Незрячий кримчанин Олександр Сізіков, який є політв’язнем і відбуває покарання у в’язниці Мінусинська (Красноярський край), хворіє на затяжну застуду. Його змушують проводити на ногах по 16 годин на добу, не даючи можливості прилягти.
Про це він розповів своїй матері Олені Сізіковій. Інформацію передала група підтримки кримського мусульманина в Telegram.
Чоловік повідомив, що застуда розпочалася ще на початку етапу. Медична працівниця в’язниці Мінусинська відвідала його та виписала ліки. Однак, через те, що Сізіков перебуває “на суворому режимі”, постільний режим йому не призначили. Він змушений сидіти на лаві разом з іншими в’язнями протягом 16 годин після підйому і до відбою.
Водночас Олександр поінформував групу підтримки, що його готують до переведення до туберкульозної лікарні в Красноярську для оформлення індивідуальної програми реабілітації та абілітації (ІПРА). За його словами, це має статися протягом двох-трьох тижнів.
Після оформлення ІПРА людина з інвалідністю отримує офіційний документ від бюро медико-соціальної експертизи. Цей документ містить медичні, соціальні та професійні рекомендації.
Зокрема, Сізіков зможе внести до цього документа брайлівський дисплей, смартфон та програму екранного доступу, які він має отримати за рахунок державного бюджету РФ.
Олександр Сізіков — фігурант так званої “четвертої бахчисарайської справи “Хізб ут-Тахрір””. Він народився 12 жовтня 1984 року в Сімферополі, а згодом переїхав з родиною до села Тургенєвка Бахчисарайського району, де навчався у місцевій школі. У 2002 році вступив до Севастопольського національного технічного університету на факультет ТАМП за спеціальністю “Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології”.
Після закінчення навчання він працював на будівництві, а згодом — помічником оператора на заправці в Севастополі. У 2006 році прийняв іслам.
У червні 2009 року Сізікова збила автівка під час поїздки на велосипеді. Того ж року Олександр отримав першу групу інвалідності. З того часу йому допомагали односельці та імам Едем Смаїлов, доки самого імама не затримала ФСБ і не звинуватила в тероризмі.
Після арешту імама Сізіков не зміг змиритися, тому, за допомогою двох пенсіонерок, він виходив на поодинокі протести у квітні 2019 та травні 2020 років, а також відвідував судові засідання.
Олександра затримали 7 липня 2020 року після обшуків у помешканні його друзів. ФСБ стверджує, що Сізіков “заснував у 2015 році терористичний осередок “Хізб ут-Тахрір””, а Алім Суф’янов та Сейран Хайредінов стали членами цього осередку. Як докази провини Сізікова російська спецслужба наводить знайдені під час обшуку книжки релігійно-політичного об’єднання, які, однак, не надруковані шрифтом Брайля.
Незаконна “суддя” Київського районного суду в Сімферополі Ольга Кузнєцова в день затримання громадянина України обрала запобіжним заходом домашній арешт.
14 жовтня того ж року “суд” ухвалив рішення відправити Сізікова на місяць на стаціонарну судово-психіатричну експертизу до Севастопольської міської психіатричної лікарні.
Співробітники окупаційної поліції забрали Сізікова з дому 14 вересня 2024 року і відвезли його в невідомому напрямку. До цього чоловік перебував під домашнім арештом.
Напередодні, 13 вересня, апеляційний військовий суд у підмосковному місті Власиха ухвалив вирок політв’язню — 17 років ув’язнення. Однак документи з мокрою печаткою силовики під час арешту Сізікова не показали.
У медсанчастині СІЗО-1 Сімферополя відмовилися прийняти документи про стан здоров’я політв’язня.
ZMINA повідомляла, що Сізікова, попри протести адвокатки Сафіє Шабанової та її вимоги призупинити етап за медичними показаннями, етапували з Криму до російської в’язниці.
Згодом стало відомо, що чоловіка доправили до в’язниці міста Мінусинськ Красноярського краю Росії, що більш ніж за 5 тисяч кілометрів від Криму.
У березні 2025 року кримчанина забрали з в’язниці до Красноярської туберкульозної лікарні №1 для обстеження.
Наприкінці квітня 2025 року з’явилася інформація, що Сізікова можуть звільнити з ув’язнення через стан здоров’я. Як розповіла мати засудженого Олена Сізікова, матеріали справи надійшли до суду 4 квітня 2025 року, після того, як її сина доставили на медичне обстеження до лікарні Красноярського краю.
Захист наголошував, що захворювання кримчанина входить до затвердженого урядом РФ переліку хвороб, які перешкоджають відбуванню покарання. Адвокатка надіслала відповідну заяву начальнику “УФСВП у Республіці Крим” Вадиму Булгакову з вимогою організувати медичну комісію та звернутися до суду з проханням про звільнення підзахисного.
Проте тоді голова кримського УФСВП повідомив, що не мав повноважень подати відповідне клопотання, оскільки Сізіков, за його словами, перебував на території Криму тимчасово.
У травні 2025 року Мінусинський міський суд Красноярського краю РФ усе ж таки звільнив політв’язня з в’язниці у зв’язку з хворобою засудженого.
Однак уночі 23 жовтня 2025 року “поліція” провела обшук і знову затримала Сізікова, щоб повернути його до в’язниці для відбування незаконного покарання.