 2023 року щодо закону про меншини. Туди ж привʼязали закони про державну мову, медіа та освіту.
Це найскладніший момент, тому що немає чіткої умови, а вказано, що потрібно виконувати рекомендацію Венеційської комісії. Виникають питання, наскільки це реально виконати в умовах війни з Росією.
Наприклад, питання щодо меншин – це, ймовірно, тиск Угорщини, який ми спостерігатимемо постійно. Це їхній інструмент торгу. Вони в позиції, коли можуть нам диктувати свої умови.
Питання щодо продовження боротьби з корупцією, збільшення штатної чисельності НАБУ та певні процедурні питання щодо НАЗК – це робочий процес, який триватиме завжди.
Також ми маємо прийняти закон, який врегулює лобіювання за європейськими стандартами. Як частина інструменту боротьби з впливом олігархів. Тут є проблема. В окремих країнах-членах ЄС є закони про лобіювання, але немає загального закону чи директиви щодо всіх країн. Можливо, є певні рішення, але потрібно досліджувати, яку частину з цього ми маємо імплементувати. Це може стати більшим питанням, ніж очікувані проблеми з Угорщиною через захист прав меншин. Те, що цей закон має боротися з впливом олігархів, звучить добре. Але щоб не виявилося, що разом з олігархами ми ще когось «побороли».
Чи можна говорити, що Єврокомісія рекомендувала державам Євросоюзу почати переговори з Україною авансом?
Це ніякий не аванс. Ми виконуємо всі поставлені нам умови, враховуючи, що це вже другий раунд уточнень. Якби Єврокомісія з першого разу нам чітко сформулювала завдання, можливо, ми вже б їх виконали.
Зараз фіксується наша робота. Наразі у нас відбувається продуктивний діалог з Європейським Союзом: що ми виконали, чи підходить це, що ні. Якщо ми щось не виконали, можемо домовитися про пізніший термін.
Зараз вони знову надали нам уточнення. Не треба це сприймати як якісь надмірні вимоги. Це дискурс на найближчі п’ять-шість років, треба просто над цим працювати.
Тобто розраховувати, що Україна стане повноправним членом ЄС раніше, ніж через пʼять років, не варто?
Ні. Орієнтовно 2030 рік. Це, в принципі, скоро.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль та глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Фото Christophe Licoppe/audiovisual.ec.europa.eu
Часто можна почути, що Україні висувають надто складні вимоги, іншим країнам надавали членство й з гіршим становищем. Ви поділяєте цю думку?
Не поділяю. Україна зараз за рівнем готовності приблизно на рівні її країн-сусідів, які вступили до ЄС у 2004 році. Їхній активний процес підготовки до вступу почався в середині 1990-х років. Україна ж у ці роки тільки вчила, що таке фіскальна та монетарна політика. Ми звикли себе порівнювати з Польщею, але ми в різних стартових умовах щодо членства в ЄС. Не за рівнем ВВП, а щодо інституційних умов.
Польща не була під Радянським Союзом як така. Це була не інтеграція, а фактично окупація при збереженні режиму та приватної власності.
Польща перед цим була державою. Там не стояло питання: що таке незалежна монетарна політика, як управляти бюджетом.
Україна ж не була незалежною, не мала довгостроково своєї державності. Ми були розділені на шматки та довго не управляли самі собою.
Наприклад, ті ж Латвія, Литва та Естонія між Першою та Другою світовими війнами були незалежними державами.
«Україна здатна завершити переговори про вступ до ЄС за два роки», – Ольга Стефанішина, віцепремʼєр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Фото Артем Галкін
Польща до переговорів із Брюсселем про вступ в ЄС готувала 3000 переговорників, які «вигризали» для країни кожен пункт. Чи не поступається Україна в перемовинах з ЄС своїми інтересами, тільки щоб вступити? Чи бачите ви якісь негативні економічні моменти?
По-перше, подивимося, яка у нас буде команда. По-друге, з моменту, коли Польща вступала в Євросоюз пройшло 20 років. Євросоюз, частиною якого прагне стати Україна, вже інший. Польща не вступала в цифровий Союз, була інша енергетична та аграрна політика. Кожного дня там розробляється нове законодавство, виникають нові ідеї.
Натомість, в деяких аспектах нам легше. Наприклад, квоти на молоко в ЄС, якими нас лякає Польща, вже давно скасували. До нас їх вже не застосують, хіба що Польща спробує до нас щось особливе застосувати.
Ми не вступаємо в якийсь новий торговельний союз, в якому відкриваємо чи ні нові ринки. Ми вступаємо в союз, де будемо членами та виконуватимемо його законодавство.
Що таке гарні умови? Польща вступила в ЄС, не маючи доступу до відкритого ринку праці ще тривалий час. Українці зараз мають цей доступ, можуть всюди працювати.
До всього у нас з ЄС – зона вільної торгівлі, маємо Угоду про асоціацію вже 10 років. Базові засадничі речі вже були прописані, деякі рамкові закони ми вже прийняли, працювали за ними, щось готові внести. Можливо, вони не повністю ідентичні, але це не новина для нас.
Ми 10 років готувалися, зараз нарешті розуміємо, навіщо це робилося.