Європейський Союз завершив розробку планів щодо запуску власної супутникової системи, яка належатиме і управлятиметься через державно-приватне партнерство. Починаючи з 2029 року, IRIS² додасть 66 супутників до поточного загалу, довівши їхню кількість до 348 у низькій та середній навколоземній орбітах. Основною метою є забезпечення резервних каналів критично важливого зв’язку для урядів та військових по всьому ЄС.
Це можна порівняти зі зменшеною версією значно більшої супутникової системи Starlink від SpaceX, яка вже налічує близько 10 000 супутників і продовжує зростати. Саме цією послугою користувалися українські військові для підтримки зв’язку між солдатами. Принаймні, доки генеральний директор Ілон Маск бажав підтримувати цей зв’язок, чого він, очевидно, не завжди хоче робити. Європа усвідомила, що супутникові системи є ключовими для безпеки XXI століття, і на Starlink чи будь-якого іншого комерційного оператора покладатися не можна. Краще покладатися на себе.
Це все частина довгого, повільного, сумного розриву між Європою та США. Адміністрація Трампа була дещо недружньою до Європи, аж добряче побрязкала зброєю, погрожуючи захопити Гренландію у Данії. Невизначеність змусила багатьох союзників поставити під сумнів або скасувати свої закупівлі F-35. У космічній сфері континент часто покладався на свого атлантичного партнера як на головного гравця. Зараз ЄС активно намагається розбудувати власні, незалежні космічні можливості, страхуючись на випадок потенційного майбутнього, коли Америка просто не буде поруч.
Власна супутникова система
У міру того, як ЄС та європейські космічні компанії нарощують свої можливості, вони не зможуть наздогнати SpaceX (не кажучи вже про весь американський бізнес та військові структури) одразу. IRIS² планується як досить невелика система на початковому етапі, яка слугуватиме головним чином як екстрений резерв на випадок, якщо звичайні комунікації будуть порушені природними чи неприродними (російськими) лихами. З 348 супутників 330 перебуватимуть на низькій навколоземній орбіті (LEO), де працюють супутники Starlink та Amazon Leo.
Цікаво, що IRIS² також виведе 18 додаткових супутників на середню навколоземну орбіту (MEO). Це набагато далі від Землі, до 35 400 кілометрів від поверхні. По суті, перебуваючи далі, супутник отримує ширше покриття більшої частини нашої планети. Саме тут, наприклад, працюють супутники GPS, і там значно менш людно. Поки що немає інформації про точне призначення супутників MEO, але можна вважати це резервним варіантом резервного плану.
Окрім самого уряду ЄС, IRIS² очолює консорціум SpaceRISE. Це група, створена саме для цієї мети, що складається з SES, Eutelsat та Hispasat — усіх європейських космічних компаній. З цією метою компанії також зможуть продавати доступ до цих супутників бізнесу та приватним особам, хоча очікується, що пріоритет буде надано державному та оборонному секторам. Увесь проєкт фінансується державними контрактами, розділеними між самим ЄС та окремими країнами-членами, за даними Європейського космічного агентства. Іспанія, Польща та Угорщина лідирують у цьому напрямку; інші країни можуть приєднатися.
Саме це і є однією з причин, чому Америка мала легший шлях у космос, ніж Європа: на континенті все є масштабним колективним проєктом. Німеччина та Франція є найбагатшими членами блоку, але вони не вкладають гроші? В США це легше, де федеральний уряд може просто вирішити профінансувати проєкт і діяти. Або, принаймні, міг до того, як почав вилучати кошти та сваритися з Конгресом. Ще легше це для SpaceX, яка просто робить те, що хоче, з усе меншою кількістю регулювань. Стати впливовим гравцем у космосі нелегко. Але врешті-решт, Європа починає намагатися.
Оригінал статті: www.jalopnik.com